Угода СОТ та держзакупівлі: нові ринки чи старі схеми?

Фактично з квітня цього року в країні є чинним закон “Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі”, а у травні завершилася офіційна процедура приєднання України до Угоди Світової організації торгівлі (СОТ) про держзакупівлі. Як визначають для себе роль Угоди СОТ вітчизняні підприємці та чи дійсно новий закон відкриває такі великі можливості для експорту?

Угода СОТ — найбільш вагома із міжнародних угод у сфері державних закупівель

Автори закону визначили його вплив на економіку країни в цілому та діяльність бізнесу зокрема. Так, на їх думку, цей документ:

надасть великі поштовхи для участі постачальників товарів та послуг у закупівлях;
підвищить рівень конкурентоздатності України на міжнародних ринках й приведе до зростання обсягів вітчизняного експорту;
створить імідж країни, яка реалізує у сфері державних закупівель кращі міжнародні стандарти.

До того ж, як зазначають економісти, з приєднанням до цього документа у наших підприємців відкривається просто величезна можливість виходу на міжнародні ринки з річним обсягом закупівель на суму 1,7 трильйонів доларів. Також метою прийняття цього документа повинні бути і якісні зміни в цьому аспекті на внутрішньому ринку країни. Так, весь світ повинен знати, що ухваливши цей документ, Україна проводить правильну політику реформування системи державних закупівель, створює ефективне та прозоре торгівельне середовище зі зменшенням корупційної практики.

Звісно, ласий шмат державного тендерного пирога в Україні часто-густо “залишався за своїми”. “Чужі” там, як кажуть, не ходили.

Нагадаємо, що планом першочергових заходів щодо виконання зобов’язань України в межах членства у Світовій організації торгівлі (СОТ), затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.12.2008 № 1570, було передбачено започаткування переговорів з питань приєднання України до Угоди СОТ про державні закупівлі (далі – Угода СОТ).

Так, нашою країною було подано заявку про приєднання до Угоди СОТ ще 9 лютого 2011 року. Під час засідання Комітету СОТ з питань державних закупівель, яке відбулося 11 листопада 2015 року, сторонами Угоди СОТ було ухвалено рішення про приєднання України до цього документа, що підтверджується рішенням Комітету про приєднання України до Угоди про державні закупівлі від 16 листопада 2015 року. Угода СОТ є однією з найбільш вагомих міжнародних угод у сфері державних закупівель, яка визначає рамкові вимоги до здійснення державних закупівель країнами, що є її сторонами, а саме 44 країни-члени, включаючи 28 країн ЄС, а також США, Японію, Канаду, Гонконг-Китай, Сінгапур і Корею.

Зайвих коштів на маркетинг не треба?

Як вітчизняні підприємці визначають для себе значення Угоди СОТ про державні закупівлі та чого їм вдалося досягти протягом невеликого проміжку часу від початку дії закону? Звісно, українські можновладці щиро вітають таку Угоду. Так, за словами заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Максима Нефьодова, навіть коли наші компанії зможуть за декілька років забрати 0,3% або 0,5% цього великого міжнародного ринку державних закупівель, то все одно йтиметься про сотні мільйонів і мільярдів доларів потенційного додаткового експорту. В цьому й дійсно з міністерським чиновником важко не погодитися.

Це – найпростіший шлях для експорту вітчизняних товарів. Українським компаніям не треба витрачати зайвих коштів на маркетинг, домовлятися про вихід у мережу чи відкривати представництво. Заявки і процедури державних тендерів зазвичай чітко структуровані. Тому все, що треба – це знайти цікавий тендер і відповідним чином оформити заявку, — вважає пан Нефьодов.

З ним згодні й інші експерти.

Як і Угода про зону вільної торгівлі, такий документ дійсно дає більш вільний доступ українським компаніям на зовнішні ринки. Через сильну девальвацію гривні конкурентні переваги наших виробників продукції та постачальників послуг значно посилилися. Головна проблема, яка може виникнути – вимоги щодо сертифікації, стандартизації та історії компанії на ринку. У розвинених країнах висуваються жорсткі умови щодо якості продукції та послуг. Усі компанії, що хочуть отримати доступ на ці ринки повинні отримати відповідні сертифікати, підтверджуючі стандарти цієї країни, — констатує аналітик компанії ПростоБанкКонсалтинг Іван Нікітченко.

Крім того, за його словами, у тендерній документації можуть бути вимоги по терміну роботи компанії на ринку цієї країни, або загалом на ринку ЄС, що також може завдати труднощів нашим компаніям. Що стосується вимог стандартизації та сертифікації, то в цьому випадку слід окремо зазначити, що вже чимало українських компаній давно в такому аспекті стали орієнтуватися на європейські норми.

Оскаржити результати тендерів так і не можливо

Втім, чимало керівників компаній вважають, що закон “Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі” до кінця не доопрацьований. Він дозволяє особам, які користуються не зовсім чесними механізмами, користуватися ними і надалі.

Все починається зі змови замовника і одного з учасників торгів, що призводить до дискримінації інших учасників, вони стають неконкурентоспроможними. Крім цього, автори закону стверджували, що після того, як він набуде чиності, стане прозорішою процедура оскарження результатів тендерів, але насправді оскаржити результати тендера сьогодні дуже складно: іноді нам це вдається, а іноді ні. Наприклад, ми визначаємо, що замовник працює по якійсь незаконній схемі з учасником торгів, і вже очевидно, що він саме з цим учасником буде співпрацювати, ми звертаємось в Антимонопольний комітет, але реакції ніякої немає. Вони знаходять дуже гарні відмовки і щоразу лише відписуються та закривають очі на факти грубого порушення закону. Тому цей закон, який прийнято, і, зокрема, подача документів в електронному вигляді, сьогодні не захищають виробника від недобросовісного замовника, — запевняє перший заступник директора ТОВ “Перший трубний завод”, кандидат економічних наук Галина Студінська.

На її думку, твердження, що українські бізнесмени отримають доступ до ринків 43 країн, де будуть проводитись місцеві торги – ще не означає, що виробник сьогодні на нього вийде.

Для того, щоб вийти на іноземний ринок, продукція має бути адаптована під ту, яка користується попитом на цьому ринку, та її має бути сертифіковано за міжнародними стандартами. Тому для того, щоб вийти на інші ринки, українським виробникам потрібні інвестиції, — додає вона.

Згоден із своєю колегою й директор ТОВ “РАДА” Андрій Прохоровський. За його словами, із прийняттям закону умови проведення тендерів не дуже покращилися.

З чим нам доводиться зіштовхуватись, так це з бездумним та навмисним заниженням ціни деякими учасниками торгів. Звичайно, з точки зору подачі документації та допуску до участі у тендерах, підприємцям стало легше: на початковому етапі вже не вимагається така кількість документів на паперових носіях, як це було раніше. Але рішення щодо переможців тендерів повинні бути більш прозорими. Система електронних торгів – це фактично система фіксування результатів, а всі недоліки закладено в умовах проведення тендерів, визначених міністерством. Вони можуть носити дискримінаційний характер для окремих виробників. На жаль, із прийняттям нового закону відкрити якісь інші країни для свого бізнесу нам не вдалось, — зазначає він.

Нагадаємо, що автори законопроекту, а також керівництво Мінекономрозвитку запевняли, що після початку дії цього закону будуть публікуватися саме детальні протоколи оцінки тендерного комітету (з держзакупівель), а процедура оскарження тендерів стане більш прозорою.

Керуючий партнер ЮФ “Кушнір, Яким’як та Партнери” Юрій Кушнір не так критично ставиться до цих питань, як його колеги, що коментували цей аспект вище.

Взагалі тендерні процедури в кожній країні регулюються відповідним національним законодавством. Самі тендерні процедури, коли йде мова про публічні закупівлі, чітко врегульовані, відповідно є певна структура порядку проходження цієї процедури та відповідно її оскарження. Тому, все що можу сказати, якщо раптом хтось є незадоволений результатами, він матиме можливість оскаржувати цю процедуру відповідно до норм місцевого законодавства, яке врегульовує окремий тендер

До того ж, Юрій Кушнір не так скептично ставиться до питання відкриття нових ринків збуту товарів та послуг нашими експортерами через їх активну участь у національних тендерах на держзакупівлі у різних країнах.

Вже можна шукати такі можливості. В першу чергу, потрібно знайти ту країну і той перелік товарів та послуг, які можуть зацікавити конкретного підприємця; побачити, які є вимоги для подачі документів, вияснити чи підпадають конкретні товари та послуги під ці вимоги. Після цього в межах граничного терміну необхідно подати всі документи і отримати рішення, коли все буде переглянуто. Очевидно, що поки є технічні обмеження. Зокрема, будь-яка країна проводить публічні закупівлі, як мінімум своєю мовою, тобто потрібно й її знати. До того, можна успішно кооперуватися у цих аспектах із місцевими підприємцями, — зазначає він.

Щодо загальних питань успішного виходу українських товарів на ринки світу, то пан Кушнір вважає, що тут є дві великих проблеми. Так, по-перше є певні технічні бар’єри (сертифікація, ліцензії тощо), по-друге – економічні, тобто ті, які не дозволяли конкурувати українським товарам на певних ринках лише через те, що є додаткові витрати у вигляді імпортних мит та інших додаткових платежів.

Проте слід сказати, що чимало українських підприємств вже із великим успіхом вирішили або вирішують ці питання, приміром, товари та послуги сертифікували згідно із вимогами ЄС. А саме ці вимоги є дійсними і в інших країнах світу, приміром, навіть в африканських або азійських. Тому зайвий раз сертифікувати товари за вимогами цих країн, маючи документи за стандартами ЄС, вже не треба. Так, прикладом цього слугують деякі українські фармацевтичні компанії, які із європейськими сертифікатами якості, торують шлях до багатьох країн Африки.

Ігор ГОНТА

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями: