Дипломатія по-українськи

Чому Торгово-промислову палату України звинувачують у порушенні міжнародної конвенції? Як насправді працює дипломатія по-українськи й чому нардеп Борис Тарасюк захищає Олену Подолєву, яку начебто “вигнали” з консульського кабінету?

Почесний консул Східної Республіки Уругвай в Україні Олена Подолєва відома в українському бізнес-середовищі як доволі одіозна пані, як і її чоловік Ігор Подолєв. Річ у тім, що до 2015 року, вона працювала на посаді віце-президента ТПП України та суміщала цю посаду з ректором МАФІ, а ще в цьому ж кабінеті приймала охочих отримати візи Східної республіки Уругвай (бо вона до того ж є почесним консулом цієї країни).

Олену Подолєву звільнили через витівки в МАФІ [Міжнародна академія фінансів та інвестицій — Авт.]. ТПП недорахувалася більш ніж трьох мільйонів гривень на рахунках вишу, але екс-посадовець зватися не захотіла і після звільнення… зникла.

Як з’ясувалося пізніше, знайти її було неможливо, бо вона не хотіла звільняти свій улюблений кабінет віце-президента. Для чого ці витівки, було не зовсім зрозуміло, але за півроку керівництву набридла така ситуація із закритим кабінетом. А тому його відкрили, описали знайдене майно й помістили на склад.

Саме тоді пані Подолєва здійняла галас: працівники ТПП увірвалися до кабінету почесного консула! Міжнародний скандал! Нізвідки з’явилися доволі сумнівні документи, без печаток і реєстрації, що начебто Подолєва домовилася з одним із на сьогодні звільнених віце-президентів, що в ТПП ще у 2008 році зобов’язалися надати їй безкоштовно кімнату для консульства, а ще безкоштовно забезпечити зв’язком, теплом, світлом і всім іншим, а Подолєва, своєю чергою, буде “планувати” заходи співпраці з Уругваєм. Отака щедра угода!

Звісно, поліція в ситуації розібралася, кримінальну справу закрили й не раз, але, мабуть, через дипломатичні канали, Подолєва знайшла молодшого прокурора Гордієнко, яка допомогла їй висунути проти працівників ТПП приватне звинувачення у злочині – самоуправстві.

Справа ще не потрапила до суду, але вже вся країна знає, хто винний, а хто — жертва терору. Для підкріплення своєї позиції, Подолєва стала шукати “тертого” авторитетного чоловіка, який би заступився за бідолашну жінку, борчиню за уругвайське щастя. І такий простак знайшовся – дипломат і патріот, колишній міністр Борис Тарасюк.

Сталося це так. У листопаді минулого року на засіданні Комітету ВР України у закордонних справах розглядалося чергове звернення Олени Подолєвої про “міжнародний скандал”. Консул укотре жалілася, що її ніби протизаконно позбавили консульського приміщення, обмежили її права та обов’язки та найстрашніше — порушили Віденську конвенцію про консульські зносини.

На засіданні Комітету представник Міністерства закордонних справ Чубрикова О.О., народний депутат Луценко І.С. та інші висловили свою позицію щодо численних порушень законодавства і «нечесної гри» з боку самого почесного консула Подолєвої. Крім того, та ж сама пані Чубрикова повідомила присутнім членам Комітету, що факти, викладені у зверненні, не зовсім відповідають дійсності.

Але, не зважаючи на такі критичні зауваження представників МЗС і народних депутатів, авторитетний член Комітету ВР у закордонних справах, колишній міністр закордонних справ України Борис Тарасюк запропонував присутнім проголосувати за направлення до МЗС листа з тим, щоб звернути увагу міністерства на порушення Українською державою своїх зобов’язань як учасника Віденської конвенції про консульські зносини.

Погодьтеся, трохи дивно: справи в судах, МЗС робить все можливе, ситуація складна й неоднозначна, але Тарасюк клеймить ганебно Україну за порушення конвенцій.

Ми поцікавилися в пана Тарасюка його думкою та намагалися з’ясувати, чи не пов’язана його позиція з цього питання зі стародавньою дружбою з подружжям Подолєвих:

Кореспондент Checkpoint: Борисе Івановичу, що вам відомо про конфліктну ситуацію навколо приміщення Консульства Східної республіки Уругвай?

Борис Тарасюк: Невже ця справа варта вашої уваги? А відомо мені те, що виник конфлікт між колишнім працівником ТПП України, яка виконувала функцію почесного консула Уругваю, та керівництвом Палати.

Кореспондент Checkpoint: Чому на засіданні Комітету був присутній представник пані Подолєвої Роман Маселко, а іншу сторону конфлікту — ТПП України — не попередили про розгляд цього питання та не запросили?

Борис Тарасюк: Це ви запитайте в голови комітету, яка визначає, кого запрошувати на засідання, а кого ні.

Кореспондент Checkpoint: Між іншим, представники МЗС та народні депутати на засіданні звертали увагу, що у зверненні Олени Подолєвої міститься неправдива інформація, понад того пані Подолєва сама порушила ряд вимог, якими має керуватися почесний консул. Одначе ви ж стверджували, що в цьому випадку саме Україна порушила Віденську конвенцію про консульські зносини. Чи не могли б ви конкретно пояснити, в чому саме полягають ці порушення?

Борис Тарасюк: А чи не скажете ви мені, в чому полягає причина вашого журналістського розслідування? [питанням на питання відповідає Борис Тарасюк — Авт.]

Борис Тарасюк: Так, моя думка, що такий факт [порушення Україною Віденської конвенції — Авт.має місце. В цьому разі – перешкоджання діяльності почесного консула.

Кореспондент Checkpoint: Чи не пов’язана ваша позиція із захисту Олени Подолєвої

Борис Тарасюк: Я не захищав нікого! Не перекручуйте фактів, інакше ми звернемося до стенограми!

Кореспондент Checkpoint: Ми теж читали стенограму. Добре. Чи не пов’язана така ваша позиція з давніми дружніми стосунками з чоловіком Олени Подолєвої — Ігорем Валентиновичем?

Борис Тарасюк: Я знаю Ігоря Подолєва багато років, відколи він прийшов до системи МЗС. А факт моїх із ним дружніх стосунків я категорично заперечую! І моя позиція на засіданні Комітету жодним чином не пов’язана з цими вигаданими вами дружніми стосунками!

У чому ж саме Україна порушила Віденську конвенцію, Борис Тарасюк не пояснив.

Отже, наше журналістське розслідування дійшло такого висновку. Коли керівництву ТПП стало відомо про фінансові оборудки подружжя, Олену Подолєву не лише позбавили посади віце-президента одного з найвпливовіших об’єднань українських підприємців — Торгово-промислової палати, — а й узагалі виключили з лав ТПП України ще у травні 2015 року.

Спроби Олени Подолєвої зберегти посаду не дали результату. Керівництво Палати чекало понад півроку, коли колишня співробітниця забере власні речі й документи. Та врешті, виникла нагальна потреба відремонтувати приміщення. Відтак, кабінет відчинили, а речі пані Подолєвої перенесли для зберігання на склад. Тільки в цей момент Подолєва заявила, що кабінет — це консульство, й почала кримінальне переслідування керівників ТПП.

З іншого боку, кожного разу після чергових нападів на ТПП Подолєва пропонувала палаті відновити її на посаді віце-президента. Зрозуміло, що авантюра із “захопленням консульства” — це чистесенька “підстава”. Їй потрібний був привід, і вона його створила.

Юристи одностайні: дії працівників Торгово-промислової палати цілком законні.

Існує низка законних вимог до консульських приміщень. Зокрема, відповідно до Віденської конвенції, почесне консульство має розташовуватися в окремому будинку або приміщенні з окремим входом. Однак кабінет консула Олени Подолєвої не відповідає таким вимогам. Тому можна говорити про недотримання пані Подолєвою вимог національного законодавства України щодо приміщень нештатних або Почесних консульських установ — пояснює адвокат

Але правда в тому, що статус почесного консула, дипломатичний імунітет, дружні стосунки з високопосадовцями — ідеальний важіль тиску на ТПП України та особисто на її президента – Геннадія Чижикова. Саме тому, Подолєва дочекалася уявного порушення консульського імунітету, а не звернулася до суду про незаконне звільнення.

До речі, значно пізніше Подолєва звернулася до суду про поновлення на роботі та програла цю справу.

Східна Республіка Уругвай довго й наполегливо будувала плідні стосунки з Україною. Це був важкий шлях переговорів, зустрічей та консультацій, в яких брала участь одна з найпотужніших бізнес-асоціацій нашої держави — Торгово-промислова палата. Завдяки цим зусиллям українські підприємці відкрили для себе уругвайський ринок і нові можливості за кордоном.

Натомість Почесний консул Олена Подолєва потайки (поза спиною уругвайських колег!) загострила ситуацію суто в своїх інтересах і поставила під загрозу стосунки України й Уругваю.

Можливо, через те, що Республіка Уругвай знаходиться надто далеко від нас, її представники ще не встигли відреагувати на ситуацію. Та українська сторона чомусь не квапиться вирішити штучний конфлікт, спровокований Оленою Подолєвою. А це досить дивно, адже меркантильні інтереси окремих осіб, хоч і тих, що мають «друзів» при владі, не повинні впливати на стосунки обох країн.

З іншого боку, дії депутата й екс-міністра Тарасюка вочевидь заангажовані та навмисні, але мова йде не про дружбу, а про імідж держави, а тому потурати країну в угоду старим друзям, досвідченому дипломату негарно, це майже державна зрада.

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *