Ринок автобусів: чому українці не люблять вітчизняний автопром

Останніми місяцями в Україні дещо пожвавилася тема пасажирського транспорту. Можновладці намагаються поліпшити стан галузі силами українських підприємств. Як живе транспортний ринок сьогодні? З якими труднощами він стикається? Чому українці скептично ставляться до вітчизняного автопрому? Чи допомагає виробникам автобусів держава/ коли ми конкуруватимемо із закордонним ринком?

Транспортний лакмус

У жовтні цього року вітчизняні підприємства виробили на 37,1% автотранспортних засобів більше, ніж минулого місяця. Проте загальні показники свідчать про інше:

 

Але, якщо зростання виробництва пересувних автозасобів спостерігатиметься ще протягом двох-трьох місяців, можна впевнено казати, що галузь таки зростає.

Чому транспортна галузь завжди турбувала громадян? Чому в справах із поліпшення міської інфраструктури завжди починали з доріг і транспорту? Тому що останній є своєрідним лакмусовим «папірцем» стану економіки загалом.

Те, що автобуси й «маршрутки» (мікроавтобуси) закуповують місцеві громади, мерії міст і сіл для комунального використання, школи й дитячі садки, коли мають для цього фінансові можливості, вказує на загальне покращення економіки регіонів, бюджетів органів місцевого самоврядування, а також окремих підприємств та установ. Адже саме вони, маючи певні кошти, купують ці автомобільні засоби.

Чому наші пасуть задніх?

Останнім часом вітчизняні виробники автобусів неодноразово жалілися на недобросовісну конкуренцію на ринку з боку російської автомобільної компанії «Горьковський автомобільний завод» (ГАЗ).

Так, за словами президента Асоціації автовиробників України «Укравтопром» Михайла Резніка, практично всі тендери, що проводилися в Україні, вигравали невітчизняні виробники автобусів:

Це є недобросовісною конкуренцією. Ми подали скаргу до Міністерства економічного розвитку та торгівлі на дискримінаційні дії корпорації ГАЗ, яка за рахунок субсидій центрального бюджету Росії дуже активно працює на українському ринку

Чи дійсно це є дискримінацією наших виробників?

Сутність конкуренції полягає у прагненні виробника створити (і продати) якісніший товар за нижчу ціну, ніж в іншого виробника аналогічного товару. Таким чином, товар, у нашому випадку це автобус, має дві основні економічні ознаки: ціну та якість. Якщо імпортний автобус є менш якісним, однак може задовольнити потреби споживача і при цьому є дешевшим і багато покупців надають йому перевагу над національним товаром — це означає, що вітчизняні виробники програють у конкурентній боротьбі.

Водночас, якщо російський уряд дійсно субсидіює “ГАЗ”, що дозволяє останньому встановлювати нижчу за ринкову вартість-ціну, тобто фактично демпінгувати (продаж товарів і послуг за штучно заниженими цінами — Ред.), компетентні органи України мають провести відповідне розслідування, — вважає юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права» Ігор Кравченко

Те, що собівартість виробництва українських, приміром, шкільних автобусів, що виготовляє вітчизняна корпорація «Еталон», вища за аналоги ГАЗу, не заперечують і українські фахівці:

 

Звісно, покупці віддають перевагу автобусам з РФ. І це цілком зрозуміло, враховуючи скрутне економічне становище України.

До речі, така ж сама ситуація склалася й навколо відомого іншого автобусу виробництва РФ — ПАЗу («Павловський автомобільний завод»).

Декілька місяців тому депутат Верховної Ради України Максим Саврасов закликав фіскальні та силові структури призупинити завезення цих автобусів на територію України. В своєму зверненні він зауважив, що вартість автобусів у Росії від цього виробника є значно більшою, ніж в Україні — до 35,2 тисяч доларів в РФ, та до 24 тисяч доларів в нашій країні. А це вже скидається на демпінг.

Щоправда, більшість українських автобусів, за оцінкою технічних експертів, мають вищу якість та технічні характеристики, ніж російські.

Це, по суті, так і є. Чимало українських компаній-виробників вже давно та щільно співпрацюють із відомими закордонними компаніями, виробляючи супермоделі автобусів та мікроавтобусів. Так, приміром, той самий «Еталон» у співпраці з компанією DAF створив автозасоби як для зовнішнього ринку (на експорт), так і для внутрішнього. Попри те, що для українських споживачів такі аналоги є дешевшими, все одно це дорого для покупців.

Вчимося захищати свій ринок

Інша справа — як повинна реагувати Україна та її уряд на те, що й досі українські споживачі, так само, як і російський уряд «субсидують» ГАЗ замість того, аби мотивувати власних виробників?

Захист національного виробника починається зі зміни ставлення його споживачів — українців. Я маю на увазі те, що ми самі маємо змінити думку щодо дешевших і менш якісних зарубіжних альтернатив: навіщо купувати іноземне, коли є краще і своє, тим паче, що якість українських автобусів гарантує, відповідно, довший час їхньої експлуатації. Таким чином, ми, придбавши дорожчий вітчизняний автобус, зможемо довше його використовувати, ніж якщо ми б купували протягом того ж часу два або три російських менш якісних аналоги, — констатує Ігор Кравченко

Виробники ж вітчизняних автобусів переконані, що висока якість рідко поєднується з низькою ціною. 

Як держава має захищати наш автопром? Звісно, крім захисту ринку, органи влади повинні розробити та залучити до практики виконання державну програму розвитку автомобілебудування та пасажирського транспорту в Україні.

За словами голови профспілки автомобільного транспорту та шляхового господарства України Володимира Вакуленка, такий документ є дуже важливим, бо виробники автозасобів, зокрема й автобусів, просто не знають, як їм просуватися далі:

До того ж ми не можемо спокійно розвиватися в умовах, коли часто-густо змінюється керівництво уряду, міністерств тощо. Тільки-но в крісло сяде якийсь високий чиновник і почне розбиратися в усіх тонкощах розвитку автомобіле- та автобусобудування — через невеликий проміжок часу він звільняється. Приходять нові кадри, яким теж потрібний час для того, щоб увійти в курс справи і знову час втрачається

Україна споживає уживане

Крім засилля російського ГАЗу та ПАЗу (не без допомоги можновладців) на українських виробників автобусів «тиснуть» і старі (уживані) автозасоби, що імпортуються у країну.

Так, за словами автофахівців та експертів, наразі до нас можна завезти старий автобус віком мало не 30 років! Автомобільні виробники також вважають (здебільшого ця думка правильна), що саме такі уживані автобуси та «маршрутки» є дуже небезпечними для руху: як для пасажирів, так і для водіїв — показники аварійності таких автозасобів приголомшують.

Водночас виробники автобусів є особливо вдячними нинішньому уряду країни за те, що він спромігся вирішити питання про заборону переобладнання вантажних засобів під салон для перевезення пасажирів. Справді, така практика була розповсюдженою й аварійність таких автобусів також високою.

Чи довго Україна споживатиме уживане? Чи є якісь позитивні зрушення?

Як і куди експортувати?

Аналітики інформують, що цього року виробники та дилери, які працюють на цьому сегменті ринку, збільшили експорт автобусів удвічі.

Мабуть, із зовнішнім ринком у нас справи йдуть набагато краще, ніж із внутрішнім? Це, здебільшого, так і є. Однак сьогодні чимраз складніше збувати непогані автобуси та мікроавтобуси, приміром, у ті ж країни ЄС.

Наші виробники досягли чималих успіхів у справі створення за допомогою іменитих закордонних компаній високотехнологічні сучасних транспортних засобів. Їх важко збувати всередині країни, як ми вже казали, за причини бідності потенційних покупців.

Проте їх також важко продавати й до країн Європи, адже й там попри те, що ціна на українські автобуси є нижчою від європейських, відбувається перенасичення ринку та й сама Європа зазнає кризи.

Треба також активно просувати продукцію в інші країни й на інші континенти, приміром, в азійські держави чи в Африку.

Певно, що українська держава буде не в змозі субсидіювати виробництво автобусів, як це робить та ж сама Росія. Хоча це питання також є спірним. Можливо, що такі гроші і знайдуться. Проте держава може зробити все необхідне для захисту національного виробника й від недобросовісної конкуренції ззовні (як ми бачимо, це стосується насамперед демпінгу російських виробників на нашому ринку), й від занепаду галузі, власне, в Україні.

Чи змінять своє ставлення до галузі українські споживачі і коли це станеться? Можливо, процес пришвидшить і якнайшвидше усвідомлення українськими виробниками того факту, що треба створювати конкурентноздатні моделі за прийнятною ціною. Таке поєднати важко, проте, вочевидь, це конче треба робити.

Ігор ГОНТА

Автор: Checkpoint

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *