Замах на вбивство чи встановлення справедливості?

Прозорість та непідкупність для наших правоохоронних органів – казковий міф. А от запроторити до вязниці нещасну людину, яка опинилася у безвихідній життєвій ситуації, простіше за все! Особливо,  якщо за це непогано платять, або ж пропонують інші вигідні умови для «співпраці».

Геннадій Рокитинець приїхав  до столиці як і всі прості люди, на заробітки.  І як більшість чоловіків заробляв на життя, роблячи ремонти. У 2010 році він випадково познайомився з Віталієм Романченком. На той час Геннадій робив ремонтні роботи у квартирі на вулиці А. Ахматової, де його і помітив Романченко. Останньому дуже сподобалось як Рокитинець робить художню венеціанську штукатурку,  тому Віталій запропонував Геннадію зробити такий ремонт і в його квартирі.  Обсяг роботи був досить великим, Романченко планував не дешевий ремонт (венеціанська штукатурка, оточено, марсельський віск),  і це не дивно, адже Віталій Олександрович займає посаду директора департаменту фітосанітарної безпеки Державної ветеринарної та фітосанітарної служби України.  Звичайно, Геннадій зі своєю бригадою погодилися на таку вигідну пропозицію, адже у нього були тяжкохворі бабуся та батько, за якими він доглядав, а також непрацююча дружина з двома малими дітьми.

Після ремонтних робіт хазяїн розрахувався з Геннадієм частково,  в той час як робітники обговорювали одну суму , а сплачено було іншу. Коли Романченко давав Геннадію кошти на матеріали, в процесі купівлі, у зв’язку з нестабільністю курсу долара, отримана сума набагато зменшувалась, і витрати лягали на заробітну плату  Рокитинця, не дивлячись на те, що він робив Романченку велику знижку. Звичайно, Геннадій неодноразово  нагадував Віталію про гроші, які  він повинен доплатити, але Романченко впродовж всього ремонту «годував» його обіцянками, ніби скоро отримає підвищення на роботі, купить  квартиру батькам, і Геннадій зможе добре заробити, роблячи там ремонт. Це не викликало у Геннадія жодних сумнівів, оскільки через короткий час Романченко купив дорогий автомобіль, що свідчило про те, що гроші в нього таки з’явились. Тому, Рокитинець вирішив чекати наступного об’єкту, бо відмовитися від роботи не міг, коли вдома вся сім’я може покластися тільки на нього.

Через деякий час роботу Геннадію запропонував батько Віталія, Олександр Романченко. Він також був людиною не бідною, в минулому депутат  Луганської обласної ради , а тому міг дозволити собі  не дешевий ремонт.  Проте значна частина роботи Рокитинцю знову ж не оплачувалася. І  кошти на матеріали та зарплату робітникам бригади Геннадію довелося докладати зі своєї кишені.

Приблизно через півроку Геннадій декілька разів телефонував Віталію  Романченку, щоб дізнатися, коли той поверне  кошти, але боржник знову почав придумувати чергові відмовки, і запропонував Рокитинцю зробити косметичний ремонт у батьковому дачному будинку в с. Гнідин. Геннадій знову  погодився, адже робота була потрібна як ніколи. Після закінчення  усіх робіт при розрахунку Романченко Олександр вирахував з Геннадія борг, який був взятий на ліки для батька (на той момент він був ще живий), і оплатив за виконану роботу набагато менше, ніж домовлялись.  Коли по третьому об’єкту Рокитинець зрозумів, що його обманули, обдумав та прийняв рішення подати претензію про перерахування за виконану роботу. Тоді Геннадій вкотре зателефонував Віталію, але номер був уже змінений. Було зрозуміло, що  його обдурили і залишили без копійки.  В стресовому стані Рокитиниець прийняв рішення діяти більш радикально.

Він вирішив налякати батька Віталія, зробивши із своєї мисливської рушниці обріз і заправивши її саморобними гумовими кулями та невеликою кількістю пороху, щоб не поранити,  а тільки налякати. Одягнувши шапку-«балаклаву», Геннадій пішов до дому  Романченка-старшого,  і коли останній підійшов до дверей, Геннадій вистрелив. Проте, він навіть не поранив Олександра, куля лише ледве зачепила його. Рокитинець взагалі не мав на меті нашкодити Романченку, він лише хотів змусити батька вплинути на сина,  щоб той повернув  гроші Геннадія, зароблені чесною працею.

Через тиждень до Геннадія прийшли працівники правоохоронних органів з ухвалою суду про обшук і відразу ж наділи наручники. Проте Рокитинець опору не чинив і повідомив, що потрібні міліції речі знаходяться у його машині.

Цього ж дня Геннадія відвезли до Бориспільського райвідділку для надання пояснень та проведення слідчих дій, де працівники міліції пристебнули його до батареї наручниками і змусили надати пояснення без участі адвоката, хоч Рокитинець просив його надати. Так Геннадій провів добу прикутим до батареї на старому матраці. Наступного дня Геннадій неодноразово наголошував слідчому , що зовсім не мав наміру вбивати, вимагати чи нанести Романченку-старшому якоїсь шкоди, а хотів лише таким чином вплинути на його сина, адже  у Рокитинця на той момент була дуже складна ситуація в сім’ї. Проте, слідчий прямо сказав Геннадію, що Романченко займає високу посаду і має впливових друзів, які хочуть, щоб Геннадій був покараний якомога суворіше, тому Рокитинець повинен зізнатися у тому, що хотів саме вбити Олександра. В цей момент зайшов Романченко-молодший, який  почав у присутності слідчого і прокурора погрожувати розправою над Рокитинцем та його сім’єю. Проте,  слідчий і прокурор такі погрози не зупиняли, що однозначно підтверджувало наявність у Романченка корупційних зв’язків і впливу на правоохоронців. За таких обставин, побоюючись за життя своїх близьких, у поясненні слідчому з приводу подій на подвір’ї Романченка,   Геннадій був просто  змушений оговорити себе і підписати версію слідчого.

Але Рокитинець став просто заручником обставин, які склалися в його житті. Смерть батька, хвора бабуся, дружина з двома маленькими дітьми – все це водночас звалилося на плечі Геннадія, на вирішення всіх сімейних проблем потрібні були гроші, які йому заборгував Романченко. То ж, як би вчинила звичайна людина у такій безвиході? Геннадій лише примушував Романченка до виконання цивільно-правових зобов’язань, хотів отримати свої гроші, не посягаючи на чуже. Проте, правоохоронці разом із «потерпілими» Романченками втілюють свій злочинний сценарій щодо Рокитинця. Вони вирішили «повісити» на нещасного чоловіка декілька обвинувачень: замах на вбивство, вимагання, щоб Геннадій як можна довше перебував за ґратами.

В даний час Геннадій Рокитинець знаходиться в СІЗО. А суд не бачить підстав, щоб змінити строк  його тримання під вартою або запобіжний захід (домашній арешт, електронний браслет), більше того судді вже декілька разів подовжують строк перебування Геннадія в СІЗО, де той перебуває вже десь півроку,  так як він може бути небезпечним для суспільства.   Звичайно, Геннадій не виправдовує своїх дій і згоден понести заслужене покарання. Ось тільки постає питання, як в такому суспільстві звичайна людина може відстоювати свої права і отримати плату за свою чесну працю? В той час як «потерпілі» високопосадовці, які довели людину до бідності і безвиході, разом із правоохоронцями і прокурорами продовжують ламати людське життя.

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *