Що допоможе правильно вийти з карантину та зберегти психологічну рівновагу?
Розповідає Олена Петрушкевич, практичний психолог в Креативній Міжнародній Дитячій Школі (КМДШ)
Карантин і його причина змінили життя багатьох більше, ніж на два місяці. Цього часу було достатньо, щоб виробити нові звички, віднайти нові джерела радості або «завмерти» в очікуванні, коли все повернеться до звичного перебігу життя.
Вихід з карантину – це знову зміна. Тобто нам знову потрібні сили і час, щоб адаптуватись до нових умов. Адже помилково вважати, що все стане, як було.
Сьогодні ми – це нові ми. Це ми з досвідом 2,5 місяців стресових новин та специфічних умов життя. І, отже, зміни знову вимагатимуть від нас турботи про себе – дій, аби втримати психологічну рівновагу, зберегти внутрішній спокій.
Декілька рекомендацій для поступової адаптації до нових «старих» умов життя:
- Розплануйте усі справи, які чекали на «вихід з карантину», ніби розтягуючи в часі. Нехай ваш темп життя зростає поступово.
- Залиште корисні звички, які підтримували вас під час самоізоляції (ранкова зарядка, вечірня прогулянка навколо будинку, читання на ніч художньої книги тощо).
- Плануйте щоденний сімейний час, навіть якщо до карантину у вас такої традиції не було. Таким чином зменшується вірогідність появи думок «під час карантину було краще – ми хоч мали час на спілкування».
- Відкладіть аналіз власної поведінки та почуттів під час карантину на рік (тоді це матиме сенс). А зараз продовжується час для філософії «тут і зараз». Що я маю сьогодні та що я відчуваю зараз – це і є важливо.
- Зберігайте здоровий глузд. Нехай він слугує як фільтр для вхідної інформації та як помічник для прийняття добрих рішень.
Метафоричне бачення. Приклади
Кожний з вас підбере свою метафору до того, що відбулось із вашою рівновагою в перший тиждень карантину, які внутрішні процеси відбувались протягом наступних тижнів і як зараз потрібно підготуватись до утримання балансу.
Читайте також: Як захиститися від коронавірусу на підприємстві: рекомендації експертів
Чому це важливо? Метафоричне бачення:
- дозволяє усвідомити, що відбувається у нашому внутрішньому світі. Нам обов’язково потрібний час щодня для занурення в себе – самоусвідомлення, бо тільки так ми можемо приймати зважені рішення щодо свого життя. Мене зараз гойдає чи штиль? Я став на якір чи пливу за течією? Я потребую допомоги чи справляюсь сам?
- дозволяє прийняти те, що існує щось, на що ми не впливаємо у зовнішньому світі. І тоді ми не витрачаємо енергію і час на боротьбу із «сильним штормом», проте займаємось дійсно потрібними справами, відпочинком чи накопиченням енергії в тому числі.
- допомагає побачити слабкі місця і відповідно способи зміцнити їх на майбутнє. Це означає, що якщо щось «перетерлось», а я не помітив раніше, то слід час від час перевіряти, як там мій внутрішній захист. Як «поживає» моя віра в себе? А моє бачення своїх можливостей? А моє вміння подарувати собі радість?
- вкорінює думку, що у нашому внутрішньому світі саме ми відповідаємо за баланс, потрібна особиста активність. Це означає буквально «Якщо Я не потурбуюсь про себе, то ніхто не потурбується».
То ж, на що саме схоже ваше внутрішнє життя? Що потрібно для балансу? А для того, щоб його втримати?…
Якщо складно дати відповіді, якщо відповіді засмучують чи лякають, добрим рішенням стане скористатись професійною допомогою психолога. Іноді саме зовнішній ресурс зміцнює внутрішній.
Приклад метафоричного бачення
«… Вітер не вщухав, ще й напрям вітру змінився. Не кардинально, але відчутно для мого плоту.
Після останнього шторму мені цілий місяць знадобилось для відновлення відчуття безпеки на власному плоту. Спочатку я шукала нове місце, щоб стати на якір – сили хвиль вистачило обірвати попередній трос, і нас з плотом добряче поносило, доки принесло до берега. Далі потрібно було знайти і замінити декілька брусів. Також виявилось, що деякі місця намету протікають, щось погано витримує натиск, а деякі мотузки просто перетерлись, я ж раніше цього не помітила… І саме захистом слабких місць я займалась найдовше – щось нашивала зверху, щось підкладала, в’язала нові вузли, а десь дизайнувала нові декори (так, вигляд мого плоту мені теж важливий).
Так от напрям вітру змінився. Невже я попливу назад? Але ріка не змінює свого напряму?! Може Природа вирішила повернути все, як було до того шторму? Звісно, в такі казки я не вірю. Я ж доросла. І точно знаю, що вітер може додати мені турбот, але ріка все одно принесе мене до моря.
Я уважно перевірила всі кріплення, сховала у намет все, що може знести сильний вітер і запарила повний термос чаю з м’яти.
– Вітер вщухне,– сказала я собі в голос,– а я почекаю цього в наметі під запах м’яти і звуки улюбленої пісні в моїй голові…»
Читайте також: Психогігієна карантину або як не стати жертвою «епідемії страху»
Залишити відповідь