Дискусія щодо перспектив інституціалізації лобіювання в Україні

Які перспективи інституалізації лобіювання в Україні? Які зміни очікують на українців із прийняттям Закону України «Про лобізм» та Закону «Про лобіювання»? Ці та інші питання обговорили учасники круглого столу у Торгово-промисловій палаті України 14 листопада.

Участь у заході взяли: президент Торгово-промислової палати України Геннадій Чижиков, виконавчий директор Міжнародного фонду «Відродження» Євген Бистрицький, народний депутат України та співголова робочої групи з підготовки проекту Закону України «Про лобіювання» Мустафа Найєм, голова Ради підприємців при Кабінеті Міністрів України Леонід Козаченко, голова правління «Інституту професійного лобіювання та адвокасі» Базілевич та представники вітчизняного бізнесу.

Учасники зустрічі наголосили, що таке явище як лобізм сприймається в нашій країні негативно, адже найчастіше асоціюється з хабарництвом та корупцією. Натомість у провідних країнах світу інституалізація лобіювання вже принесла свої плоди та сприяла консолідації органів влади, бізнесу та громадян. Експерти переконують, що причиною недовіри та неоднозначного ставлення до лобізму є відсутність належного правового регулювання лобістської діяльності в Україні.

Навіщо Україні узаконювати лобіювання?

«Лобіювання – це невід’ємна складова процесу прийняття законодавчих рішень у парламентах демократичних, правових держав. Це фундаментальна основа взаємодії органів публічної влади та суспільства. Півмільярда доларів – така сума щорічного бюджету Американської торгово-промислової палати на компонент лобіювання. Це показові цифри, які вказують на важливість цього напряму для палат. Тому я підкреслюю, що Торгово-промислова палата України підтримує цю законодавчу ініціативу», – сказав президент ТПП України Геннадій Чижиков.

Народний депутат України та співголова робочої групи з підготовки проекту Закону України «Про лобіювання» Мустафа Найєм переконаний, що вступ в силу закону дасть суспільству низку переваг. По-перше, будуть прийматися більш якісні законопроекти, по-друге, буде зменшено рівень корупції, по-третє, робота законодавчої гілки влади стане прозорою. Окрім цього, буде забезпечено демократичний та якісний механізм контролю за діяльністю Верховної Ради України.

«Врегулювання правових основ взаємодії громадськості й органів державної влади стосовно здійснення лобістської діяльності дасть змогу оптимізувати діалог між бізнесом та державою. Буде забезпечено рівні права інститутів громадянського суспільства та бізнесу щодо впливу на органи влади, їх посадових осіб під час формування державної політики», – наголосив Мустафа Найєм.

Чим є цей механізм?

За його словами, лобіювання має здійснюватися за принципами законності, прозорості та відкритості, доброчесності, добровільності та рівності. Так, суб’єктам лобіювання мають надаватися лише правдиві відомості про діяльність тієї чи іншої організації. Водночас  суб’єкт лобіювання не може представляти одночасно декількох замовників, які між собою конкурують.

«Механізм лобіювання дозволяє бізнесу замовити послуги щодо захисту своїх прав та інтересів. І він це робить прозоро. Бізнес у такому випадку не є заручником політиків. Адже зараз політики, які представляють інтереси бізнесу, починають його шантажувати, отримуючи контроль над ним. Узаконення лобіювання змінить цю ситуацію та звільнить бізнес від залежності та тиску з боку можновладців. Так, можливо це не працюватиме відразу ідеально. Ми зараз експериментуємо, країна експериментує. Але іншого виходу в нас немає», – сказав Мустафа Найєм.

Він підкреслив, що лобіювання, що здійснюється за участі всіх суб’єктів лобістської діяльності шляхом цілеспрямованого впливу на нормотворчу діяльність органів влади, є невід’ємною частиною сучасного політико-правового процесу в демократичному суспільстві. Ба більше, лобіювання є особливим механізмом зворотного зв’язку, що дозволяє оцінити результати реалізації державної політики.

«Якщо ми не запровадимо цей інструмент, то ми свідомо після запровадження е-декларування, після запровадження процесу державного фінансування політичних партій  штовхаємо політиків до того, щоб вони надалі приховано і неприховано брали хабарі від бізнесу», – додав Мустафа Найєм.

Деякі положення Закону України «Про Лобіювання»

Закон «Про лобіювання» визначає, що лобіст – це будь-яка фізична або юридична особа, а також особа, яка здійснює лобіювання від імені суб’єкта лобіювання, зареєстрована у встановленому законодавством порядку. Такими чином, особа може набути статус лобіста після внесення відомостей про неї до Електронного реєстру суб’єктів лобіювання.

До Реєстру вносяться такі відомості:

  • організаційно-правова форма суб’єкта лобіювання;
  • ім’я фізичної або юридичної особи-суб’єкта лобіювання;
  • фактичне місце проживання такої особи;
  • контактний номер телефону суб’єкта лобіювання;
  • веб-сайт суб’єкта лобіювання (якщо він є);
  • керівник юридичної особи-суб’єкта лобіювання;
  • сфера діяльності такої особи;
  • відомості про засновників та учасників юридичної особи-суб’єкта лобіювання;
  • відомості про кінцевих бенефіціарів юридичної особи-суб’єкта лобіювання;
  • сфера інтересів суб’єкта лобіювання;
  • персональні дані фізичних осіб, які здійснюють лобіювання від імені суб’єкта лобіювання, їх персональні дані – ім’я, адреса фактичного місця проживання та контактний номер.

Водночас не може бути лобістом та особа, яка:

  • має непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення умисного тяжкого злочину, або злочину середньої тяжкості, за який призначено покарання у вигляді позбавлення волі;
  • особа притягалася на підставі обвинувального вироку, який набрав законної сили, до кримінальної відповідальності за вчинення корупційного злочину;
  • особа визнана судом недієздатною або обмежено дієздатною.

Закон також визначає, що суб’єкт лобіювання має право захищати права та представляти законні інтереси свого замовника, зустрічатися та обговорювати з депутатами питання, які є предметом лобіювання, брати участь у розробці проектів нормативних актів. Окрім цього, такі особи матимуть вільний доступ до приміщень Верховної Ради в установленому порядку та доступ, за попередньою акредитацією, на засідання комітетів Верховної Ради.

Щодо припинення права на лобіювання, то воно відбувається в разі:

  • подання суб’єктом лобіювання відповідної заяви;
  • набрання законної сили обвинувального вироку суду стосовно суб’єкта лобіювання за вчинення ним тяжкого злочину;
  • вступу фізичної особи-суб’єкта лобіювання на державну службу;
  • припинення юридичної особи-суб’єкта лобіювання тощо.

У такому випадку Апарат Верховної Ради України повинен внести запис про припинення права на лобіювання протягом п’яти днів з моменту отримання відповідних відомостей.

Про що говорить досвід провідних країн?

Розробники законопроектів підкреслили, що на сьогодні закони щодо здійснення лобістської діяльності діють у таких країнах, як Ірландія, Литва, Польща, Словенія, Велика Британія та багатьох інших. Наприклад, у Німеччині та Франції це питання врегульоване за допомогою відповідних положень у регламентах. В Італії ж регулювання здійснюється на регіональному рівні.

Ініціатори прийняття законів стосовно інституалізації лобіювання в Україні також розповіли, чи дозволятиметься надання послуг з лобіювання нерезидентам на території країни.

Вони зазначили, що, наприклад, Акт про лобіювання в Ірландії не встановлює обмежень щодо реєстрації нерезидентів та набуття статусу лобіста нерезидентом. Водночас питання здійснення будь-якої діяльності на території цієї країни може бути предметом регулювання спеціального законодавства Ірландії. Так само Закон про лобіювання Польщі не встановлює подібних обмежень.

А відповідно до параграфу восьмого Акту про попередження корупції у Словенії лобістом може бути будь-яка повнолітня особа, що не працює в публічних установах, що має право вступати до договірних правовідносин та не притягалася до кримінальної відповідальності в Словенії на строк більше 6-ти місяців. Тож обмеження щодо резидентства суб’єкта лобістської діяльності в Акті не врегульоване.

З огляду на досвід інших країн Закон України «Про лобіювання» також не обмежує лобіювання нерезидентами на території України. Виняток становлять тільки представники Російської Федерації до моменту офіційного закінчення  антитерористичної операції.

Учасники зустрічі наголосили, що задля забезпечення дотримання законодавства, а також попередження його порушень у сфері лобіювання в Україні має бути створений наглядовий орган. Він повинен мати незалежний бюджет та систему призначень, за якою на посади будуть призначатися особи, виходячи з їхньої професійної компетентності.

Наприклад, в Ірландії функціонує спеціальна Ірландська комісія, голова якої призначається за поданням кабінету міністрів після відповідної парламентської резолюції. Інший приклад – Литовська комісія, яка є окремим органом, який був створений литовським Сеймом та підзвітний йому. Основним завданням цієї комісії є нагляд за особами, які перебувають на державній службі, та над особами, які здійснюють лобістську діяльність. Окрім цього, цей орган здійснює попередження корупційних дій цих осіб.

В Україні ж реєстром, наглядом та контролем за суб’єктами лобіювання буде займатися Апарат Верховної Ради України. Проте більшість експертів сходяться на тому, що цю функцію має бути покладено на Міністерство юстиції України або на якийсь окремо створений орган.

Тож експерти переконують, що інституалізація лобіювання в Україні дозволить:

  • оптимізувати діалог між суспільством та владою і зробити лобіювання прозорим;
  • посилити прозорість та ефективність органів державної влади;
  • мінімізувати кількість правопорушень, що мають ознаки корупції, корупційних діянь та злочинів у сфері службової діяльності.

Тому можна прогнозувати, що прийняття Закону «Про лобіювання» або Закону України «Про лобізм» стане ефективним правовим механізмом регулювання взаємовідносин представницьких груп із публічною владою. Зокрема, закріпить правові засади лобістської діяльності в Україні, визначить права та обов’язки лобістів, зменшить тіньовий вплив олігархів на рішення влади; збільшить рівень впливу окремих громадян та груп на систему державного управління тощо.

Додамо, що позитивні наслідки від законодавчої легалізації лобізму в демократичних країнах сформували позитивне ставлення суспільства до механізмів впливу на державні інституції. Так, у Литві за останні десять років спостерігається розуміння того, що запобігання проявам тіньового лобіювання сприяє зниженню рівня хабарництва.

Автор: Checkpoint

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *