«Зелена» енергія на зміну вугільній ностальгії. Енергетична стратегія-2035

Україна переоцінює напрямки розвитку свого енергетичного сектору. Держава задекларувала продовження повної відмови від російського газу, який вже понад 650 днів офіційно не закуповують. А інтерактивний лічильник кожного дня додає ще одну добу фактичної енергетичної незалежності країни

Нова стратегія декларує відмову від вугільної моделі енергетики

Багатостраждальний документ, що встановлює головні позиції енергетичної стратегії України, після дворічної підготовки нарешті затвердив Кабінет Міністрів.

Стратегія змістовна — 66 сторінок тексту і десятки сторінок таблиць кажуть про амбітні плани України. Ці плани зависокі для реалізації, але якщо вони хоча б частково стануть реальністю, то перевернуть уявлення про енергетичне сьогодні та майбутнє країни: чисте довкілля завдяки «зеленій» енергії, відмова від «брудних» технологій минулого століття та переорієнтування на безпечні та вигідні способи добування енергії.

Україна вже мала спробу створити у 2013 році єдиний універсальний документ, що прогнозував би енергетичну політику держави і напрямок бізнесу в цьому секторі на тривалий час.

Попередню стратегію назвали «вугільною-атомним» проектом монополістів. Вона передбачала зростання видобутку електричної енергії вугільними ТЕС на 25% та атомних станцій на 33%.

Щоб замаскувати прихильність до старих технологій, у стратегії з’явився гарний показник зростання на 78% виробництва енергії з відновлюваних джерел. Проте це була омана, бо у базовому році ВДЕ складали майже нульовий рівень, тому навіть спорудження декількох вітрових станцій давало привабливий рівень екологічності.


Нова енергетична стратегія, затверджена 18 серпня, передбачає інші напрямки розвитку.

Найбільша динаміка має бути у сонячно-вітрової енергетики зі зростанням до 94%. Теплова енергетика має скоротитися на декілька відсотків. Зросте виробництво атомної енергії та незначно зросте гідроенергетика.

В амбітних планах нової української енергетичної стратегії 25% всієї генерації складають відновлювані джерела, зокрема гідроенергетика та геотермальні станції, що працюють від тепла землі.

Сировинна економіка старої стратегії передбачала подальший розвиток вугільної енергетики. Нова стратегія має зовсім інший баланс.


Виробництво електроенергії в Україні має зрости з 164 млрд. кВт/г (2015 рік) до 195 млрд. кВт/г у 2035 році. Але Стратегія передбачає удвічі скоротити енергоємність у створенні продукції. Це має стати стимулом розвитку економіки та експорту конкурентоспроможних товарів.

Стратегія перетворить Україну на частину європейського енергетичного ринку

Стратегія передбачає, що споживання енергії відповідатиме її виробництву. І що споживання енергії водночас зростатиме через розвиток економіки і попит на неї. Але при цьому енергетика України має стати енергозаощадливою.

Реалізація планів проходитиме в три етапи. До 2020-го реформують енергетичний сектор країни. За Стратегією, мають бути виконані умови Третього енергопакета, який максимально розділить виробництво та послуги з розподілу енергії. Тоді розпочнеться інтеграція України до газової та електроенергетичної системи Європи.

Другий етап триватиме до 2025 року. Це час інвестицій в українську енергетичну галузь.

Третій етап поки що видається дуже оптимістичним, адже в Україні до 2035 року пропонується запровадити стандарти будівництва за принципом «пасивний дім» —  із найвищими рівнями енергозаощадливості. А відновлювані джерела мають охопити чверть ринку енергії.

Те, що до Стратегії можуть бути внесені зміни і вона може зазнати впливу реального стану справ в енергетиці, визнають і урядовці. Віце-прем’єр-міністр Володимир Кістіон вважає, що Енергетична стратегія визначає лише цілі держави, реалізація яких має бути відображена у покроковому плані. При цьому покрокового плану взагалі немає.

Реальність Стратегії викликає сумніви, але є й оптимістичні прогнози

Генерація з альтернативних, відновлюваних джерел у 2015 році становила 5,3%, а у 2016 — 6,9% енергетичного балансу. Якщо тенденція буде збережена, то за рахунок щорічного і постійного зростання на 2 й більше відсотків, показника у 8% (ВДЕ + ГЕС) досягти цілком можливо.

Атомна енергетика поки що демонструє скорочення виробництва. Тож для того, щоб отримати у 2020 році проектні 29,3%, а до 2035 року — 25%, потрібно ввести нові потужності на рівні 1 ГВт.

Чи вистачить фінансування для такого масштабного проекту? Відомо, що завершення робіт на третьому і четвертому енергоблоках Хмельницької АЕС коштуватиме €3,7 млрд. Україні треба буде модернізувати або вивести з експлуатації чимало ядерних енергоблоків.

Тому більшість експертів говорять про сумнівність виконання всіх позицій Енергетичної стратегії-2035. Проте частина її положень, зокрема щодо бурхливого зростання відновлюваних джерел, є цілком реалістичною.

Європа «озеленює» енергетику і створює децентралізовані системи постачання

Європейські країни інтегрують економіку до зростаючих вимог новітніх технологій та необхідності зниження тиску на екологію.

Флагманом запровадження високих стандартів в енергетичній галузі є Німеччина. До 2050 року вона планує повністю відмовитись від виробництва електричної енергії, від атомних станцій та перейти на виробництво 80% енергії за допомогою відновлюваних джерел.

Нові технології кардинально змінили енергетичний ринок світу та Європи. Інвестиційні кошти у ВДЕ, що були надані у 2016-му, на 200% перевищують інвестиції на розвиток викопних джерел.

Сонце і вітер у 2016 році виробили 127 ГВт енергії, що є рекордом у цьому сегменті енергетики.

Нова енергетична стратегія України до 2035 року цілком узгоджується з енергетичними трендами світу. І за реалізації хоча б частини її амбітних показників українці отримають чистіше довкілля, безпечнішу енергію та енергетичну незалежність.

ТАКОЖ ЦІКАВО:

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *