Чому з кредитуванням в Україні кепсько і коли все зміниться

Видача позик бізнесу та населенню цього року не активізується, адже банкіри чекають на ухвалення закону про захист кредиторів і, маючи достатні вільні ресурси, не поспішають видавати кредити

Кредитування бізнесу та населення цього року практично не зазнає позитивних змін. Принаймні такого висновку можна дійти, поспілкувавшись із керівниками фінансових установ та експертами. Чому ще не настали передумови для цього важливого кроку, адже економіка країни вже шостий місяць поспіль показує непогане зростання обсягів виробництва, крім сільського господарства та хімічної промисловості? Чому саме ті банки, які залишилися на ринку після жорсткої “чистки” своїх колег-фінустанов, все ж таки “ухиляються” від кредитування і підприємців, і фізичних осіб?

У мирі й любові живемо із державою…

Коли слухаєш відповіді на ці запитання від багатьох банкірів, то складається враження, що вони знаходять велику кількість причин, аби тільки не збільшувати обсяги кредитування.

Так, приміром, голова ради Незалежної асоціації банків України (НАБУ) Роман Шпек впевнений у тому, що банківська система може знову ввійти у стадію кризи, тому надавати нові позики клієнтам фінустанов наразі недоцільно.

“Незважаючи на пожвавлення на ринку, переважна більшість наших кредитоотримувачів погано повертають свої борги, завдаючи таким чином великої шкоди існуванню банківської системи та економіки взагалі. Тому ми практично наодинці боремося з нашими “токсичними” кредитами, тобто тими, які вже буде надто складно повернути. А платоспроможний попит на позики в нашій країні вже фактично вичерпано. Але нам повинна допомогти держава. Ми намагаємося з нею жити у мирі та любові, приміром, викуповуючи облігації внутрішньої державної позики (ОВДП)”, – вважає він.

Отже, банкіри очікують на допомогу від держави, при цьому самі скаржаться, що їм не повертають позики…

Слід зазначити, що насамперед вирішувати ці проблеми повинні самі банки. Так, навіть в.о. заступника голови Нацбанку Катерина Рожкова зазначає, що держава великою мірою допомагає банківському сектору.

“Лише цього року ми збільшили золотовалютні резерви Нацбанку на 900 мільйонів доларів. У 2016 році ми двічі знижували облікову ставку, що значно сприяло збільшенню ліквідності самих фінансових установ. А наші банки вперто не хочуть фінансувати, приміром, підприємства малого та середнього бізнесу. Дійсно, керівники фінустанов частенько просять державу про допомогу. Але вони передусім повинні самі собі дати раду: розробити запобіжні заходи, щоби кредити не отримали, ті кому їх надавати не слід. По суті, це просто”, – наполягає вона.

І банкіри, і клієнти мають рівні права

Важко не погодитися з високопосадовцем Нацбанку – фінустанови самі повинні дбати про захист від несумлінних кредитоотримувачів. Адже непоодинокі випадки, коли менеджери банків оформлюють заздалегідь “токсичні” кредити “своїм”, які дуже повільно повертають (або й взагалі не повернуть) такі позики. Вже не кажучи про такі випадки, коли ті самі представники “планктону” або менеджери вищого щабля незаконно оформлюють позики на людину, яка втратила свій паспорт, або просто, копіюючи сторінки цього документа.

Юрист ЮК “Центр Конфліктології і Права” Олена Садовець взагалі пропонує подивитися на цю проблему дещо ширше.

“У контексті ст. 7 Загальної декларації прав людини 1948 року банкіри такі самі громадяни, як і позичальники, тож мають рівні з будь-яким позичальником основоположні права та обов’язки та право, без будь-якої різниці,  на рівний їх захист законом. При цьому необхідно пам’ятати, що видача банками кредитів – це комерційна діяльність, спрямована на отримання прибутку (хоча банкіри позиціонують це наче вони роблять “велику послугу” позичальникам). Згідно із Господарським кодексом України комерційна діяльність здійснюється суб’єктами такої діяльності на власний ризик. Всупереч зазначеному банкіри повністю намагаються перекласти всі ризики, які виникають у зв’язку із наданням довгострокових кредитів, на позичальників. Проте банкіри мають нести з громадянами рівні, а може й більші ризики, пов’язані з видачею кредитів, аніж позичальники (оскільки, як роз’яснював КСУ в рішенні 15-рп/2011, фінансова установа є більш досвідченою стороною при визначенні майбутніх ризиків)”, – зазначає вона.

За її словами, встановлення відсотків за кредитом, які хоч на половину перевищують розмір позики, спрямоване саме на зменшення власних ризиків банкірів.

“Таким чином,  сумлінні платники покриють ризики всіх інших позичальників (при цьому банкірам не потрібно вживати заходів щодо перевірки платоспроможності позичальника)”, – резюмує вона.

Отже, банкіри вже давно (і успішно) практикують підвищені ставки, які покривають усі ризики фінансових установ. Увесь цей час кредитоотримувачі сплачували чималі відсотки за позиками, які врешті-решт у натуральному вигляді (тобто в грошовому вимірі) були вдвічі, а то й втричі більшими за саме “тіло” кредитів. І це вже не кажучи про пені та штрафи!

Не облікова ставка Нацбанку, а довіра до системи

У банків же своя позиція щодо цього питання. Так, голова правління “Укрсоцбанку” Тамара Савощенко вважає, що все що робить Нацбанк поки що не впливає позитивно на активізацію кредитування:

“Різкого зниження ставок за кредитами для бізнесу та фізичних осіб в 2016-2017 роках (вже прогноз дано – не чекайте – Авт.) не очікується. Ключовим у цьому розумінні є не облікова ставка Нацбанку, а довіра до системи. Коли населення виявиться готовим нести гроші до банків під низькі відсотки, тоді ціна позик падатиме. Щоб зменшити ставки за кредитами  у гривні до 14-15% річних, нам треба залучати депозити під 12%”.

“Коли населення буде готовим нести гроші під малі відсотки…” — цікава думка. Проте, шановна пані Савощенко, населення насамперед масово нестиме свої кревно зароблені кошти, коли воно поважатиме та довірятиме банківській системі загалом. А наразі про це й казати годі!

То чи готові хоч на “невелике” кредитування банки і що вони можуть запропонувати своїм потенційним клієнтам? Слід зазначити, що основними критеріями, які відіграють найголовнішу роль при кредитуванні, є обов’язкові резерви та операції на відкритому ринку. Перший з показників – це частина депозитів, які фінансові установи повинні зберігати у вигляді вкладів без відсотків у Національному банку України. Наразі їх розмір, за даними економічних експертів, становить 100 мільярдів гривень, тобто фактично 4 мільярди доларів. Звісно, що частина цих грошей повинна лишатися так би мовити “на чорний” день – тобто для вкладників банків. Тож уже сьогодні фінустанови можуть цілком кредитувати, ну хоча б безпечних клієнтів (після ретельної перевірки).

Очікуємо на Закон, проте…

Фінансові установи хочуть ще більше себе убезпечити – вони чекають на ухвалення нового Закону про захист прав кредиторів.

Цей законопроект має на меті не лише захищати банки, а й є дуже жорстким щодо кредитоотримувачів. Судіть самі: значно збільшується кримінальна відповідальність юридичних та фізичних осіб-підприємців і громадян України (тобто просто фізичних осіб) за недостовірні документи, які було надано для отримання кредитів у банках; досконально розписано спрощення судових рішень відносно позовів до банків та позичальників. Крім того, фінансові установи мають право на застосування валютного курсу, який діяв на момент видачі кредитів. Якщо розглядати це в аспекті, приміром, курсоутворення для валютних іпотечних позичальників, які брали такі позики до 2014 року, то, й дійсно, це є великим позитивом.

Проте не слід бути наївними. Отже, банки “мають право”, а не зобов’язання це робити, що, як кажуть  в Одесі, є двома великими різницями. Звісно, що цей Закон банкіри трактуватимуть на свій лад. Тому експерти та юристи так категорично проти його ухвалення.

“На мою думку спрощення судового розгляду спорів на користь банку є безпосереднім кроком, спрямованим на втягнення українців у боргову кабалу, і перепоною до розвитку економічно самостійного та здорового суспільства”, – зазначає Олена Садовець.

З цим також важко не погодитися. Як і не сказати про те, що у банків будуть розв’язані руки для того, щоб на замовлення “когось” топити ті чи інші фірми та компанії, маючи такі права, надані цим Законом.

Проте Роман Шпек вважає, що і після ухвалення цього документа, великі ризики кредитування нікуди не зникнуть. Так, що ж ще треба банкірам, які ще нормотворчі акти треба ухвалити і як ще треба “нагнути” кредитоотримувачів, щоб керівники фінустанов сказали: от тепер ризиків не маємо – питання риторичне.

Штрейхбрейкери все ж таки є

Однак сказати на всі 100%, що банки взагалі нічого не роблять позитивного для своїх клієнтів, буде не справедливо. Так, за словами члена спостережної ради банку “Глобус”  Олени Дмітрієвої, вони вже цього року знизили відсоткові ставки для представників малого і середнього бізнесу (МСБ) і до кінця 2016-го очікують такого ж плавного зменшення.

За словами директора департаменту малого та середнього бізнесу “Укргазбанку” Євгена Мейцера, їх установа хоче розвивати свою діяльність у сегменті енергоефективності.

“На ринку повинні також з’явитися банки, які спеціалізуватимуться на цих питаннях. Ми також йдемо зазначеним напрямом. Наш план – досягти протягом 5-ти років того, що 70% кредитів будуть пов’язані із цим перспективним на наш погляд питанням”, – каже він.

Олена Дмітрієва, в свою чергу, впевнена, що наразі в цьому сегменті працюють 15-20 банків.

“Я думаю, що до кінця цього року їхня кількість зросте ще на 20%. Максимальна сума отримання позики у нашій фінустанові – 3 мільйона гривень. А середня сума кредитів – 700 тисяч гривень”, – додає вона.

Дійсно, ці проекти є надто цікавими і нагальними для сьогодення, коли країна і кожен її громадянин чи не вперше за 25 років став серйозно замислюватися над питаннями енергоефективності та енергозбереження.

Проте, за словами Романа Шпека, банки в 2016-2017 роках переважно матимуть справу лише зі своїми перевіреними часом і практикою клієнтами. Тобто саме тими, на яких можна покластися. Економісти вважають, що частка нових клієнтів банків, які матимуть змогу отримати позики у другій половині 2016 року, не перевищуватиме 6-8%. Погодьтеся, – це невелика цифра. Тому можна із впевненістю сказати про те, що більш готовими до поновлення масового кредитування в  нашій країні є не банки, а їх чесні теперішні та потенційні клієнти.

Ігор Гонта

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *