Як позбутися синдрому самозванця: поради, які працюють
Вважаєте, що ваші досягнення – просто вдалий збіг обставин, а висока посада дісталася вам випадково? А може боїтеся, що вас ось-ось викриють і з репутацією класного фахівця доведеться розпрощатися назавжди? Вітаємо! Ви належите до 70% професіоналів, схильних до синдрому самозванця.
Про те, як позбутися надокучливих страхів і нарешті визнати свій успіх, розповідаємо в цій статті.
Шерше ля фам
Першою на ознаки синдрому самозванця звернула увагу клінічний психолог з США Полін Роуз Кленс. В кінці 70-х років ХХ століття вона помітила, що багато зі студенток-відмінниць вважали свої успіхи в навчанні незаслуженими і панічно боялися відрахування. Завдяки своїм дослідженням Полін Клэнс написала книгу «Феномен самозванки: долаючи страх, супутній успіху».
Відомо, що найчастіше діагнозом невпевненості у власних талантах страждають жінки. У тому, що час від часу вони відчувають себе самозванками, зізналися Наталі Портман, Кейт Уінслет, Емма Уотсон і багато інших відомих особистостей.
Чоловіки теж стикаються з синдромом самозванця, але вони намагаються про це не говорити і куди рідше звертаються до фахівців. Наприклад, письменник Ніл Гейман зізнавався своєму психоаналітику, що його постійно мучили нічні кошмари. І це після успіху декількох бестселерів.
Звідки береться невпевненість в собі
Праві ті, хто вважає, що всі проблеми родом з дитинства. Можливо, батьки вчили вас поважати виключно оточуючих, але ніяк не себе – єдиного і неповторного. І саме слова батьків про те, що Петя, Аня або Таня набагато розумніші і кращі, стали якорем, який прибив ваші п’яти на шляху до успіху.
А може, в дитинстві вас просто перехвалювали: для батьків ви були найрозумнішим, найталановитішою або найуспішнішою. Але десь в глибині душі вас вже починав підточувати сумнів, вселяючи, що батьки необ’єктивні. Так чи інакше, але ви звикли вважати похвалу незаслуженою і тепер вам дуже складно довести собі, а також оточуючим, що ви дійсно професіонал.
Чим небезпечний синдром самозванця
Сумніви і страхи у власних силах, на жаль, мають негативні наслідки.
Самозванець або самозванка, боячись провалу, цілком може перетворитися на прокрастинатора, який підсвідомо буде намагатися відтягнути початок справи. Буває також, що така людина стає дауншифтером – ставить легкі цілі, боїться проявити хоч якусь ініціативу, відмовляється від цікавих пропозицій і завдань, які насправді їй під силу.
Люди з синдромом самозванця бояться конкуренції, тому дуже часто відсувають на задній план свої амбіції. До речі, через занижену самооцінку жінки частіше погоджуються на меншу зарплату, ніж їхні колеги-чоловіки, і з великими труднощами просять підвищення.
Що робити, якщо у вас синдром самозванця
Необхідно взяти себе в руки і запустити процес зцілення. Адже ліки від синдрому самозванця приховані в нас самих. Головне – мотивація.
Якщо ви вже діагностували у себе синдром самозванця, це вже перемога. Як вважають психологи, з не сильно запущеними симптомами цього психологічного явища можна впоратися самостійно.
Деякі фахівці рекомендують робити мотивуючі вправи. Наприклад, можна скласти резюме, в якому будуть перебільшені ваші професійні успіхи, і розіслати його по найбільшим фірмам. Також не зайвим буде прописати наслідки, які ви отримаєте, залишаючись «самозванцем». Жити в постійному страху і до кінця днів шкодувати про втрачені можливості – так собі перспектива, чи не так?
Ось ще кілька дієвих порад від психологів:
- припиніть зациклюватися на власних страхах і невдачах
- навчіться визнавати свої досягнення
- перестаньте порівнювати себе з оточуючими
- зосередьтеся на процесі навчання, а не на результатах
- намагайтеся обговорювати існуючу проблему з іншими
І найголовніше – перестаньте прагнути бути «найкращою» або «найкращим». Оцінка «добре» — ось секрет вашого щастя.
Як говорила геніальна Коко Шанель: “Все в наших руках, тому їх не можна опускати”. Так що, шановні самозванці і самозванки, розправте плечі, згадайте про свої таланти і дозвольте собі бути щасливими!
Залишити відповідь