Чищення з присмаком злиття: Нацбанк монополізує фінринок в Україні

Наразі відбувається фактичне чищення на користь панування великих банків, тоді як для малих – місця просто немає. Натомість фінустанови-велетні в цьому не надто зацікавлені. Водночас Нацбанк, усупереч думкам різних експертів, вважає, що шлях фінансового ринку за таких умов – це злиття банків. Фахівці ж, своєю чергою, доводять, що в Україні обов`язково мають діяти малі легальні (не конвертаційні центри чи «кишенькові» банки) банківські установи. Адже лише в такому разі ринок буде вичерпним та цивілізованим і на ньому знизиться вартість банківських послуг

Головний фінансовий регулятор країни — Національний банк — чимраз полюбляє видавати бажане за дійсне. Те ж саме відбувається й останнім часом. На думку заступника голови правління НБУ Катерини Рожкової, на сьогодні декотрі групи фінансових установ розглядають можливість об’єднання двох та більше банків, і це, вона вважає, вже практично стала тенденція на ринку.

Чи дійсно відбувається такий процес? Як він впливатиме на фінансовий ринок, економіку країни загалом та кишені пересічних клієнтів банків?

Варто нагадати, що одна тенденція, яка вже дійсно усталилася, – виведення великої кількості фінустанов з ринку – спостерігається протягом 2015-2016 року. І це ще, як кажуть у народі, не вечір. За інформацією різних експертів, Нацбанк іще й цього року може вивести з ринку 15-20 банків. Чому ж банки зникають? Чи можна було б урятувати якісь із них? І взагалі, невже цю «порожнечу» на банківсько-фінансовому ринку, що виникла після того, як деякі банки «наказали довго жити», не можуть заповнити інші, приміром, невеликі фінустанови? Або ж її обов’язково мають заповнити «свої» великі банки наших олігархів?

Зв’язок не відчутний

Ці важливі питання також постають перед широким українським загалом.

Проте розглянемо все по порядку. Слід нагадати, що нещодавно – 17 червня 2016 року — сплив термін, коли всі наші фінансові установи (кому це було необхідно) повинні були виконати вимоги щодо збільшення капіталізації до суми, не меншої за 120 мільйонів гривень. Всього таку потребу мали 22 банки. За інформацією Нацбанку, 5 фінансових установ так і не змогли виконати цих зобов`язань.

Як зазначає юрист юридичної компанії «Центр конфліктології і права» Олена Садовець, взагалі досить складно простежується причинно-наслідковий зв’язок між збільшенням статутного капіталу банків та зміцненням банківської системи.

Можу навести приклад, пов’язаний не з банками, а зі звичайними підприємствами. Так, приміром, розглянемо вплив на стабільність роботи товариства з обмеженою відповідальністю (ТОВ), а саме його обов’язку щодо внесення значної суми до статутного капіталу. Як практикуючий юрист можу абсолютно точно сказати: коли ТОВ перестає платити за своїми зобов’язаннями (тобто стає очевидною його неплатоспроможність), його статутний капітал є вже давно «розчиненим». І це при тому, наскільки великим він би не був. Тому чітко прослідковується зв’язок між такою вимогою до збільшення капіталізації банків та його монополізацією іншими, значно більшими утвореннями, — зауважує юрист

Більше того, пані Садовець переконана, що низкою законодавчих актів, зокрема ст. 25 та 27 Господарського кодексу України, винесення подібних законопроектів (про вимогу збільшення капіталізації банків – Ред.), імперативно забороняється «саме органам державної влади і органам місцевого самоврядування, що регулюють відносини у сфері господарювання <…> приймати акти або вчиняти дії, що визначають привілейоване становище суб’єктів господарювання тієї чи іншої форми власності, або ставлять у нерівне становище окремі категорії суб’єктів господарювання чи іншим способом порушують правила конкуренції».
Олена Садовець упевнена, що вкрай необхідно провести ретельний аналіз цього нормативно-правового акту на предмет монополізму.

Таким чином, висновок тут може бути й наступним: вимога до збільшення капіталізації банків — це намагання великих фінансових установ просто заволодіти місцем, яке займали малі та середні банки.

Про злиття — лише розмови

Проте Нацбанк вбачає, що все ж таки наразі невеликі фінустанови або просто дуже хочуть злиття з більш великими банками, або бажають злитися за умовною схемою «малий+малий — виходить великий».

Невеликі банки з капіталом 120-150 мільйонів гривень активно намагаються консолідуватися і це є, безперечно, є дуже позитивним фактом. Мені відомо, що декотрі групи фінансових установ навіть розглядають можливість об’єднання більше двох банків, аби наростити капітал. Ми розробили законопроект щодо спрощення такого злиття, значно активізували роботу із фінансовим комітетом парламенту і будемо усіляко підштовхувати цей процес, — нещодавно зазначила Катерина Рожкова.

Що ж з цього приводу думають експерти?

Малі «форми» будуть до снаги

Так, директор рейтингової агенції «Стандарт-Рейтинг» Андрій Нікітін ствердно констатує, що він такого навіть і не очікує.

Навпаки, в нашій державі є всі передумови для створення та активної роботи дрібних та середніх банків. Наразі на банківському ринку з’явилося чимало ніш, які в принципі треба заповнювати, — додає він

І дійсно, такі ніші є, проте, як бачимо, заповнювати їх, швидше за все, намагаються великі банки. Звісно, що для них мати конкурентів у вигляді малих фінустанов досить небажано.
Все ж таке собі бажання (дійсно бажання, а не активні дії) до злиття банків простежує й керуючий партнер юридичної фірми Pravovest Гліб Сегида:

За інформацією самого Нацбанку, вони отримали документи від 20-ти фінустанов, які бажають злитися. Проте, зазначу: поки що процедура злиття є доволі тривалою за часом. Ми знаємо про бажання об’єднання Альфа-Банку та Унікредитбанку, але наразі відбувається лише підготовка до можливого (саме можливого — тобто цього може й не статися — Ред.) їх об’єднання. Навесні цього року Нацбанк оприлюднив нову концепцію з реформування процедури злиття фінустанов. Згодом її було доопрацьовано та підтримано всіма учасниками ринку. Натепер Верховна Рада України навіть не розпочала розглядати цей законопроект. Можна сказати і таке: ще досі не ухвалено законопроекти по фінансовому ринку, які вносилися до парламенту ще влітку 2015 року. Причому вони вважалися терміновими. Народні обранці знаходитимуться на канікулах до осені. Тому я переконаний, що законопроект про злиття банків буде ухвалено в кращому випадку до кінця 2016 року

Таким чином, це вже в котрий раз підтверджує — поки що ніякої тенденції до злиття малих чи середніх банків просто не існує, бо навіть законодавства до масованого розпочинання таких дій просто не ухвалено.

Експерти-небанкіри практично всі як один твердять, що Україні слід серйозно зайнятися розвитком справжніх малих банків (не конвертаційних центрів чи кишенькових «малих» банків олігархів), користі від яких для країни, бізнесу та пересічних громадян буде дуже багато.

Кооперативні вже спізнилися?!

До прикладу, Голова правління Всеукраїнської асоціації «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников зазначає, що в Німеччині є досить розвиненою мережа так званих галузевих банків:

Ці фінустанови об’єднують у собі різні асоціації за галузевим принципом, приміром, асоціація стоматологів ФРН. Отже, вона має свій, з одного боку, і не такий банк-велетень, а з іншого, – об’єднує у своїх рядах тисячі стоматологів країни. Такий банк іменується кооперативним. У ньому будь-хто зі стоматологів може отримати кредити під низькі, а часто-густо й просто символічні відсотки. Я переконаний, що розвиток таких банків можна з великим успіхом започаткувати в Україні

Справді, така справа є доволі цікавою й досвід Німеччини у сфері створення кооперативних фінустанов галузевого плану начебто є. Проте… і це цілком можна виправдати, банкіри так не вважають.

Так, приміром, член спостережної ради ПриватБанку Віктор Лисицький зауважує, що з цією доброю пропозицією ми вже спізнилися:

Це пояснюється тим, що левова частина наших співгромадян – 85-90% — обслуговуються в тій банківській системі, що наразі вже існує. Зрозуміло, що за різними продуктами — один проводить розрахунки через банк, другий — тримає там депозити, третій – обслуговує кредити тощо. Отож, наскільки ця цікава пропозиція щодо кооперативних банків «перейде» в нас у практику, сказати дуже важко. І знову ж таки — що таке кооперативний банк у наших конкретних умовах? По-перше, ми маємо дуже жорстку монетарну систему. Ми ж маємо високу облікову ставку Нацбанку і фінустанови просто вимушені встановлювати й високі відсотки за кредитами. І що такі кооперативні банки зможуть зробити в таких реаліях — я не уявляю. По-друге, існують досить жорсткі вимоги до банків з боку Нацбанку і вони стають дедалі жорсткішими. Візьмемо ті ж самі вимоги до капіталізації. І в цьому сенсі сперечатися з нашими регулятором важко. Адже, як би там не було, але позиція НБУ є конструктивною. Звісно, ми ж бачимо, що далеко не всі банки можуть виконати такі вимоги

Таким чином, як ми бачимо з відповіді шановного банкіра, все знову таки ж упирається у вимоги до капіталізації. Отже, виконати їх невеликим банкам, і, наприклад, тим же самим кооперативним, просто буде дуже важко, а в багатьох випадках просто нереально.

Проте пан Лисицький має рацію й щодо іншого. Так, на його переконання, такі банки не матимуть коротких та дешевих грошей, адже, на кшталт, наразі ніхто не нестиме до таких фінустанов гривневі вклади під 5% річних. Таким чином, і надавати практично безвідсоткові позики кооперативні банки в наших реаліях не зможуть. Однак і це питання за великого бажання всіх учасників ринку та держави можна було б вирішити.

Те ж саме можна сказати й про розвиток малих банків. Передусім, у цьому має бути зацікавлена сама держава. Приміром, у США є навіть державна посада для особи, яка виступає бізнес-адміністратором об’єднання малих банків. І, як ми знаємо, фінустанов у цій супердержаві дуже багато. Й усі вони потрібні її мешканцям, для всіх вистачає місця під «сонцем» — через те й кредити у США надають швидко. Вони дешеві та довготривалі. Малі підприємці не мають із цим ніякого клопоту, як і звичайні фізичні особи. Таким чином, слово в Україні в цьому сенсі, за нашими державними органами. І тоді знизиться й вартість різних банківських послуг. Це цілком логічно за законом конкуренції. Тут і доводити практично немає чого. Так, такі банки повинні бути цілком легальними, «банківськими», а не «кишеньковими» чи існувати на потребу комусь з олігархів.

Варто просто мати для вирішення цього питання державницький підхід та волю.

Ігор ГОНТА

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *