Підприємець із репутацією рейдера намагається очолити український бізнес

Як відомо, екс-нардеп від БЮТа, бізнесмен із сумнівною репутацією Олександр Дубовий уже понад два роки намагається очолити Торгово-промислову палату України та отримати доступ до десятків українських підприємств такими ж сумнівними шляхами. Підприємці Дніпра й України б`ють на сполох: наразі одіозний бізнесмен із Одеси став членом Дніпропетровської ТПП.

Історія одного рейдера

У ЗМІ можна легко віднайти чимало інформації про спроби захоплення Торгово-промислової палати України, в яких фігурує Олександр Дубовий, та оборудки, що в них задіяна його ПАТ «Міжнародна енергетична компанія».

dubovoy

Щоправда, спершу атаки Дубового, що дійсно нагадували карколомне рейдерство, захлинулися у невдачах. Він, напевно, сподівався, що громадські діячі разом із друзями при владі заведуть його як коня до Колізея, в ТПП, де й представлять новим президентом.

Без сумніву, такі думки в нього були, оскільки, справді, в нелегкій справі Дубовому допомагали й «ручні» правоохоронці, й народні обранці, і навіть дехто з адміністрації президента. Але зась, кінь не пройшов у щільно закриті двері останнього неполітичного оплоту українських підприємців.

І тоді, мабуть, винахідливому авантюристу спав на думку план «Б»: з чого бере свій початок шлях до крісла голови ТПП? — Звісно ж, із того, аби стати членом якоїсь регіональної палати, й бажано, увійти до її ради. Потім можна буде «посунути» президента, зайняти його місце, а далі й до всеукраїнської палати недалеко…

Не пощастило екс-нардепу з Київською, Запорізькою та навіть зі своєю рідною Одеською палатою — знаючи його «послужний список», тамтешні підприємці тим чи іншим чином перекрили сумнозвісному бізнесменові шлях до своїх палат.

І ось зненацька (як на диво!) на допомогу Дубовому приходить Дніпропетровська торгово-промислова палата на чолі з її президентом Віталієм Жмуренком: спочатку підприємство, що презентувало Дубового, включили до членів палати, а пізніше рішенням Ради цієї палати цього року Олександра Дубового було запропоновано до кооптації у склад Ради ТПП України.

Неоднозначна ситуація: для Дубового «випадково» звільнилося місце (мабуть, то збіг якийсь!) такого собі пана Зацепіна. З цього приводу журналістам не вдалося отримати об’єктивну інформацію, оскільки пан Зацепін, мабуть, сховався і не виходить у люди.

Як же воно так вийшло, що одеський бізнесмен із репутацією рейдера став представляти інтереси підприємців Дніпра та області?

Шукаючи винного

Деякі «гарячі голови» встигли звинуватити в усьому президента палати Віталія Григоровича Жмуренка. Мовляв, Дубовий увійшов до Жмуренка в довіру, який начебто до нестями полюбляє гроші й розкіш.

Скажемо відверто, жодних точних доказів цього в нас немає. До того ж Жмуренко користується неабияким авторитетом серед вузьких бізнесових кіл Дніпропетровщини (відтепер Дніпропетровської області та міста Дніпра).

Чимало він зробив і для розвитку підприємництва міста, бо інакше б не обирали його з 1999 року поспіль президентом палати місцеві ділові люди. Та й не міг пан Жмуренко, як би там його не «звабив» Дубовий, одноосібно проштовхнути до Ради палати пройдисвіта, ким би він не був. Такі рішення приймаються колегіально, разом аж із тридцятьма членами Ради.

Члени Ради говорять різне…

Власне, до членів Ради, поважних, талановитих та розумних підприємців, і довелося звернутися, аби знайти відповіді на головні питання: чи були шановні члени Ради на засіданні 7-го липня? Чи голосували вони за кандидатуру Олександра Дубового? Чи відомий їм його вражаючий «послужний список» щодо можливої причетності до розвалу низки успішних підприємств на його рідній Одещині? Чи обізнані вони в тому, що сьогодні Дубовий мешкає в Києві та, як указують на те обставини, відбирає земельні ділянки у власних сусідів, простих киян?

Сергій Кучерявенко, віце-президент Дніпропетровської ТПП:

«Усі управлінські рішення приймаються на Раді нашої ТПП колегіально, спільно. А коментувати ці рішення — це виняткова прерогатива президента палати Віталія Григоровича Жмуренко. Так що, ви, шановний, звернулися, м’яко кажучи, не до тієї особи. Але я скажу, що палата працює, передусім, із підприємством Дубового (ПАТ «Міжнародна енергетична компанія» — Авт.).

Про рейдерський «послужний» список Дубового, як ви зволили висловитися, мені нічого не відомо, і розслідування цього питання в мою компетенцію не входить. Крім того, висновки повинні підкріплюватися документами та іншими доказами <…>».

Усе звучить переконливо, крім одного: сьогодні доказів рейдерського «послужного списку» Дубового – вагон і маленький візок. І, до речі, ніде правди подіти, в Дніпрі кажуть, що з усього керівництва місцевої ТПП Сергій Кучерявенко – «найоб’єктивніший».

Анатолій Булат, директор Дніпровського інституту геотехнічної механіки:

«Справа в тому, що я не був на засіданні Ради палати 7-го липня. І про особу Олександра Дубового мені зовсім нічого невідомо. Я не знаю, хто це такий».

Ось і довелося про цю «темну» конячку та чутки довкола особи його, Олександра Дубового, розповісти… Наприкінці розмови шановний Анатолій Федорович висловив думку, що все це «дуже цікаво». Але, мовляв, чим він може допомогти?

Юрій Пройдак, проректор з наукової роботи Національної металургійної академії України:

«Так, я був на засіданні Ради палати 7-го липня. І я… так, голосував за Олександра Дубового. Вся інформація, якою я володів про цю людину, була представлена нам зі слів президента Жмуренка. Я йому повірив.

Тепер, коли ви мені все розповіли… Якби голосування відбулося сьогодні, у мене було б дуже багато питань до Жмуренка про Дубового. Ви маєте рацію, таку особистість не можна робити представником нашого бізнесу перед владою. Рішення Ради, в принципі, можна скасувати, і я обов’язково матиму перемовини з цього приводу з президентом Жмуренком».

Як бачимо, й серед членів Ради, вищого керівництва громадського об’єднання дніпровських промисловців та науковців, знаходяться люди з насправді небайдужою громадянською позицією.

Анатолій Косолапов, екс-проректор Дніпровського гірничого університету:

«Бачте, я взагалі не член Ради Дніпропетровської ТПП. Я всього лише очолюю ревізійну комісію, яка раз на рік здійснює перевірку їхньої бухгалтерської діяльності. Відповідно, я не був на засіданні Ради 7-го липня і мене ніяк не стосується інформація про її нового члена».

Євген Цирульников, генеральний директор ВК «Сантехмонтаж»:

«Ви гадаєте, я пам’ятаю, де був 7-го липня? Та якось уже був на цьому засіданні. Чи голосував за Дубового? Та я просто не пам’ятаю порядку денного. А хто це? Кажете, це рейдер? А скажіть, в нашому житті ось є абсолютно кристально чесні люди? Віталія Григоровича я знаю не один десяток років, і в мене язик не повертається назвати його корупціонером», — переконував Євген Ізраїлевич.

Мабуть, так повелося в нашому житті: рейдери та інші пройдисвіти якраз і грають ось на такій нашій святій переконаності: чесних людей немає, а значить, чимало чого пробачити можна, зрозуміти та прийняти. Тому так і живемо.

Андрій Щуров, голова правління компанії «Вояж-сервіс», що був на засіданні 7-го липня й голосував за Дубового, від коментарів з цього приводу відмовився.

Ольга Марченко, голова адвокатського об’єднання «Фінекс»:

«Із Дубовим особисто не знайома. А Раду палати, якщо чесно, частіше за мене відвідує моя помічниця зі зв’язків із громадськістю. Вона й представила мені інформацію про нового члена Ради. Тому я за нього й голосувала. Але ви скиньте мені вашу інформацію, і тоді я говоритиму з нашим президентом».

Пообіцяла нам, коли почула про зворотній бік особи Дубового, поставити питання президентові Жмуренку й директор ТОВ «Автотранспортне підприємство 11231» Лариса Новікова.

Будь-які недолугі рішення можна як ухвалити, так і скасувати. І добре, що після нашої розмови, керівники-господарники почали цікавитися особистістю нового члена Ради палати та їхнього, до речі, «повноважного представника» у столиці, адже до роботи саме з київськими колегами делегували Дубового як члена Ради.

Який він, алгоритм рейдера?

Але з кожною новою розмовою вимальовувався чіткий, так би мовити, алгоритм дій рейдера щодо переконання членів Ради у своїй «рейдерській» лояльності.

Чомусь Рада зібралася в середині літа, коли багато хто з її членів були в щасливих відпустках. Хтось на слово повірив тому, який класний хлопець цей Дубовий і як він просуне дніпровський бізнес. А комусь було все одно, за кого голосувати, бо його цікавили, передусім, проблеми власного підприємства.

Зіткнулися ми й з «мертвими душами». Наприклад, Михайло Соловйов, директор якогось ПП «РІН», вже 10 років не мешкає за адресою з нашої перевіреної бази даних.

Резонне питання: а чи він взагалі є членом Ради ТПП на сьогодні? І чи не використали, бува, його голос так, як використовував «мертві душі» незабутній Чичиков?

Коштовні інвестиції вибачають усе

На превеликий жаль, за коментарями до самого президента ТПП Віталія Жмуренка потрапити не вдалося. Шановного президента весь час не було на місці — мабуть, опікувався справами місцевих підприємців. Це без іронії.

Натомість тогочасна перша віце-президент Ніна Алехнович подала власне бачення ситуації.

Справа в тому, що торгово-промислові палати працюють, як усім відомо, за власними статутами. А, за своїм статутом, Дніпропетровська палата працює не з особою, а з підприємством (ідеться про «Міжнародну енергетичну компанію» Дубового). І якщо підприємство хоче увійти до палати, палата просто не може йому відмовити. А особу власника, те, яким чином Дубовий заробив на ту «Міжнародну енергетичну компанію», згідно тому ж статуту палати, вивчати, м’яко кажучи, не прийнято. До того ж будь-якій палаті потрібні інвестиції.

«Розумієте, нам головне, щоб наша палата працювала плідно. Нам потрібні нові сили та інвестиції, щоб підприємництво в нас було на висоті. Це економіка, це робочі місця», — щиро говорили Марія Коршун та Ніна Алехнович.

Тут би й пригадати, а хіба не потрібні були інвестиції Київській, Одеській та Запорізькій палатам, що врешті-решт не прийняли підприємство Дубового до своїх лав? Але відповідь пані Марії можна трактувати й так: гроші не пахнуть для милої пані, аби їх побільшало.

Лазівка є завжди

Рейдери завжди знаходять вразливе місце: чи то недосконалість статуту, чи то довірливість людей, чи то певну байдужість когось із останніх.

Між тим звичайні місцеві підприємці, налаштовані проти Дубового як повноважного представника їхніх інтересів, обурилися й пішли проти рішення Ради палати Дніпра. Про це пише наш колега з видання «Днепр Сегодня» Андрій Єфімов.

І це зрозуміло: місцеві ділові люди завдяки громадськості таки вивчили «трудову біографію» Дубового.

Крім того, вивчивши обставини діяльності Дубового, члени Президії ТПП України зібралися й прийняли рішення про виключення з Торгово-промислової палати України «Міжнародної енергетичної компанії» і горезвісного рейдера. До такого рішення Президію підштовхнули не тільки тривалі, грубі зазіхання «Дубового і Ко», а й те, що, за свідченнями членів рад регіональних палат (Київської, Запорізької, Одеської), на них неодноразового чи то тиснули чи то навіть погрожували, аби вони приймали певні рішення на користь Дубового.

Звичайно, Олександр Дубовий зрозумів, що знову позбувся шляхів до омріяного президентства, тож подав позов до Господарського суду м. Києва про визнання рішення Президії незаконним.

Спочатку Господарський суд відмовив Дубовому у розгляді позову, оскільки жодних корпоративних відносин між членами ТПП немає, а отже, справа підсудна районному суду загальної юрисдикції. Тут треба пояснити: господарській суд розглядає бізнесові справи, а також справи, пов’язані зі спорами акціонерів чи учасників товариств, — тобто коли йдеться про гроші.

Дивно, але Дубовий вирішив не подавати на апеляцію, що було б цілком природнім рішенням, але водночас не надто для нього вигідним.

Дивним є й ще один факт: представники Дубового звертаються до районного суду з аналогічним позовом раніше, ніж господарський суд постановив рішення про відмову в розгляді позову. Напевно, суддя «пробалакалася» в коридорі про свої думки стосовно позову, а представник Дубового з великими вухами це почув.

Але є більш прагматична версія – Дубовий не «вмовив» суддю, а тому, знаючи наперед, що той відмовить, звернувся до іншого суду. «Спалилися» представники Дубового, що мають поза процесуальне спілкування з кимось у суді. Але далі — більше….

Дива українського судочинства

До районного суду подається не один, а три аналогічні позови. Напевно, представники Дубового хотіли, щоб позови потрапили до трьох різних суддів, щоб мати змогу обрати більш лояльного чи поступливішого.

Звісно, що у відповідь було отримано три ухвали: одну про те, що позов поданий із вадами, а тому має бути дороблений, другу — аналогічну, а третю… бінго! Суддя, не знаючи про рішення господарського суду, постановив, що такі спори мають розглядатися саме в господарському суді.

Звісно, що така ухвала стала приводом для подачі апеляції в Апеляційний господарський суд, де знову почалися дива. Судді тричі заслуховували пояснення представників ТПП України, що такий спір не підсудний господарським судам, оскільки Дубовий чи його фірма не можуть претендувати на дивіденди чи ще якісь гроші, а тому треба залишити рішення першої інстанції в силі, а позицію одного з трьох районних суддів треба вважати помилковою, для чого є Апеляційний суд м. Києва.

Тричі судді розуміли, що справа для Дубового програшна і… відкладали засідання. Можливо, радилися з кимось, як задовільнити вимоги позивача, і таки знайшли спосіб із третьої спроби: суд визнав, що між підприємством Дубового й ТПП існують корпоративні відносини.

Будь-який юрист вам скаже, що тричі відкладати справу без жодних клопотань сторін, — це нетипово для суду і майже аномалія. Але коли справи стосуються людини, яка «плаває» в господарських судах не один десяток років, – аномалія і беззаконня, ба навіть банальніше, звичайна річ.

За цих обставин розгляд позову Дубового повертається насампочаток: до господарського суду, що славиться якнайшвидшим прийняттям рішень у спорах. А час для Дубового грає надто велику роль…

Це вельми промовистий знак. Адже якщо особистості із заплямованою репутацією й нахилом до дій з ознакою протизаконних отримують вільний доступ до керма українського підприємництва, це сигналізує про дуже сумні речі… та про неминучу економічну руїну.

Підприємці України чимраз дужче стають на захист своїх інтересів, раз-по-раз стикаючись зі спротивом «тіньових» бізнес-структур. Чи вдасться на цей раз відстояти самостійність і незалежність — побачимо.

Але, повертаючись до початку нашої статті, треба констатувати, що в появі «дубових» винні й самі підприємці, оскільки зрозуміло, що надто довірливе ставлення до своїх представників й небажання побачити очевидне, стало підґрунтям для появи Дубового серед лав представницьких органів підприємців України. Та й ніхто інший не може вирішити це питання та відстояти честь і гідність підприємців, крім них самих.

Ми слідкуємо за розвитком подій.

Схожі теми:

Київське правосуддя проти правосуддя по-одеськи

Полювання на ТППУ: податкова лобіює інтереси рейдерів?

Скандальний екс-президент Миколаївської РТПП знову зазнав фіаско

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *