«Інститут корупції» імені Глієра: чому всі тендери вишу стають скандальними

Чесно конкурувати, максимально заощаджувати, об’єктивно й неупереджено оцінювати тендерні пропозиції, та головне – запобігати корупції. У цьому суть PzoZorro, але не всі це розуміють. Обмірковуємо скандальні закупівлі Київського інституту музики імені Глієра і те, як освітяни заради наживи пристали до фальші

Учасники держзакупівель ділять замовників тендерів на дві групи

Досвідчені учасники закупівель у системі ProZorro легко розрізняють сумлінних замовників та ділків.

Представники першої групи, зразкові замовники, трапляються зрідка. Потребуючи модернізації інфраструктури чи з метою власного розвитку, вони використовують усі переваги системи електронних торгів, проводять ремонт або закуповують матеріальні цінності. Насамкінець такі порядні держустанови отримують необхідні товари або роботи за ринковими (а часто навіть нижчими) цінами, та ще й заощаджують бюджетні кошти.

Друга група — державні організації, які очолюють можновладці-бізнесмени. Вони експлуатують ProZorro задля власного збагачення, а не для потреб закладу, виробництва або підприємства.

Перші, малі держустанови (дитячі садки, школи), маючи невеликий бюджет, вибивають кожну гривню в казначейства і витрачають її якомога раціональніше, та ще й звітуються перед контролюючими органами.

Ділки ж «грають по-крупному». Маючи вільні кошти, жадібні посадовці використовують різноманітні схеми їхнього присвоєння.

Як інститут Глієра виписав тендер на 12,5 млн грн під один бренд





Мережа рясніє численними скаргами студентів та абітурієнтів одного зі столичних вишів — Київського інституту музики імені Р.М. Глієра, — що є учасником держзакупівель. Молодь скаржиться на корупцію в закладі, а інформація про розкрадання бюджету під час проведення тендерів інститутом чомусь замовчується.

Джерело: www.education.ua

Інститут музики чекає на значну подію – ювілей з нагоди 150-ї річниці з дня заснування. Але ректорат творить репутацію закладу не на досягненнях і творчих успіхах студентів та викладачів, а на корупційних апетитах.

Цей виш має статус комунального закладу Київської міської державної адміністрації. Тобто всі його витрати, зокрема на урочисті події, забезпечує столичний бюджет. А будь-яке придбання товарів, робіт чи послуг обов’язково проводять через систему державних закупівель ProZorro.

Мабуть, очільникові інституту Олександру Злотнику та його поплічникам відомо, що, витрачаючи кошти на святкування різноманітних подій, можна непогано заробити й собі. Наприклад, для танцювального флешмобу на честь згаданого ювілею у квітні цього року заклад придбав по вдвічі завищених цінах звичайні футболки.

Фото: флешмоб КІМ ім. Р.М. Глієра, офіційний сайт Київради

Для 10-хвилинного перфомансу на Софіївській площі в Києві на екіпіровку з міського бюджету було витрачено майже 100 тисяч гривень. Хоча спочатку заклад відхилив вигіднішу пропозицію одного з учасників того тендеру. Вона складала 54 тисячі гривень.

Сама ж закупівля виявилася цілковитим фарсом. Один з учасників флешмобу повідомив, що під час шоу використовувалися не новопридбані футболки, а реглани з довгим рукавом, на придбання яких пішли кошти самих студентів. Тобто закупівлі фактично не відбулося.

Цього року інститут імені Глієра двічі був у центрі скандалу

Встановлення дискримінаційних вимог до учасників, підписання договорів про роботи й послуги з ненадійними підприємствами, налагоджена система «відкатів» за перемогу в торгах — характерні риси закупівель вишу.

За свідченнями колишнього співробітника інституту, ректор Олександр Злотник начебто вибудував стійку корумповану вертикаль у закладі. Головні ролі грають проректор із навчально-методичної роботи Юрій Зільберман та проректор з адміністративно-господарчої роботи Юрій Карюк. Першого називають імовірним відповідальним за «побори» зі студентів. Іншого — за оборудки в господарській діяльності вишу.

Менше ніж за рік Київський інститут музики імені Р.М. Глієра двічі перебував у центрі скандалу через сумнівні фінансові оборудки. Наприкінці 2016 року за штучно створених антиконкурентних умов, цей виш придбав за 12,5 мільйонів гривень музичні інструменти Yamaha, відхиливши розгляд дешевших та якісних альтернатив.

Активісти, заручившись підтримкою одного з нардепів, зверталися до КМДА, Міністерства освіти та правоохоронних органів із вимогами перевірити тендер і вплинути на замовника. Але протести проти марнотратства керівництва інституту зійшли нанівець, коли ректор підключив свої зв’язки у владних колах. Договір на поставку інструментів було укладено, а гроші перерахували постачальникові.

Інший факт розтрати бюджетних коштів у цьому виші виявила Держаудитслужба. За результатами ревізії фінансової діяльності інституту за 2014-2016 роки, фахівці ДАС України встановили ряд порушень, що призвели до втрати понад 160 тисяч гривень. До відповідальності правоохоронці нікого так і притягнули, винуватці залишилися при посадах.

Зловживання з боку тендерного комітету під час проведення закупівель за державні кошти призвели до того, що рівень конкуренції в оголошених за останній рік інститутом торгах перебуває в зоні високого корупційного ризику. Тобто на один тендер — менше двох учасників (показник 1.9).

Із 77 закупівель тільки 4 проводилися за процедурою відкритих торгів. Економія бюджетних коштів завдяки застосуванню системи ProZorro становить лише 1,5%. Це один із найгірших показників у країні.

Як інститут музики грубо порушив умови закупівель, і йому за це нічого не було

В липні цього року Київський інститут музики імені Глієра оголосив закупівлю послуг фотозйомки та обробки фотоматеріалів на очікувану вартість 198 тисяч гривень.

Найнижчу ціну (79 999 гривень) запропонувало ТОВ «Юей-Івент Продакшн». При цьому економія становила 118 тисяч, тобто понад 40% від запланованих витрат. Але попри ці переваги пропозиції учасника, після проведення торгів замовник несподівано скасував закупівлю через нібито «необхідність внесення змін до умов закупівлі та коригування технічного завдання».

Скасування ж торгів через зазначену інститутом причину — незаконне. Адже відповідно до Порядку здійснення допорогових закупівель, замовник має право вносити зміни в інформацію та документи щодо закупівлі тільки до початку прийому пропозицій.

Таке рішення Юрій Карюк пояснив необхідністю доопрацювати ТЗ, пообіцявши, що незабаром тендер оголосять знову, але вже з виправленою тендерною документацією.

Юрій Карюк, проректор з адміністративно-господарчої роботи Київського інституту музики імені Р.М. Глієра

На початку серпня інститут організував новий тендер, який за відсутності конкурентів знову виграв ТОВ «Юей-Івент Продакшн». Проте наступного дня Юрій Карюк повторно скасував закупівлю з тієї ж причини – необхідність внесення змін до ТЗ. Так сталося, можливо, тому що «свій» учасник просто не встиг подати документи для участі.

Так, я підписав протокол [відміни закупівлі. — Checkpoint]. Але мені дають інформацію, а я тільки публікую в Прозорро. Фотопослугами займаються інші люди, і вони, мабуть, хочуть допрацювати техзавдання

— так проректор Юрій Карюк пояснив, що йому нічого невідомо про причину скасування закупівлі, оскільки він лише підписував документи, а не готувався до тендеру.

Хто ці «інші люди», невідомо. Однак проректор пообіцяв організувати з ними зустріч наприкінці серпня, чого так і не зробив.

Допорогові закупівлі найвразливіші для корупційних зловживань

Тендери на закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти проводять за рахунок відкритих торгів з аукціоном на пониження ціни. Замовник зазначає максимальну ціну, яку готовий витратити, а учасники аукціону торгуються між собою. Зазвичай перемагає компанія, яка запропонувала найнижчу ціну.

За таким алгоритмом відбуваються торги для товарів і послуг на очікувану вартість 200 тисяч гривень та більше. Для робіт поріг вище – 1,5 мільйона гривень.

Усі закупівлі з нижчою вартістю називають допороговими. Вони передбачають спрощену порівняно з відкритими торгами процедуру придбання товарів, робіт і послуг. Незважаючи на всі потуги реформаторів побороти корупційну складову державних тендерів, вони чомусь обходять допорогові закупівлі – найвразливішу процедуру.

Річ у тому, що «допороги» не мають законного регулювання. Процедура регулюється лише Порядком здійснення закупівель. Але це — лише своєрідна рекомендація для замовників. Тобто проводячи «допороги», нечесний замовник має на руках виграшні карти: починаючи від безпідставної дискваліфікації учасника-переможця до застосування джокера — прийняття рішення про відміну торгів. І оскарження рішень замовника законом не передбачено.

А держзакупівлі Київського інституту музики імені Глієра відверто ігнорують основоположні принципи закупівель за бюджетні кошти.

Щоб побороти безкарність під час «допорогів», треба відмовитися від обмеженого Порядку та прийняти повноцінний закон. Це позбавить процедуру допорогових закупівель прогалин і встановить відповідальність для замовників та учасників торгів.

А поки цього не сталося, постраждалі учасники власноруч боротимуться з несправедливістю. І найдієвіший метод — надавати розголосу про корупційні апетити керівників-бізнесменів та залучати громадськість до вирішення проблем привласнення коштів платників податків.

Артем Бондаренко, юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права»

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *