Чи працює в Україні КПК?
Положення старого Кримінального процесуального кодексу, прописані за радянських часів, дозволяли правоохоронцям тримати людину під вартою стільки, скільки забажають. Двозначність формулювань, відсутність механізмів контролю — все це з мовчазної згоди суддів використовувалося слідчими на свою користь. Але прийшли нові часи, за яких процес обрання і зміни запобіжного заходу став більш демократичним, прозорим, а головне — періодичним і дуже обмеженим у часі
У листопаді минулого року правозахисники очікували революційних змін, тому що саме у цей час був прийнятий новий КПК. Але їх не відбулося. Судді дозволили прокурорам ув’язнювати людей без чітких і зрозумілих аргументів.
Зі сторони бачити це було огидно: суддя пропонує прокурору обґрунтувати клопотання про арешт, прокурор встає і нічого не каже, крім того, що затриманого підозрюють у вчинені тяжкого злочину, а отже він може (така параноя чи хвороблива уява) ухилятися від суду і слідства, а тому людину треба саджати в слідчий ізолятор.
Адвокат думає, що старі часи минули і заспокоює клієнта, бо підстав для ув’язнення немає, а суддя виходить з нарадчої кімнати і читає постанову про арешт з такими самими незаконними формулюваннями. Адвокати були у розпачі і могли лише чекати змін у майбутньому.
Чи настало це майбутнє поки не зрозуміло, але зміни на краще стали виявлятися частіше і це не може не радувати правозахисників. Останнім часом практика показує, що суд змінює тактику і не бажає покривати прокурорів, коли ті халатно і не компетентно ставляться до своїх обов’язків.
Приміром, у Черкасах місцеві прокурори підозрювали чиновника Державного архітектурно-будівельного контролю в отриманні неправомірної вигоди. На час слідства суд застосував запобіжний захід у вигляді домашнього арешту — і це для людини, в якої є гроші, в Україні є найсуворішим запобіжним заходом за новим КПК.
Справа супроводжувалася численними і очевидними фальсифікаціями, а слідчий прокуратури вів себе як звичайний кат: не дозволяв лікуватися, виходити з квартири, навіть захищатися, але все це минуло. Брудні справи довго не тримаються у руках, а тому через два місяці прокуратура передала справу до Придніпровського райсуду міста Черкаси. І тут почалася гра за правилами КПК.
Слідчий ставив питання про продовження запобіжного заходу, бо справа надійшла в суд для розгляду по суті. Термін запобіжного заходу закінчувався, за версією правоохоронців, 19.09.2013 року.
В суд справа надійшла 17.09.2013 року, а вже наступного дня справу прийняв до свого провадження суддя Макаренко І.В.
Щоб запросити учасників процесу до зали суду потрібно три дні, тому що так вимагає стаття 135 КПК України. А у судді був один день, а точніше вісім годин, бо процедура прийняття справи теж займає час. Зранку 19 вересня прокурор біжить до судді і благає про допомогу — треба провести підготовче судове засідання вже сьогодні, бо ввечері наш підзахисний піде на свободу, без жодних застережень. Звісно, що за таку не компетентність прокурорів начальник “по голові не погладить”. І тут починається головне дійство.
Помічник судді телефонує адвокату і запитує, чи не «зручно» адвокату прийти сьогодні до суду в Черкасах і прийняти участь в підготовчому засіданні. Адвокат відповідає — ні! Бо має бути час на підготовку і сьогодні він в іншому суді працює в Києві.
Суддя розуміє, що провести засідання можна лише без адвокатів, а це не законно. Він чекає деякий час і напевно ставить умову: або прокурори притягнуть у суд адвокатів і підсудного самостійно, або він відмовляється допомагати рідній прокуратурі. Прокурор у розпачі, телефонує підсудному і вимагає з’явитися в суд, але захист відповідає: як з’явитися в суд, якщо його не викладає сам суддя?! Це ж порушення умов домашнього арешту.
З часу передачі справи в суд, слідчий— ніхто, він нічим не розпоряджається. Тепер усім розпоряджається суддя, а він не викликав. Але слідчий наполягає, погрожує, треба з’явитися в суд, бо його просив передати це суддя?!
Хіба в судді немає власних помічників?! Захист вважає що виклику не було і тому чекає. Навколо судді збирається увесь прокурорський бомонд, всі головні гравці і начальники. Зрозуміло чого вони хочуть — щоб суддя постановив рішення про домашній арешт без адвокатів і підсудного, але суддя напевно каже: навіщо мені ваші проблеми?
Хіба не можна передавати справи вчасно? Все закінчується тим, що суддя відмовляє прокурорам і призначає засідання на понеділок 23.09.2013 року. Все! Шоу закінчилося! З нашого підзахисного міліціонери знімають прибор стеження без жодних застережень і ми разом з підзахисним їдемо куди його душа бажає. Але лише до понеділка, бо треба розвалити обвинувачення вщент і покарати фальсифікаторів цієї кримінальної справи.
Залишити відповідь