Міністр колишній, а схеми діючі. Хто продовжує розкрадати майно спортивного товариства «Колос»?
Журналістське розслідування. Частина 1
Спортивне товариство «Колос» відомо українцям, які причетні до розвитку професійного спорту і спортивного виховання підлітків. Воно є власником юнацьких спортивних баз по всій Україні. Нещодавно товариство відсвяткувало 64-ту річницю свого заснування. Але зараз це згадується з сумом, бо, переживши нелегкі післявоєнні часи, «Колос» практично збанкрутів у період правління ділків, головних «покращувачів» країни. А відбувалося це так…
Головним спонсором товариства «Колос» є Міністерство аграрної політики і продовольства України, а тому міністр АПК пан Присяжнюк, обійнявши цю посаду у 2010 році, призначив себе почесним головою «Колоса», а своїм заступником — повірену людину Марію Власенко. Пізніше, у 2013 році, міністру порадили зняти з себе повноваження почесного голови товариства, оскільки це певною мірою його компрометує – він і дає гроші, і витрачає… Якось незручно!
То була офіційна версія, але насправді певні наближені до міністерського кола вирішили продати майно товариства, а тому міністра треба було виводити, щоб не компрометувати. На посаду голови товариства вирішено було взяти почесного спортсмена, якому насправді готувалася роль цапа-відбувайла. Отже, посаду запропонували голові вінницького обласного товариства «Колос» Мендусю Олександру Петровичу, який, на думку посадовців, не став би ставити зайвих запитань…
Одразу після призначення на посаду пана Мендуся викликали до високих міністерських кабінетів і запропонували продати вишгородську базу відпочинку, яка належала «Колосу». Причому продати за справжнісінькі копійки. Він, звісно, здивувався, але йому пояснили, що все буде добре, бо оборудка здійснюється на користь дуже впливових людей, задля їх лояльного ставлення до діяльності товариства.
Сперечатися Олександр Петрович не став, але й жодної дії на виконання дещо дивного розпорядження не вчинив. Навпаки, скликав збори президії товариства, на яких проінформував присутніх про плани «меценатів» і запропонував відмовити «покупцям» в оформленні документів. Також рішенням зборів була призначена ревізія товариства, за результатами якої з’ясувалося, що одна оздоровча база вже продана за символічну ціну, а інша здана в оренду на кабальних умовах на 49 років. Всі ці папери підписала Марія Власенко, яка виконувала обов’язки голови товариства ще до обрання Мендуся на посаду.
Усе спекотне літо 2013 року Власенко намагалася переконати нового голову Олександра Мендуся приєднатися до їх зграї і припинити опір, але він залишився на боці спортсменів і дітей. Тоді у хід пішли погрози, шантаж. Але й ці методи не призвели до бажаних для Власенко змін. В решті решт, доведена до сказу пані написала заяву про звільнення і повідомила, що Мендусь про це пожалкує. Мільйони доларів вислизнули з рук казнокрадів, і обіцяна помста не забарилася. Гроші манять, а тому повторне встановлення контролю над активами товариства «Колос» стало відбуватися за класикою рейдерських захоплень.
Дія перша. У грудні пані Власенко подає позов до Дніпровського суду м. Києва про визнання недійсними зборів товариства, на якому головою був обраний Олександр Мендусь. Свій позов Власенко обґрунтувала тим, що збори були скликані незаконно, проведені без належного кворуму. Ці твердження були повною нісенітницею, бо саме пані Власенко була відповідальна за організацію зборів та й ще витратила на технічне забезпечення цього заходу майже 100 000 бюджетних гривень! Позов потрапив до судді Ластівки, і ось тут почалися перші дива. Суддя Ластівка розібралася зі справою блискавично. Підготовче засідання було проведено лише за участю представників Власенко, без запрошення представників товариства «Колос». Перше засідання призначено на свято Водохреща, 19 січня 2014 р., а друге через п’ять днів – на 24 січня. Нічого не підозрюючи, юрист товариства, одержавши виклик на судове засідання на 19 січня, став просити суд відкласти розгляд, бо на вимогу суду він мав підготувати велику кількість документів, а через свята зробити це було вкрай важко. Незважаючи на таке клопотання, суд відкладає справу лише на п’ять днів. Зазначимо, що аналогічні справи в Дніпровському суді слухаються роками, засідання призначаються раз на місяць або ще рідше, але в нашому випадку справа просувалася просто блискавично.
Вже на наступному засіданні на підставі показань Власенко суддя Ластівка визнає збори товариства недійсними, тобто такими, що не відбулися. Отже, якщо апеляційний суд спрацює в такому ж режимі, Олександр Мендусь перестане бути головою товариства, а органи управління – центральна рада та президія – втратять свої повноваження.
Дія друга. Отримавши перше рішення, Власенко подає новий позов – про поновлення її на посаді. Обґрунтовує позовні вимоги тим, що хоча вона й писала заяву про звільнення за згодою сторін, однак робила це під примусом з боку Мендуся. А не зверталася півроку до суду, тому що хворіла (строк позовної давності за законом – один місяць). Крім того вона, не знала, що збори визнають недійсними, а тому вважає, що строк для позову має бути поновлений. Отже, на думку пані Власенко, її мають поновити на посаді заступника голови, а за умови визнання Олександра Мендуся нелегітимним головою — вона стане єдиним розпорядником всього майна і коштів товариства. Позов приймають, і вгадайте, кого призначив «комп’ютер» розглядати нову справу? Правильно, суддя Ластівка! Чи є у когось сумніви, яким буде рішення суду?!
Дія третя. Звісно, виконання цих скороспілих рішень можна було б затягувати, скликати нові, «дійсні», збори і ще раз обрати голову товариства, яким, скоріш за все, знову став би Олександр Мендусь. Але замовників дійства не влаштовували непередбачувані результати. Отже, потрібні більш радикальні заходи. І тут на сцені з’являється ще один, на перший погляд, непомітний фігурант – Юрій, юрист товариства «Колос». Помилка правника зіграла вирішальне значення, фактично відкривши ворота рейдерам. Сталося це так. Суддя Ластівка, отримавши новий позов, виносить ухвалу, якою зобов’язує голову товариства «Колос» О.Мендуся до 10 лютого 2014 року передати в суд документи, які потрібні для розгляду справи. Нічого дивного в цьому немає, але викликає подив одна деталь – в ухвалі зазначено, що суд попереджає Мендуся про кримінальну відповідальність за навмисне невиконання ухвали. До речі, ухвалу того ж дня приніс особисто помічник судді, що нечувано для української Феміди і, звісно ж, незаконно. Ще не відчуваючи пастки, Мендусь одразу доручає юристу Юрію виконати вимоги ухвали. Той, замість належного виконання, подає в суд клопотання про відкладення розгляду справи у зв’язку з його навчанням в юридичній академії. Внаслідок відсутності професійного досвіду, чи з інших причин, Юрій вирішив, що витребувані судом документи можна подати пізніше, коли справа буде розглядатися за його участі. Також, з невідомих причин, Юрій телефонує Мендусю і доповідає, що можна не хвилюватися, бо він виконав вимоги ухвали. Отже, капкан захлопнувся.
Дія четверта. Будь-який правник вам скаже, що невиконання ухвали суду тягне за собою кримінальну відповідальність лише за умови доведення навмисності таких дій. Тобто, в нашому випадку потрібно довести, що Мендусь свідомо відмовився виконувати ухвалу. Такий злочин вважається злочином невеликої тяжкості, довести його вкрай важко, а тому слідчі беруться за такі справи з великою неохотою. Але слідчий Печерського райвідділу Павло Меншун перевершив своєю блискавичністю навіть суддю Ластівку. Вже 12 лютого 2014 року він з’явився в офісі товариства «Колос» з документами про пред’явлення О.Мендусю підозри про скоєння злочину, передбаченого ст. 382 КК України, та й ще з клопотаннями про відсторонення його від посади й обрання йому запобіжного заходу – домашній арешт.
Отже, слідчий, складаючи цю купу паперів, без перерви на обід корпів над справою два дні – 10 і 11 лютого, а 12-го вже зранку прибіг до офісу товариства «Колос». Здивування – це найменше, що можуть відчути, прочитавши ці строки, ті, хто стикався з роботою слідчих Печерського райвідділу: подані туди «звичайні» заяви про злочин розслідуються роками, а слідчі завжди дуже-дуже зайняті – звісно ж, вони мають знайти злочинця, переконатися, чи дійсно кривдник скоїв злочин, допитати його, свідків, бо є ж презумпція невиновності!
Медіагрупа ЦКП розповість про свою версію рейдерського «віджиму» вишгородської бази відпочинку, яка належала товариству «Колос», і про подальший розвиток кримінального провадження щодо О.Мендуся у виконанні Печерського райвідділу міліції після чергового судового засідання по даній справі.
Добавить комментарий