«Дочки» росбанків в Україні: користь чи збитки для економіки

Днями голова правління Нацбанку Валерія Гонтарева заявила, що російські банки, які працюють в Україні та виконують усі вимоги перед українськими вкладниками, мають право докапіталізовувати свої дочірні фірми або, як їх нерідко називають, «дочки»

По суті, це питання пані Гонтарева узгодила зі своєю колегою — головою Центробанку Росії Єльвірою Набіулліною. А остання практично відразу запевнила, що російським банкам із державним російським капіталом, які працюють в Україні, такі кошти буде надано.

Пригадаємо рефінансування ПІБу на 200 мільйонів гривень

Прикметно, що подібні дозволи від глави українського регулятора отримали навіть ті російські банки, що потрапили до так званого санкційного переліку.

Чому так зробила пані Гонтарева? Чому вона пішла на поступки для російських банків в той час ,коли з ринку активно виводилися фінустанови зі значною часткою українського капіталу або навіть «чисті» свої? Скептики кажуть, що Україна вкотре стає на граблі, дозволяючи російському капіталові вільно існувати в нашій державі.

Частково на ці запитання відповіла й сама Валерія Гонтарева. Вона переконана, що саме так вдасться запобігти виведенню з ринку українських банків (цікаво звучить — правда, треба додати, що вони мають велику частку російських грошей), що призводить до додаткового навантаження на Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (ФГВФО) і бюджет України.

Нагадаємо слушну цікавинку минулого року: тоді Нацбанк ухвалив рішення про надання «дочці» російського Внєшекономбанку — Промінвестбанку (ПІБ) —  200 мільйонів гривень стабілізаційного кредиту. Як відомо, 99% акцій ПІБ належать найбільшому державному зовнішньоекономічному банку РФ. А одним із найперших та найважливіших акціонерів цього банку тоді значився (і це була вільна інформація, розміщена на офіційному сайті фінустанови) прем’єр-міністр Росії Дмитрій Медведєв.

Тобто 80 закритих останніми двома роками банків, услід за такою логікою, не мали такого шаленого навантаження на ФГВФО?!

Де-юре агресії Росії проти України немає

Неабияким відкриттям виявилося тлумачення українського закону щодо факту агресії Росії:

Українські судова та виконавча влади де-юре не визнають факту російської агресії, про що свідчать судові справи 761/9437/15-ц та № 800/130/15. Тому формально підстав для дискримінації банків із російським капіталом у нашій країні немає. Тобто в цьому питанні офіційно пред’явити фінустановам від РФ в Україні нічого.

Інша річ, якби в нашій державі було оголошено військовий стан або РФ на рівні закону було визнано країною-агресором. Проте, як ми знаємо, цього зроблено не було, — роз’яснює юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права» Олена Садовець.

Дійсно, цікаве зауваження, що розставляє все на свої місця.

Але більше цікавить те, яку думку з цього приводу мають інші експерти, особливо ті, хто має безпосереднє відношення до банківської системи.

Нещодавно автор статті мав цікаву розмову з головою Асоціації українських банків Олександром Сугоняко. За його словами, допуск іноземного капіталу на наш ринок потрібно обмежувати, контролювати, регулювати в інтересах нашої економіки:

Передусім, це стосується російського капіталу, тому що його представлено здебільшого державними банками. В Росії державна економіка, державні банки ніколи не проводили винятково економічні операції. Вони завжди керуються політичними чи ще якимись мотивами. Якщо ми хочемо, щоб в Україні була самостійна економіка, самостійна грошова й банківська системи, має бути саме обмеження, регулювання та контроль іноземного капіталу

Лунають припущення, що росбанки скуповують наші облігації внутрішньої позики, й Україна, таким чином, потрапляє в залежність від банків, які є державними установами РФ.

Слід нагадати, що свого часу пані Гонтарева (начебто відповідаючи на прагнення радикальних експертів) заявляла, що Нацбанк може націоналізувати банки з російським капіталом за рішенням Ради національної безпеки і оборони (РНБО), якщо таке буде.

Рік тому автор офіційно звертався за коментарем із цього питання до РНБО. Тоді там відповіли, що насправді інституція може розглянути такі важливі питання на своїх засіданнях, однак лише після офіційного запиту від керівних органів Нацбанку, де буде роз’яснено, за що і як треба націоналізувати той чи інший банк. Тобто один киває на іншого, а той на першого.

Розберімося, в чому користь…

Деякі експерти й нині твердять про те, що ми практично нічого в цьому напрямку не зробили, і навіть у російських банках та фінустановах зі значною часткою російського капіталу відкрито рахунки державних чиновників та юридичних державних осіб.

Однак не всі експерти поділяють думку «геть росбанки з України». Справа в тому, що встановлення будь-яких обмежень для діяльності російських банків або банків із часткою роскапіталу повинно бути виваженим та об’єктивним, щоб не завдати шкоди учасникам українського фінансового ринку та вкладникам банків. Квотування, наприклад, імпорту/експорту продукції для захисту інтересів вітчизняного виробника логічне. Але примусове обмеження участі іноземного інвестора в українській фінустанові може негативно вплинути на її фінансові показники, адже немає гарантії, що на зміну російському інвесторові знайдуться європейські або, власне, вітчизняні, які вкладуть кошти в розвиток банку.

Ще одна важлива деталь — у кожному з банків, що має російські гроші, є спеціальний куратор із нагляду з Нацбанку України, який ретельно відстежує всі операції фінустанови. До того ж ці особи часто змінюються.

Те, що російські банки або фінустанови зі значною часткою роскапіталу є великими платниками податків в Україні — факт. Так, приміром, станом на 1 квітня 2016 року, кількість клієнтів Сбербанку перевищила 1 мільйон. Ця фінансова установа обслуговує понад 28 тисяч клієнтів малого та середнього бізнесу й понад п’яти тисяч корпоративних клієнтів. Загалом, за багатьма рейтингами, Сбербанк посідає помітні місця на фінансовому ринку України.

Для російських платіжних систем є покарання

Та все ж дивно якось у нас виходить… Так, днями пані Гонтарева заявила, що Нацбанк розіслав телеграми банкам, в яких було вказано, що правила використання електронних грошей в Україні не узгоджено. Це означає, що українцям заборонено користуватися електронними грошима Webmoney, Яндекс.Деньги та QIWI Wallet (а всі вони є російськими проектами), а на порушників може очікувати блокування рахунків.

Отже, в цьому питанні Нацбанк-таки неабияк контролює «дочок» російських банків.

Як вважає юрист Олена Садовець, взагалі юридичної сили така телеграма мати не може, оскільки вона спрямована обмежити права громадян України на володіння власністю, а в НБУ не має повноважень обмежувати конституційні права. Крім того, відповідно до ст. 56 ЗУ «Про національний банк», НБУ видає нормативно-правові та розпорядчі акти. Телеграма до жодного з них стосунку не має.

Юристи впевнені: єдине, що може зробити Нацбанк, — це випустити рекомендації, згідно з якими банкам доведеться блокувати операції з використанням цих систем, а також блокувати рахунки користувачів. Фінустанови також можуть передавати дані про таких користувачів МВС і СБУ під приводом того, що ці операції є підозрілими. Однак максимум, на що вони підуть, — це блокування рахунків.

Нацбезпека понад усе

У такому болісному питанні, як взаємовідносини російських банків із нашою державою, висновки, мабуть, повинні робити лише фахівці, адже тут є домішки й міжнародної політики, й економіки.

Але оскільки стосунки з РФ оповиті невизначеністю та надмірною напруженістю, банківський нагляд за фінустановами з російським капіталом має бути, як кажуть, на висоті.

Також потрібно витримати паритет інтересів: національна безпека, розвиток економіки, робочі місця, збільшення обсягів надходжень до держбюджету тощо. Однак якщо щось загрожує національній безпеці, то жодні економічні аргументи не повинні переважити на цих вагах.

Ігор ГОНТА

Автор: Checkpoint

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *