Судова влада та ЗМІ: як знайти компроміс?

Чи відкриті суди для народу й журналістів, як полегшити “натягнуті” стосунки судів та ЗМІ та як знайти баланс між цими надважливими інститутами суспільства? Це та інше обговорювали судді та журналісти під час дискусії “Судова влада та медіа. Чому синергія ефективніша за протистояння?” в межах V Судового форуму 29-30 вересня. Організатор заходу – Асоціація правників України.

Діалог між представниками медіа та суддями видався дуже жвавим. Основні проблеми, на яких наголосили учасники дискусії, стосувалися того, що, з одного боку, діяльність судів в Україні є закритою, а звичайні громадяни мало що знають про неї. Водночас, на думку суддів, у медіа-просторі сформований стереотип щодо тотальної корумпованості та заангажованості судової системи, і саме такий образ бачить громадянин, а дії суду часто висвітлюються однобоко.

“Як проводяться інформаційні ток-шоу на тему судової влади? У студії міністр або політик, ведучий та експерт — і всі єдині в своїй думці, що судова влада — корумпована. Однак відповідно до норм чинного законодавства України та стандартів BBC, якими керуються, зокрема і національні ЗМІ, існують певні правила. До таких відносяться: баланс думок і точок зору в ефірі, розподіл фактів і думок, достовірність, повнота тощо. Якщо проаналізувати те, як подається інформація про роботу судів, це не витримує ніякої критики, тому що порушуються всі основоположні норми”, — впевнений Владислав Цукуров, суддя Ворошиловського районного суду міста Донецька.

Проте журналісти та блогери зазначили, що судам не вистачає відкритості перед ЗМІ, а для цього необхідно налагодити ефективну роботу суддівських прес-служб. Своєю чергою, представники судової влади зазначили, що в цьому напрямку проводиться активна робота, а впровадження інституту суддів-спікерів вже дає позитивні результати.

“Останнім часом суди стали значно відкритішими. Суди в плані відкритості три роки тому і сьогодні — це зовсім різні явища. Я переконана, що там, де відчинені двері, там, де немає жодних таємниць, там є довіра до суду. Я завжди запрошую будь-якого громадянина України, прийти і на власні очі пересвідчитися в тому, яким чином працює суд”, — впевнена суддя Господарського суду Харківської області Тетяна Суярко.

Однак, судді зазначають, що все ж не всі судові процеси мають бути в центрі уваги журналістів.

“Суд — це не свято, це завжди вістря ножа, це завжди проблема і це завжди людська біль. Тому тут і журналісти мають буди коректними, можливо, треба поважати права тих учасників, які прийшли до суду, і, можливо, не завжди потрібно це знімати, чи те, що стосується комерційної таємниці. Маю надію, що ми досягнемо все-таки якогось балансу, де було б враховано й інтереси суспільства, яке хоче знати, що там відбувається, і, з іншого боку, — інтереси приватних осіб, які прийшли до суду за захистом своїх прав, а не для того, щоб про їхню проблему дізнався весь загал”, — зазначає Тетяна Суярко.

Крім того, судді вбачають правову некомпетентність медіа-працівників у висвітленні судових процесів, але це питання, швидше, має освітній характер, адже на факультетах журналістики в українських вишах юриспруденції приділено мало годин для вивчення, тоді як за кордоном майбутні представники ЗМІ вивчають право мінімум один рік.

Але найбільшою проблемою як судді, так і журналісти вважають незацікавленість національних телеканалів у роботі судової системи, адже саме центральне телебачення є впливовим рупором для суспільства, що формує думку всього загалу стосовно тих чи інших явищ у країні та світі.

“Потрібно робити програми з відновлення поваги до судів на загальнодержавному рівні. Професіонали знають все про суди, і в принципі, бачать зміни: як хороші, так і погані. Але чи бачать це люди? Ні. Тому що точка входу — це національні медіа, а за наявності бюджету можна зробити чудові передачі, тому що це стосується кожного”, — наголосив Рустам Колесник, шеф-редактор “Юридичної практики”.

Наприкінці дискусії учасники дійшли згоди: судам та ЗМІ потрібно якомога тісніше взаємодіяти між собою, поступово знаходячи компромісні рішення у спільній роботі. Адже головна мета цієї співпраці – надання правдивої та об’єктивної інформації для громадян.