Стихійна економія в умовах кризи: як заощаджують українці?

Власники торговельних мереж в один голос стверджують, що через стрімку девальвацію гривні, відсутність роботи та низькі заробітні плати наші громадяни купують щоразу рідше й менше товарів у супермаркетах та спеціалізованих магазинах одягу й взуття. Так, за словами засновника мережі ТМ «Фуршет» Ігоря Баленка, наразі набагато більше людей здійснюють свої закупівлі в секонд-хендах та інтернет-магазинах. Чим є секонд-хенди насправді та чому українці стихійно на них переходять? Що приховують від нас їхні власники? Чи врятує населення перехід на інтернет-покупки та крамниці уживаних речей?

Тому що скрутно живемо

Попри те, що в супермаркетах зросли обсяги виторгу, це ще не значить, що люди стали купувати в них більше. За словами Ігоря Баленка, це лише свідчить про тривалу інфляцію в Україні та про певну цінову ілюзію: вищі ціни — більші прибутки. Насправді ж населення країни значно рідше купляє речі в супермаркетах, ніж про це говорить поверхнева статистика.

Автор статті помітив й іншу тенденцію, що рік-два тому не мала такого звучання, як наразі, — потенційні покупці продуктів харчування чимраз частіше звертаються до інтернет-магазинів, де й купляють необхідне. Однак це має стосунок до окремої частки населення. А от більшість українців обирають такий спосіб заощаджувати, як придбання речей у секонд-хендах (від англ. second hand — друга рука), тобто в крамницях, що сортують і продають вживані речі або майно (одяг, взуття та предмети побуту).

Дійсно, останніми трьома роками населення нашої країни живе вдвічі, ба навіть утричі бідніше, ніж до 2014 року. Звісно, що найпершу роль у цьому негативному процесові відіграв курс гривні по відношенню до долара та євро. І невідомо, як він поводитиметься надалі, адже керівництво МВФ нещодавно заявило, що найближчим часом вони не надаватимуть чергових траншів, що зазвичай ідуть на підтримку національної валюти та збільшення золотовалютних запасів країни.

І відлуння цього ми відчули останніми тижнями — курс гривні почав зростати з середини листопада. Неабияку частку складає й війна, що теж триває три роки. Держава вимушена збільшувати податки, аби збільшити фінансування армії, й усіляко тисне через це на підприємців. Останні ж просто не в змозі збільшувати зарплати своїх підлеглих, ба більше, вони часто-густо змушені скорочувати штат. Це все й робить доходи українців мізерними, а купувати речі й продукти за досить високими цінами вони просто не можуть.

Читайте також: Зарплатний мінімалізм: чому українці приречені на бідність

На межі закону: ввезення секонд-хенду

Є думка, що речі в секонд-хендах насправді ж завозять до України як гуманітарну допомогу з Європи. А чи це взагалі законно? Та чи сплачують власники секонд-хендів податки?

Як зазначає юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права» Тетяна Журавель, сьогодні питання щодо продажу вживаних речей регулюється чинним законодавством на зразок інших товарів:

Так, якщо розглядати права споживачів, то під час купівлі товару належної якості, за наявності розрахункового документа, товар можна повернути, обміняти. Однак щодо обміну товару неналежної якості: вимоги споживача задовольняються за згодою продавця, що є особливістю цього виду торгівлі, і це потрібно пам’ятати покупцям.

А от щодо податків, то при роздрібній торгівлі уживаними товарами в магазинах особи, які здійснюють цю торгівлю, не звільняються від сплати податків

Отже, переважна більшість фірм, що масово завозять уживані речі до України, сплачують податки, а їхня діяльність цілком законна.

Якщо говорити про ввезення товарів під виглядом гуманітарної допомоги, то, за словами юриста, вони (товари — Ред.) звільняються від оподаткування, що й передбачено Податковим і Митним кодексами. Однак ввезення такого товару має певні особливості.

Утім, тут виникає своєрідна лазівка: є законодавчі норми, що дозволяють громадянам (тобто фізичним особам) для особистого вжитку ввозити на територію України товари без оподаткування.

Без сплати податків можна ввезти товари вагою до 50 кг на суму до: 1000 євро – повітряним транспортом; 500 євро – якщо громадянин переміщується автомобільним, залізничним чи морським транспортом. У разі перевищення цих норм, громадянин має сплатити податки з суми, що перевищує встановлені норми, — зазначає пані Журавель

І треба сказати про те, що на таку суму можна ввозити товар щодня.

Чи можна ввозити секонд-хенд під «маскою» для власного вжитку або як гуманітарну допомогу, а потім просто збувати його без сплати всіляких податків? Щодо гуманітарної допомоги, то тут, як вважає юрист, однозначно можна сказати, що «такий товар із фізособою не пройде», оскільки ввозити гуманітарну допомогу з-за кордону має право лише юридична особа.

А от зі щоденним ввезенням товарів фізичними особами для так званих власних потреб, то, дійсно, можна «імпортувати» секонд-хенду (ну, або нових речей) хоч і щодня в межах зазначених вище законодавчих вимог. Таким чином, уживані речі, дійсно, можуть обходити «стороною» оподаткування й опинятися в наших секонд-хендах. Проте це — на законних підставах, а не на засадах, так би мовити справедливості…

Дещо складніше простежити діяльність (ну, й зрозуміло, сплату всіх податків) так званих інтернет-магазинів, що продають речі та продукти харчування за значно нижчими цінами, ніж за тими, що пропонують звичайні магазини та супермаркети. Так, на думку Тетяни Журавель, вони можуть працювати як у законному «полі», так і не сплачуючи жодних податків.

Інтернет-магазини завойовують прихильників

Українські податківці неодноразово зауважували, що інтернет-магазини практично не сплачують жодних податків, — отже, не дають жодних грошей у державну скарбницю. Проте, чого гріха таїти, надають неоціненну допомогу незаможним громадянам у справі купівлі дешевих продуктів харчування.

Автор статті проаналізував ціни на одному з харківських сайтів, що продає продукти харчування, напої тощо, й порівняв їх із цінами у звичайних українських крамницях.

Звісно, деякі показники збігаються, проте значна частина продуктів вартує менше, ніж у супермаркетах. Так, приміром, 1 літр молока пастеризованого (3,2%) коштує до 15 гривень (у звичайних магазинах таке вартуватиме не менше 17 гривень), 870 грамів кефіру (2,5%) — 17,30 гривень (в магазинах — не менше 20,5о гривень).

Відчувається й різниця між цінами на алкогольні напої в інтернет-магазинах та у звичайних супермаркетах, бо, як ми знаємо, ці товари значно (на 50-100%) подорожчали. Як зазначають фахівці роздрібної торгівлі, розширення «продуктового ряду» торгівлі в інтернеті буде відчутним й надалі, а для того, аби ще більше залучити на свою сторону покупців, такі компанії постачатимуть свої товари клієнтам безкоштовно. Бо керівники таких ресурсів упевнені: найближчим часом українці краще не заживуть. Слід сказати, що вже наразі таких інтернет-крамниць налічується декілька тисяч.

Чи нормально це?

Чимало українців дедалі частіше звертаються до секонд-хендів і не цураються цього. Народ каже: «Хороша зимова куртка коштує понад 3000 гривень. Краще піти до секонд-хенда й обрати для себе якісну уживану за 300-400 гривень».

До речі, не цураються таких покупок й американці, й ті ж самі європейці, від яких ми постачаємо такий товар. У секонд-хендах можна придбати практично нові або геть незношені речі, що коштуватимуть 200-300 гривень (куртки, пальта інший верхній одяг), або светри, юбки (за 50-150 гривень) і навіть взуття. Ці товари відрізняються європейською якістю, значно перевершуючи при цьому якість нових китайських або турецьких товарів на полицях звичайних магазинів.

Але чи не треба нам давати якусь раду тому, аби наші власні, вітчизняні товари торували собі шлях і завойовували наших покупців не лише якістю, але й вартістю? Відповідь очевидна.

Але нагадаємо, що влада неодноразово давала широкі можливості для розвитку вітчизняної легкої промисловості. Такі підприємства практично звільнялися від сплати основної частини податків. Так, це дало трохи змоги стати їм “на ноги”, проте війна, криза й невикорінювана корупція внесли свої корективи — ціни на український одяг та взуття стали набагато вищими, оскільки й сировина, й комплектуючі для них завозяться з-за кордону, тобто купуються на ті ж самі долари та євро.

Чи врятують ситуацію іноземні інвестори? Експерти та автор матеріалу переконані в тому, що цього не станеться доти, доки, принаймні, рівень українських зарплат значно не зросте. Тоді населення матиме змогу купувати якісні речі вітчизняного виробництва.

Звісно, секонд-хенди ніколи не замінять магазинів та бутиків нового одягу й взуття. Це, як кажуть одесити, є двома великими різницями. Проте сьогодні, дійсно, пересічних людей рятують і секонд-хенди, й інтернет-магазини з продажу продуктів харчування. Тому ставити перепони такій торгівлі у країні, що стала найбіднішою в Європі, влада просто не має жодного права, адже вона забере в людей джерело купівлі недорогих товарів.

При цьому ми не повинні забувати про законність діяльності таких торговельних точок. Це питання має контролювати наша влада на місцях. Можливо, треба окремим законом чи іншим нормативно-правовим актом заборонити ввозити секонд-хенд без сплати податків в межах дозволу для фізичної особи різними видами транспорту. Те саме стосується й інтернет-магазинів. Вони також повинні діяти виключно на законних підставах.

Ігор ГОНТА