Чи варто створювати державний Кредитний реєстр при Нацбанку?

Питання створення національної інституції Кредитного реєстру Нацбанку України на порядку денному залишається, хоча всі дії довкола даного питання широким загалом практично не обговорюються, тому створюється враження, що його і не існує. Насправді ж все не так. У кулуарах кипить напружена робота

Нагадаємо, що в нашій державі наразі діють вісім приватних Бюро кредитних історій, чотири з яких, за оцінками експертів, є досить потужними учасниками ринку й акумулюють практично 95% всієї інформації про позичальників, боржників банків та інших небанківських фінансових установ.

Окрім того, минулого року автори законопроекту №3111 “Про внесення змін до деяких законодавчих актів щодо створення та ведення Кредитного реєстру Національного банку України” після довготривалої публічної критики відкликали даний документ. Чому так сталося? Експерти переконані: тому що це був суто лобістський законопроект, який розроблявся безпосередньо під головного фінансового регулятора країни. Що ж у ньому було такого “протизаконного”?

Критикує наука

Відповідь на це питання дало Головне науково-експертне управління Верховної Ради:

…у законопроекті умови створення Кредитного реєстру Національного банку України потребують додаткового обґрунтування. Зокрема, згідно з вимогами оновленої статті 49 Закону України “Про банки і банківську діяльність”, банки зобов’язані надавати інформацію до Кредитного реєстру Національного банку України в обсязі та порядку, визначеними нормативно-правовими актами Національного банку.  Оскільки, зважаючи на вищезазначені вимоги, всі банки будуть зобов’язані надавати відповідну інформацію до Кредитного реєстру Національного банку України, то є ризик, що діючі приватні бюро не зможуть конкурувати  з  Кредитним реєстром Національного банку України, котрий може стати монополістом у цьому сегменті ринку

Також вчені парламенту нагадали своїм колегам-депутатам про те, що згідно із пропозиціями законопроекту, із Кредитного реєстру Національного банку України інформація може надаватися тільки банкам. У той же час, відповідно до вимог статті 6 Закону України “Про організацію формування та обігу кредитних історій” “користувачами Бюро можуть бути банки,  небанківські фінансові установи та інші суб’єкти господарської діяльності…”, а відповідно до вимог статті 13 цього ж Закону “суб’єкт кредитних історій має право безоплатно ознайомитися з інформацією, що передбачена частиною першої цієї статті, один раз протягом  календарного року, а також у разі отримання відмови Користувача від укладення кредитного правочину”.

Отже, недоліків у цьому законопроекті виявилося чимало, проте  головний з них – це яскраво вимальований монополізм Нацбанку. Відтак депутати вирішили надалі не ризикувати і дану ідею “поклали під сукно”. Проте цього не зробили Національний банк та його лобісти.

Листування “по-дорослому”

Чи потрібне фактично державне Бюро кредитних історій в Україні? Чи є справді недостатнім діяльність приватних бюро? Чи існує загроза монополізму від створення та діяльності Нацбюро при Нацбанку? Чи виникає загроза від дії державного реєстру для бізнесу та фізичних осіб? Питань виникає багато, бо ситуація є досить неоднозначною і строкатою.

Щоб якось прояснити ситуацію, Незалежна асоціація банків України (НАБУ) від імені свого виконавчого директора Олени Коробкової надіслала лист-запит до керівництва Нацбанку. Там указувалося на те, що свого часу двом установам вдалося домовитися про виключення для заповнення Кредитного реєстру (КР) інформації щодо статусу договорів (для фізичних осіб) та дати повного погашення простроченої заборгованості. Також у листі пані Коробкова пропонувала розглянути пропозиції щодо встановлення ліміту подання банками інформації до КР (обсягу боргу) у сумі 2 млн грн.

У відповіді Нацбанку (електронне повідомлення №22-003/30587 від 8 квітня  2016  року) за підписом в.о.заступника голови Катерини Рожкової значилося наступне:

Враховуючи найкращу міжнародну практику щодо функціонування державних кредитних реєстрів з метою формування бази даних для цілей банківського регулювання… передбачено надання інформації до (або з) Кредитного реєстру щодо заборгованості боржника, у разі, якщо сукупний розмір перед банком перевищує 5 тис. грн.

Що ж виходить? Будь-який невеликий кредит, приміром, споживчий (на купівлю холодильника чи айфона) Нацбанк пропонує “розглядати” під своїм пильним оком! І до порогу у 2 млн грн., про який вказувала НАБУ, ще дуже далеко!

Проте, як кажуть, чим далі, тим страшніше. Нацбанк воліє мати таку інформацію про боржника: місце роботи, ЄДРПОУ роботодавця, розмір підприємства, середній регулятивний підтверджений дохід за 6 останніх місяців, сімейний стан, кількість членів родини, сума платежів, періодичність сплати, освіта, місце розташування нерухомого майна і його загальну площу; середній підтверджений дохід особи, яка надала гарантію за останні 6 місяців, страхування кредиту і т.д.

Непогані “апетити” у  регулятора, чи не так? Тільки виникає питання – навіщо вся ця інформація йому потрібна? Як зазначає голова правління ПрАТ “Перше всеукраїнське бюро кредитних історій” (ПВБКІ) Антоніна Паламарчук, така змістовна інформація надає непогану можливість для всіх зацікавлених сторін “наїхати” на фізичну або юридичну особу.

Особливо це може стати у нагоді колекторським компаніям. Крім того, якщо така інформація накопичується та передається без згоди боржника (як цього і хотів Нацбанк), то він і знати не буде, хто  ним “зацікавився”. Пані Паламарчук переконана: варіанти “наїздів” на фізичні та юридичні особи за умови існування такого КР не знатимуть меж. І вона має рацію. Приміром, юридична особа вчасно розрахувалася за кредит, проте банк зазнав проблем, в ньому починає працювати Тимчасова адміністрація і “виявляє”, що даний кредит не погашений. За такими питаннями криється великий конфлікт інтересів.

У тому, що Нацбанк, коли стане власником КР, не знатиме меж для своїх можливих зловживань, переконаний і старший партнер адвокатської фірми “Кравець і партнери” Ростислав Кравець:

Я вважаю, що врешті-решт ухвалять закон, згідно з яким такі послуги КР при Нацбанку будуть платними, більше того, його працівники передаватимуть за великі гроші всю секретну інформацію про боржників третім особам. Таким чином, в останніх з урахуванням наявності бази даних кредитних історій з‘являються безмежні можливості “віджати” у підприємців не лише борги, а й бізнес

Банки не проти, однак

Чи можна впевнено сказати, що ставлення до КР при Нацбанку однозначно негативне? Ні. За його створення, наприклад, виступають представники банківського бізнесу. Так, головний економіст контролю кредитних процесів клієнтів роздрібного бізнесу UniCreditBank Олег Базелинський каже:

Сьогодні справді на ринку працюють як мінімум чотири великих кредитних бюро, з кожним із яких банку потрібно укладати угоди для того, аби отримувати максимально повну кредитну історію клієнта. Також за умови оцінки платоспроможності потенційного позичальника кредитним аналітикам нашого банку потрібно витратити час на аналіз кожної кредитної історії. Об’єднання існуючих бюро — із розряду фантастики. Деякі з них перебувають під впливом окремих фінансових груп (приміром, ГК “Приват” – авт.) і не бажають налагоджувати взаємодію з іншими учасниками ринку

Одночасно експерт вважає, що ефект монополізації послуг Нацбанку в випадку створення ним КР може цілком статися. Таке відбудеться у разі дії грамотної законодавчої бази та прозорого регулювання з боку державних органів. На такий меседж поважного юриста можна відповісти тим, що це – з розряду фантастики, як і неможливість однозначного трактування наших надто заплутаних законів.

Директор із ризиків “Банку Кредит Дніпро” Олена Домуз також підтримує свого колегу, вважаючи  створення реєстру Кредитних історій при Нацбанку правильним та логічним кроком.

Не виключаю можливості, що оновлена версія цієї законодавчої ініціативи з’явиться вже незабаром із новими, більш жорсткими вимогами Нацбанку для фінустанов із управління кредитними ризиками, — зазначає вона

Втім, пані Домуз не виключає того, що діяльність нині існуючих приватних бюро є досить ефективною. Однак уточнює, що втрати частини даних у таких установах все ж були, це відбувається і нині, коли триває складний процес із ліквідації банків та роботи в них Тимчасових адміністрацій. Утім банкір зазначає, що не можна говорити про те, що державне бюро не буде “грішити тим же”.

На думку першого віце-президента Українського кредитного банківського союзу (УКБС) Ярослава Колісника,  на створення ще одного, до того ж корумпованого державного органу не варто витрачати ні час, ні кошти.

Потрібно просто заставити добре працювати приватні бюро, можливо, навіть, об’єднати їх. Між тим, і банкам не слід бути “гавами“ і врешті решт починати укладати більш чіткіші  угоди із кредитоотримувачами. А фінансовий регулятор контролюватиме цей процес” — додає експерт

Зарубіжний досвід

За кордоном такі бюро при державних банках існують, проте далеко не у кожній країні. За словами Антоніни Паламарчук, вони збирають обмежений обсяг інформації. Наприклад, у Німеччині — за кредитами понад 1,5 млн. євро,  Австрії — за кредитами  від 350 тис. євро,  Італії — від 77, 5 тис. євро.  Звісно, таких малих порогових сум, які  хоче Нацбанк, там немає — 5 тис. грн.

У світлі збереження інформації від витоку, варто згадати так званий електронно-цифровий підпис (ЕПЦ), що повинен накладатися на кожен звіт про кредитну історію клієнта. Експерти зазначають, що у разі, якщо хтось захоче скористатися інформацією, отриманою неофіційним шляхом, вона не буде прийнятою до уваги жодним банком.

Чи є подібні національні реєстри в інших розвинених і не дуже  розвинених країнах і якими є їхній статус та принципи роботи? Антоніна Паламарчук зазначає, що чимало країн Європи взагалі не мають подібних установ, а ті, що існують – не є монополістами і не обмежують доступ до інформації інших установ небанківського кредитного сектору та підприємств, що, приміром, надають послуги із відстрочкою платежу.

Щоденне надходження інформації з різних джерел (не лише від банківських установ) та надання інформації у режимі реального часу під силу приватним бюро, де працює штат фахівців високого рівня, — додає вона

Як бачимо, спірних питань та конфліктів в цій нагальній проблемі накопичилося чимало. Проте як би вона не вирішувалася б, необхідно упередити всі ризики створення корумпованого КР при Нацбанку. Адже цей орган і так є досить незалежним від багатьох владних інституцій та суспільства. А надавати йому ще одну функцію владного монополіста було б великою помилкою. Проте, як вважає Ростислав Кравець, схожий із законопроектом № 3111 документ все ж буде ухвалено. Бо існує надто потужне нацбанківське лобі. Хотілося б, аби цього не відбулося.

Ігор Гонта

 

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *