Мінекономрозвитку розповіло, навіщо українцям хай-тек стратегія

Міністерство економічного розвитку і торгівлі підготувало Стратегію розвитку високих технологій. Чому така Стратегія необхідна? І чому Стратегія високих технологій має стати основою економічної стратегії? — Розповіла директор департаменту розвитку інновацій та інтелектуальної власності міністерства економічного розвитку і торгівлі  Олена Мініч у колонці  для Новое время “Бізнес”.

Про високі технології і високотехнологічні сектори

Існує кілька класифікацій того, які сектори економіки є високотехнологічними. Загалом все зводиться до комплексного показника, який включає в себе наукоємність і додану вартість і таким чином до високих технологій відносять ті, які володіють найбільшими показниками. Такий підхід має право на життя, коли структура економіки має чіткий розмежувальний характер. Але в умовах зростання взаємопроникнення технологій, глобалізації та інтеграції виробництв зазначений підхід не застосовний, оскільки складно однозначно виділити “сектор”. Саме тому у Стратегії використаний не “секторальний”, а “інтегральний” підхід. Це дозволяє акцентувати увагу на розвитку високотехнологічних складових у будь-якій сфері економіки від агро до роздрібної торгівлі.

Про цілі та завдання стратегії

Ідеальною метою будь-якої реформи та стратегії в кінцевому підсумку має стати Людина та її розвиток. Це ідеальна мета. Але для того, щоб досягти моменту часу, коли ми зможемо перемкнутися з режиму “виживання” в режим “розвиток”, нам необхідно побудувати ефективну економіку як основу всього. Ефективна економіка це синонім економіки інноваційної високотехнологічної цифрової, економіки знань. Тому ключове завдання стратегії це трансформація традиційної (неконкурентоспроможної, сировинної, з низькою доданою вартістю тощо) в інноваційну. Трансформація це, по суті, перехід з одного стану в інший. Завданням стратегії є синтез таких механізмів, які дозволять виконати цей перехід максимально ефективно.

Крім того, що Стратегія є відображенням державної політики в питанні розвитку високих технологій, це ще й сигнал бізнесу та інвесторам про те, що є пріоритетними напрямами розвитку, зокрема, про те, що країна накреслила шлях переходу в цифрову еру.

Про моделі та способи і ролі держави

Одним з ключових дискурсів у формуванні Стратегії є роль держави. Існують дві крайні моделі: вертикальне держуправління і максимальна лібералізація. Тому можна виділити два основних способи побудови високотехнологічної економіки: “згори вниз”, “знизу вгору”. Перший спосіб передбачає штучну побудову необхідної інфраструктури і практично пряме державне управління. У СРСР цей спосіб був прийнятний, оскільки модель планової економіки дозволяла формувати/регулювати замовлення, а значить і попит на високотехнологічні товари. Але навіть за бездоганного управління сформувалося технологічне відставання від країн ринкової економіки. Одна з причин – відсутній драйвер розвитку – система перебувала в рівновазі – попит на товари формував держплан і економіка його задовольняла. Єдиним нерівноважним фактором була гонка озброєнь, як результат розвивалися вискокотехнологічні сфери ВПК і супутні сектори. Ринок-це конкуренція, конкуренція це нерівновагу, нерівновага це розвиток. Тобто ринкові відкриті економіки здатні швидше адаптуватися до змін. В умовах відкритої ринкової економіки побудова вертикальної системи управління високотехнологічними секторами абсолютно неефективна. У цієї моделі є важлива особливість – “швидко, дуже дорого і не завжди ефективно”. Приклад – Росія, Сколково.

Другий спосіб це створення сприятливих умов для формування високих технологій “знизу вгору”. Іншими словами, держава створює умови для появи високотехнологічних бізнесів, для кооперативної самоорганізації та діяльності (США, Кремнієва долина). Природно очікувати, що для зародження необхідні не тільки умови, але і насіння у вигляді знань, досвіду, людського капіталу і т. д. Все це в Україні є, а ефекту немає.

Обидві моделі мають право на життя, але на першу немає коштів, друга вимагає багато часу. Ні коштів, ні часу у країни немає. Тому логічним буде використовувати комбінований метод, а саме з мінімальним, але корисним і ефективним втручанням держави якомога швидше збудувати екосистему розвитку високих технологій,яка дозволить привести броунівський рух на різних рівнях (наука, освіта, суспільство, бізнес, промисловість, держуправління) в осмислене кооперативну взаємодію з єдиною метою – трансформації і переорієнтації економіки.

Роль держави не повинна обмежуватися виключно межами дерегуляції та створення макроумов. Важлива так звана рольова модель. Державна система управління-це свого роду унікальна соціальна мережа, і це потрібно використовувати. Існує поняття “дифузія інновацій”, яке визначає способи поширення нових технологій. Оскільки держапарат так чи інакше задіяний у всіх без виключення сферах, то він є “ідеальним провідником” для передачі і впровадження інновацій. Тому держава має виступити основним ініціатором технологічного перетворення країни, а також основний споживач інновацій.

Про минуле і майбутнє

Безумовно, в координатах планової економіки СРСР Україна відігравала одну з провідних ролей у сфері високих технологій (від підготовки кадрів до випуску готової продукції). Але як тільки перестали надходити плани і рознарядки система показала свою закостенілість і неможливість адаптуватися в умовах відкритого ринку і конкуренції. Провина держави,швидше, не в тому, що не було прямої фінансової підтримки, а в тому, що не були створені необхідні умови для самостійного розвитку. Потенціал тієї системи частково вдалося зберегти і дотепер. Сьогодні Україна технологічно відстає від провідних країн, і розрив продовжує поглиблюватися. Так, у нас є чим пишатися, є точкові перемоги і успіхи, але цього недостатньо. В горизонті 5-10 років звичайно ж збільшення розриву не буде помітним, але з часом ми ризикуємо опинитися та закріпитися на задвірках розвиненого світу. Розраховувати на світовий ріст попиту на продовольство не доводиться (з тієї причини, що зростання народонаселення, зміна клімату і т. п. спровокує появу нових технологій, здатних забезпечити людство продуктами харчування), і тому позиціонування України як світової житниці, звичайно ж, добре, але досягти істотного прориву за рахунок тільки агросектору в принципі неможливо.

 

 

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *