Як влаштована альтернативна енергетика в Україні? Частина 1

Енергетичний баланс в Україні поступово переміщується. Але головну роль у ньому досі грають викопні джерела енергії з дорогими і «брудними» технологіями. Чи довго ще наша країна буде жити газом і вугіллям? Чому ми досягли успіху в альтернативах і коли це зрозуміють нафтові магнати?

«Брудні» технології вперто лідирують, але це тимчасово

Головну роль в енергетичному балансі продовжують грати викопні джерела енергії з дорогими і «брудними» технологіями. Хоча сам енергетичний баланс поступово переміщується у бік альтернатив.

Україна отримує електричну енергію спалюючи традиційні види палива — вугілля й газ. За прогнозами на 2017 рік, із запланованого до виробництва обсягів електроенергії майже 41% складуть вугільно-газові ТЕС і ТЕЦ. Атомні електростанції вироблятимуть 53% енергії.

Наша країна залишається реліктом радянської енергетичної системи. Поки що атомна енергія та енергетика на вугіллі й газі дозволяє працювати економічному і невиробничому секторам України. Але динаміка змін говорить про нові тенденції: зростає виробництво атомної, відновлюваної енергії та альтернативних джерел енергії.

Старі енерготехнології — дорогі й невигідні в експлуатації та отриманні інвестицій

Теплові станції балансують на межі спаду/утримання рівня виробництва. Так, уведення в експлуатацію нового енергоблока АЕС коштує €7 млн. Для того, щоб «погасити» цей же енергоблок, потрібно витратити близько €1,3 млн. Витрачають гроші й на підтримку безпеки експлуатації такої станції.

Вугільна енергетика ще дорожча та шкідливіша. Вугільний пил глибоко проникає в тіло людини і шкодить його здоров’ю. А аварійність вугільних шахт дуже висока: тільки в 2014 році понад двох тисяч гірників отримали травми при роботі в забої, а 100 з них загинуло.

З економічної точки зору, теплові вугільні станції малорентабельні — на електроенергію перетворюється лише 33% енергії, яку отримують від спалювання вугілля. Трохи вищий показник мають газогенераторні станції.

Чому канали поставок вугілля, газу й нафти нестабільні та ризиковані

Вугільні станції отримують вугілля для отримання тепла та електроенергії від експортних поставок або із зони АТО. Це нестабільні й ризиковані канали постачання сировини. Економіка країни програє від фінансування зарубіжних постачальників або від спроб налагодити постачання через зону бойових дій.

Газові труби наповнюються вуглеводами Росії, яка, хоча й отримала негативний результат у Стокгольмському арбітражі, продовжує тяжби і тиск на ЄС та Україну для збереження монопольного контролю ринку газу.

Тому щораз більше підприємців створюють для себе енергетичну незалежність і прагнуть отримати прибуток від малої генерації. Законодавство й нові технології доступні в Україні, а сектор відновлюваної енергетики зростає настільки стрімко, що випереджає класичні схеми отримання електроенергії.

До 2040 року відновлювані джерела енергії складуть 3/4 світових інвестицій в електроенергію

Обсяг альтернативної енергії може в 2,5 рази перевищувати обсяги сьогоднішньої енергогенерації. Це висновки експертів, які провели аналіз потенційних можливостей доступних сьогодні «чистих» енергетичних технологій.

Київський інститут відновлюваної енергетики оцінює технічний потенціал альтернативних джерел енергії у 81 мільйон еквівалентних тонн. Значний відсоток має в цьому виробництві енергії біомаса та геотермальна енергія — 30%.

Але від теоретичних розробок Україна перейшла до практичної реалізації бізнес-проектів. Динаміка зростання в альтернативній енергетиці значна: встановлена потужність енергоустановок на відновлюваних джерелах з 2009 року в Україні зросла вдесятеро. У березні 2017 року було вироблено «зеленої» енергії за потужністю рівної одному блоку атомної станції.

В Україні стає чимраз більше електроустановок, і відповідно — енергії, яку вони виробляють

Ще в 2014 році частка альтернативних джерел становила майже 1%. При цьому Крим, де зосереджено чимало потенціалу і діючих альтернативних джерел, сьогодні не входить до статистики українського енергоринку.

Реалії нашого ринку енергетики перегукуються із загальносвітовою тенденцією альтернативної енергетики, яка динамічно зростає та розвивається, а класична знижує виробництво та отримує дедалі менше інвестицій.

Із 70-х років ціна виробництва сонячної енергії впала у 150 разів. А з 2000-х обсяг виробництва сонячної енергії збільшився у 7 разів, вітроенергетика зросла в чотири рази. До 2040 року відновлювані джерела енергії складуть ¾ інвестицій з $10,2 трлн, які вкладають у нові технології виробництва електроенергії в усьому світі.

Масштаб «зелених» компаній в Україні вражає

Якщо традиційні енергетичні ресурси вимагають виділення виробництва енергії в спеціалізовану галузь навіть усередині однієї компанії, то поновлювані джерела енергії — це невеликі підрозділи всередині компаній. Вони виробляють енергію для власних потреб і для отримання прибутку за рахунок «зеленого» тарифу.

Приватні українські компанії, які спеціалізуються винятково на виробництві енергії, виробляють її і для свого споживання. Вони поширені по всій країні:

Карта учасників Української асоціації відновлюваної енергії

Сонячна й вітрова енергія можуть вироблятися до 90 ТВт у рік. Геотермальна енергетика привабливішим для інвесторів в Закарпатті, де є природні можливості для її розвитку.

Лідери української альтернативної енергетики — компанії України і Китаю

В українській відновлюваній енергетиці є свої лідери. Найбільший виробник енергії вітру — це «Вінд Пауер», дочірня компанія ДТЕК.

На другому місці у вітроенергетиці України — «Вітряний парк Новоазовський». Цей комплекс — енергетична демонстрація можливостей унікального для України та більшості країн Східної Європи краматорського підприємства «Фурлендер Віндтехнолоджі». Там виробляють вітроенергетичні установки мультимегаватної потужності й аналогів йому немає на пострадянському просторі.

Замикає трійку вітроенергетики України «Вітряний парк Очаківський». Компанія «Вітряні парки України» управляє цими енергетичними компаніями, які можуть проводити разом з іншими енергетичними вітровими об’єктами 215,5 МВт електроенергії.

Серед виробників і постачальників вітрової енергії за «зеленим» тарифом зареєстровано всього 11 компаній. Виробників сонячної енергії значно більше – це 85 зареєстрованих постачальників сонячної енергії в наземному варіанті і ще десятки великих панельних станцій на поверхнях будівель.

Найбільша компанія на ринку сонячної енергетики в Україні — «Восход Солар» із заявленою потужністю 53,3 МВт. Це підрозділ китайської компанії CNBM New Energy Engineering, яке володіє близько 60% «сонячного» енергоринку України потужністю до 267 МВт.

Але, крім таких великих постачальників, є невеликі компанії, які виробляють сонячну енергію по всій Україні, зокрема у Хмельницькій, Вінницькій, Одеській, Кіровоградській, Львівській, Волинській, Дніпропетровській та інших областях.

Україна залишається привабливою для мікро-, міні – та малої гідроенергетики. У цій галузі лідирують два бізнес-проекти: Гідроенергоінвест, який володіє 12 ГЕС, зокрема сімома станціями в Кіровоградській області та кількома електростанціями в Сумській, Вінницькій, Полтавській, Житомирській областях. Найпотужніша з них — Гайворонська ГЕС потужністю 5,7 МВт.

Ще одна компанія – «Енергія – 1» володіє Касперівської ГЕС на Тернопільщині з потужністю 5,1 МВт. На третьому місці – Червонооскільська ГЕС, яка працює в Харківській області та виробляє 4 МВт.

Ривок у цих напрямках виводить Україну на рівень тих країн, які поступово позбавляються нафтогазової залежності. Зараз у Казахстані проходить масштабна міжнародна виставка Expo 2017, де Україна представляє свої досягнення в розробці технологій по видобутку енергії вітру та сонця: