Від суми та від тюрми: чи можливо вижити в українських в’язницях?

Смертну кару в Україні скасували ще в 1995 році, але й без цієї міри покарання ув’язнені часто не повертаються з місць позбавлення волі. Про деякі тюрми та ізолятори взагалі складають легенди, адже вийти звідти здоровим чи бодай живим — то не легке завдання. Чимало осуджених просто не доживають до дня свого звільнення: вони гинуть від голоду, хвороб, “розбірок” з іншими арештантами та навіть катувань. Чи можливо вижити в українській в’язниці та які з пенітенціарних закладів України є справжнім кладовищем для ув’язнених — аналізує редакція Checkpoint

В Україні налічується щонайменше дві сотні місць позбавлення волі, розрахованих на 250 тисяч ув’язнених. Станом на 2015 рік, у тюрмах та в СІЗО перебувало 68 тисяч ув’язнених. Тобто держава здатна утримувати втричі більше ув’язнених. Та навіть із такою незначною кількістю арештантів у масштабах країни пенітенціарні служби не в змозі забезпечити належні умови для їхнього проживання.

Злочини проти злочинців

Однією з найстаріших в’язниць України є Вінницька установа виконання покарань №1, збудована, як то кажуть, ще за царя. Чимало років навколо цієї в’язниці точаться скандали: у 2009 році було звільнено її начальника, який особисто “вибивав” правду із заарештованих.

Торік у вже нового начальника тієї ж в’язниці провели обшуки, адже була підозра, що адміністрація закладу займається систематичним здирництвом із ув’язнених. Працівники обіцяли не проводити обшуки в камерах, якщо їхні утриманці платитимуть їм. “Прайс” коливався від 200 гривень до однієї тисячі.

Про цю в’язницю можна говорити ще багато, адже на цьому перелік злочинів її працівників не вичерпується. Але ця тюрма — лише одна з багатьох, де вчиняють злочини проти злочинців.

У червні 2015 стало відомо про жорстоке вбивство ув’язненого Шепетівської виправної колонії №98.

До чергової частини Шепетівського відділу поліції надійшло повідомлення, що в лікарні Шепетівської колонії в селі Климентовичі помер 30-річний засуджений, який був доставлений туди із загальної камери. У нього діагностували закриту черепно-мозкову травму, набряк головного мозку і внутрішню кровотечу, — повідомили у хмельницькій поліції

В Одеській виправній колонії під виглядом планової перевірки тюремники влаштували масове побиття арештантів. Декілька засуджених, що перебували в цій колонії, на знак протесту перерізали собі вени.

Бердянська ж колонія з року в рік жахає поводженням зі своїми утриманцями.

screenshot_3

screenshot_4

Гра на виживання триває

Жахлива антисанітарія, холод або навпаки нестерпна спека й 1,5 квадратних метри на людину замість норми у 2,5  (або європейського стандарту у 4,5) — ось така буденність життя за ґратами в Україні. У більшості пенітенціарних закладів до своїх утриманців ставляться майже як до худоби.

Кілька років тому видання “Фокус” склало рейтинг найкращих та найгірших в’язниць України.

tablytsia

 

Однак цього року навколо однієї з найкращих тюрем розгорівся нечуваний скандал. В Одеській виправній колонії №14 близько сотні ув’язнених влаштували бунт, відмовляючись виходити на роботу. Своє рішення вони пояснили ст. 118 Кримінально-виконавчого кодексу України. Щоправда, інформації про те, що над ними знущалися чи їм встановили нелюдські умови праці, не було — бунт арештанти, швидше за все, влаштували з простого небажання працювати.

Про смерть у цій в’язниці востаннє повідомляли в 2015-му, коли тюремник застрелив ув’язненого, який намагався утекти та не реагував на попередження.

Із львівською колонією, яка теж входила до топу “комфортних” тюрем, також не все добре: одного з її керівників торік спіймали на хабарі, а цього року звідти утік убивця.

Як бачимо, навіть у найкращих вітчизняних в’язницях теж не все добре…

Адвокат Руслан Мітітел пояснює, що основна проблема українських в’язниць полягає не лише в низьких законодавчих стандартах:

Аби покращити умови утримання ув’язнених, необхідно прирівняти ці умови до Європейських стандартів та виконати рекомендації Комітету міністрів державам-членам щодо європейських в’язничних правил.

Міжнародні стандарти поводження із засудженими — це прийняті на міжнародному рівні норми, принципи і рекомендації в галузі виконання покарань і діяльності органів і установ виконання покарань. Ці стандарти були узгоджені міжнародною спільнотою і в їх підґрунті насамперед лежить Загальна декларація прав людини. У 2013 були затвердженні нові Правила внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України.

Одначе після змін на законодавчому рівні суттєвих змін на практиці радикально не відбулося… У слідчих ізоляторах, як не було гарячої води, так її і не має до цього часу, грибок, руйнація стін нікуди з приміщень не зникла.

Усі реформи можна відобразити тільки на одному прикладі: приміщення камерного типу на 40 чоловік змінили на 20 чоловік. Тобто прибрали 20 ліжок і таким чином збільшили місце на кожного ув’язненого. Стан закладів Державного департаменту України з питань виконання покарань однозначно потребує змін, — пояснює Руслан Мітітел

Як бачимо, покращення умов проживання ув’язнених в Україні відбулося поки що лише на папері.

Європейські тюрми: позбавлення волі чи курорт?

До чого українським в’язницям точно далеко, так це до європейського рівня. Якщо процес євроінтеграції повільно, але впевнено охоплює окремі сфери життя українців, то наші ж ув’язнені про тюрми ЄС можуть лише мріяти.

В Європейських пенітенціарних (в’язничних) правилах, прийнятих ще в 1987 році, описано вимоги поводження з людьми, що відбувають покарання в місцях позбавлення волі. І дотримуються цих настанов не лише формально. Вкрай рідко за кордоном трапляються випадки дискримінації за расою, статтю, мовою, релігійних чи політичних переконань. Головне — там уміють дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог.

Звісно, в українському законодавстві теж закладені гуманні норми поводження з арештантами. Однак основна відмінність української пенітенціарної системи від європейської в тому, що в нас законів не дотримуються ті, хто, власне, працює в тюрмах та має сприяти перевихованню злочинців.

Однак не варто думати, що кожен, хто порушив закон у країнах ЄС, відправляється не за ґрати, а в такий собі п’ятизірковий готель. У деяких країнах проблеми з тюрмами такі ж, як і в нас. Приміром, у Болгарії є в’язниці, де на одного засудженого припадає 1 кв. м простору.

До рейтингу найстрашніших в’язниць світу потрапила і паризька La Sante, де утриманці пригнічені настільки, що ковтають щурячу отруту, аби тільки піти з життя.

А от в’язниця, умови якої вражають своєю розкішшю, знаходиться в Норвегії. Але більше, ніж ці умови вражає лише те, для кого вони створені. Цинічний терорист-дітовбивця Андреас Брейвік, що розстріляв понад 70 людей, живе у трикімнатній камері. Одна з цих кімнат — спальня,  інша — робочий кабінет, а третя — спортзал із біговою доріжкою. Така собі надмірна гуманність.

Ось так виглядає в`язниця в Шиєні:

160315091404_breivik_skien_cell_640x360_afp_nocredit

b4gymev

Та навіть такі умови утримання Брейвіка видалися йому “нелюдськими” і він подав на в’язницю до суду. Окружний суд Осло в квітні цього року визнав, що ” умови утримання у в’язниці являють собою нелюдське поводження”…

Наблизитися до законодавчо прописаних  умов утримання ув`язнених в українських тюрмах не завадило б точно. Гучні корупційні скандали, вбивства та насильство у в’язницях — суворі реалії обмеження волі в Україні на сьогодні. Нехай скептики й просто обурені громадяни стверджують, що злочинці й мають жити в найжахливіших умовах, однак таке поводження не вирішує головної проблеми, — тієї, що, за словами класика, не в клозетах, а в головах.

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *