Чи стануть наші дороги кращими? Прогноз дорожньої сфери на 3 роки

Днями стало відомо, що в Україні буде створено Дорожній фонд і повністю змінено систему управління автошляхами загального користування. Умови для будівництва нових доріг створять три базових закони, що напередодні були підписані Президентом. Чи зміняться українські автошляхи на краще? Чи вплинуть нові закони на дороги і який вигляд вони матимуть за 3 роки?

Що було зроблено цього року

Саме дороги завжди «рятували» держави світу, які потерпали від жорстоких економічних криз. Адже одне робоче місце на будівництві доріг створює до 3-5 додаткових місць в інших галузях економіки, що обслуговують дорожнє господарство. А це, своєю чергою, сприяє значному збільшенню надходжень податків до державної скарбниці та поліпшенню життя пересічних людей.

Цікаво, але свого часу, тільки-но здобувши крісло прем’єр-міністра, Володимир Гройсман пообіцяв усьому українському загалу, що найголовнішим питанням, яке збирається вирішити його уряд, стане приведення до ладу існуючих та будівництво нових автотрас і доріг.

Проте виявилося, що це не так просто й легко здійснити, позаяк зроблено було за цей термін замало. Але чому? І чи залежало все це суто від наших урядовців? І чому, насамкінець, жодна програма з розвитку доріг не спрацювала?

Для початку, зовсім свіжа інформація. Так, днями віце-прем’єр-міністр України Володимир Кістіон повідомив, що українські дороги таки відповідатимуть усім технічним нормам орієнтовно в 2017-2018 році. За його словами, в Україні — 170 тисяч кілометрів доріг державного значення, 9% з яких потребували ремонту (чесно кажучи, якось малувато для всієї нашої великої держави, де, по суті, 70-80% розбитих автошляхів — Авт.).


Проте урядовець зазначає, що минулого року вдалося відремонтувати в 5 разів більше доріг, аніж це було зроблено за попередні роки. Кабмін же рапортує, що було проведено відповідні підготовчі тендерні процедури для виконання середнього поточного ремонту.

Нам вдалося не повною мірою, але провести ремонт дороги Одеса-Рені. Я пишаюся ремонтами доріг, що було проведено в західному регіоні. Це Івано-Франківська, Тернопільська, Волинська, Львівська області, — заявив пан Кістіон

Враховуючи те, що позаминулого року взагалі в цьому напрямку майже нічого не зробили, то цього року успіхи дійсно спостерігаються. Проте очевидно — 2016-ий не став роком доріг… Можливо, ним стане 2017-ий?

Презентуючи проект Державного бюджету-2017, пан Гройсман заявив, що кошти на реконструкцію та будівлю автошляхів Кабмін має наміри залучити від міжнародних інвесторів.

Сума сягає 1 мільярда доларів, що виділяються основному «будівельнику» автошляхів — «Укравтодору». До речі, на його фінансування щороку в держбюджеті присвячена окрема стаття видатків. Цього року винятків не буде.

Прийнято нове законодавство. То й що?

Зрушення в дорожній сфері якось уперто оминали високосний 2016-ий рік. Так, лише в другому його півріччі Верховна Рада ухвалила два важливих закони: «Про внесення змін до Закону України «Про джерела фінансування дорожнього господарства України» щодо удосконалення механізму фінансування дорожньої галузі» (законопроект № 4014а), що передбачає створення у складі спецфонду держбюджету України Державного дорожнього фонду та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування системи управління автомобільними дорогами загального користування» (законопроект № 0954).

Першим документом встановлено, що надходження, що зараховуються до спецфонду, складатимуть: у 2018 році — 50%; у 2019 році — 75%; з 2020 року — 100%.

Згідно з останнім із цих документів, буде змінено систему управління автомобільними дорогами загального користування, зокрема, передбачено передачу автомобільних доріг загального користування місцевого значення в управління місцевим органам влади (обласним державним адміністраціям).

Створення Державного дорожнього фонду — такої важливої для нашої країни інституції, що дозволяла б ефективно накопичувати та вкладати кошти для будівництва та ремонту доріг — відтерміновано понад ніж на рік. Оскільки обидва документи наберуть чинності лише з 1 січня 2018 року.

Юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права» Ігорь Кравченко, пояснює, чому цього не станеться раніше, на початку прийдешнього 2017-го року:

Якщо б ці положення законів було прийнято до 15 липня 2016 року, вони би могли набути чинності з 1 січня 2017 року. Але оскільки ці документи було прийнято після 15 липня, набрання ними чинності у 2017 році суперечить ч. 3 ст. 27 Бюджетного кодексу України

Здається, це сталося не випадково, нижче ми пояснимо, чому.

Дороги — громадам

Щодо передачі автодоріг місцевого значення на поталу місцевим громадам, то це також є дуже серйозним і вкрай необхідним кроком, проте станеться це 2018 року.

Експерти загалом схвалюють «передачу» місцевих автошляхів місцевим органам влади:

Передача доріг місцевим громадам — позитивний намір. При цьому ремонт та утримання доріг здійснюватиметься не тільки за рахунок місцевого бюджету. Так, у змінах до Бюджетного кодексу України передбачено, що 35% коштів Державного дорожнього фонду буде скеровано саме на утримання і ремонт автомобільних доріг місцевого значення, — зазначає пан Кравченко

Після такої передачі прав місцеві органи влади набудуть подвійного зиску: вони матимуть можливість розпоряджатися своїми коштами на ремонти та будівництво певної, проте великої частини українських автошляхів, та ще й матимуть державну підтримку з Державного дорожнього фонду.

А якщо це спроба перекласти відповідальність?

А от голова громадського обєднання «Розвиток інфраструктури» Станіслав Гвоздіков зазначає, що «запуск» Державного дорожнього фонду саме з 1 січня 2018 року, можливо, є спробою уряду перекласти відповідальність за проблеми на наступників (наступні уряди, які нестимуть усю відповідальність за будівництво доріг — Авт.):

Просто все вперлося у фінансові питання. Так, усі «навколо транспортні» збори та акцизи принесли українському бюджетові 35 мільярдів гривень минулого року. Однак безпосередньо на дороги з бюджету в 2015 році було скеровано лише 4 мільярди гривень, а цього року — 6,5 мільярдів гривень. Це означає, що держава збирає з автомобілістів акцизи на дороги, проте латає цими надходженнями «дірки» в бюджеті.

Державний дорожній фонд — ключовий елемент механізму повноцінного фінансування дорожньої інфраструктури. Передусім, міжнародними фінансовими організаціями, що вже готові щедро фінансувати роботу понад 20 тисяч співробітників облавтодорів та райавтодорів за умови фінансування урядом половини загальної вартості робіт.

Публікація цього закону саме зараз, хоча його дія почнеться лише за рік, — друга «червона» картка від реформаторів попередникам, чимало з яких уже звільнили. Але які «від корита далеко не відходять», а наглядають та радять, зокрема й від імені громадськості. Насправді, вони отримують таким чином доступ до потрібної інформації, впливають на процеси та сплять і бачать себе в старих кріслах найближчими роками, щоб продовжити “розпилювати” дорожні акцизи в непрозорий спосіб

Сувора, проте чесна думка. І вона має під собою всі підстави, враховуючи українську корупційну специфіку.

Дещо про концесію та платні проекти

Цікаво, які ще нормативно-правові акти слід ухвалити, приміром, про концесію (передачу доріг, що належать державі чи територіальній громаді, в тимчасову експлуатацію іншим державам, іноземним фірмам, приватним особам — Ред.) або про розвиток платних доріг? Чи на часі робити деякі автошляхи державного та міждержавного сполучення платними?

Станіслав Гвоздіков вважає, що фінансування великих проектів на основі концесії сьогодні заслуговує уваги з тієї причини, що сама держава зараз не здатна потягнути масштабний проект — це можливо лише за умови отримання довгих кредитів. До речі, такий документ іще не готовий, і його розробка перебуває лише на початковій стадії.

Щодо платних доріг, то експерти кажуть, що, з одного боку, таке будівництво й обслуговування вартуватиме недешево, а з іншого, — дозволить перевізникам уникнути «підводних» каменів на безкоштовних альтернативних маршрутах.

Загалом пан Гвоздіков пропонує подивитися на це питання не стільки як на інфраструктурне, скільки як на один з інструментів стимулювання економічного зростання. Але тут треба враховувати бюджетні надходження, кількість робочих місць, які буде задіяно в цьому велетенському проекті; створення побічних проектів тощо. Наразі в Україні просто немає системної експертизи для оцінки впливу великих інвестиційних проектів на економіку.

 

Отже, Україна в 2017-2018 роках опиниться на порозі важливих змін не лише в дорожньому господарстві, але й в інших суміжних галузях економіки. Дійсно, шкода, що два вагомих закони, про які ми казали вище, наберуть чинності лише з 1 січня 2018 року, а не за два тижні. Проте достатнім підґрунтям для реформ у дорожній сфері є вже імплементована Стратегія сталого розвитку «Україна-2020», Угода про асоціацію України з ЄС та узгодженні стандарти й політика з чинними у Європейській спільноті.

Проте, мабуть, головною перешкодою в цьому процесі, як у нас завжди ведеться, є корупція. Адже дороги та дорожнє господарство — ласий шматок для «розпилення» і державних коштів, й інвесторських вливань. Ми навіть до кінця не розуміємо, як може швидко й на краще змінитися обличчя країни та добробут її громадян, якщо буде втілено в життя бодай декілька вагомих проектів із будівництва автошляхів.

Ігор ГОНТА

 

ТАКОЖ ЦІКАВО:

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *