Обережно, шахраї! Банки перепродають квартири без відома  клієнтів

Ні для кого не є секретом, що на сьогоднішній день банківські установи  для утримання клієнта готові надати тисячі гарантій безпеки його коштів, запропонувати “вигідні” фінансові кредити. Проте, не рідко шахраями стають саме банки,  які впродовж багатьох років практикують добре налаштовану шахрайську систему відбирання квартир у боржників.

Ввечері  9 листопада 2015 року в квартиру, в якій проживають Валентина Писаренко з чоловіком та їхня дочка Вікторія Машовець з двома маленькими дітьми, без будь-якого попередження  почали незаконно вриватися агресивно налаштовані особи, які назвалися представниками “ЕРДЕ БАНКу”. Проте, коли їх попросили показати документи, що підтверджують особу та повноваження, невідомі нічого не відповіли і без будь-яких пояснень почали випилювати замок в дверях. Коли діти були вкрай налякані, господар викликав міліцію і,  поки правоохоронці були в дорозі, “представники банку” вже спиляли замок і зайшли в квартиру.

Слідом за ними прийшов  чоловік, який повідомив, що він є законним власником цього житла. Новоявлений “хазяїн” поводив себе дуже зухвало, і на вимогу підтвердити особу демонстративно показав мешканцям… дозвіл на носіння зброї! Право на володіння квартирою чоловік підтвердив іпотечним договором, згідно якого він, Аврамов Ігор Вікторович,  приймає у власність цю квартиру від Павлій Ольги Іванівни, яку вона придбала  в банківській установі АТ “ЕРДЕ БАНК”. На перший погляд, всі факти зійшлися. Якби не одне “але”. Апеляційний суд м. Києва наклав арешт на цю квартиру, тому банк не мав ніякого права розпоряджатися нерухомим майном.  Але банківська установа із цілковитою впевненістю реалізує свою шахрайську схему  і свідомо укладає дві угоди, знаючи про арешт  квартири судом. Напрошується висновок, що АТ  “ЕРДЕ БАНК”, який, до речі, знаходиться в стадії ліквідації, таким чином замітає сліди  і намагається завадити виконанню рішення суду.

Мешканці квартири попросили пояснити пана Ігора,  хто є ці люди, які пошкодили замок в дверях і нахабно зайшли до квартири. У відповідь “господар” заявив, що це його охорона, проте через декілька хвилин він назвав їх юристами, а потім просто підлеглими. На жаль Ігор Вікторович не зміг показати договір про надання охоронних та юридичних послуг, і  в результаті виявилося, що це “друзі” пана Аврамова. Варто зазначити, що діяла ця група осіб дуже злагоджено, і вторгнення в квартиру нагадувало ніщо інше як рейдерський захват.

Апогеєм нахабності громадянина Аврамова і його товаришів стало те, що вони і не збиралися залишати квартиру. Навпаки, вони почували  себе, як вдома, ба більше, навіть залишилися на ніч в квартирі, і байдуже, що налякані діти так і не змогли заснути, бо невідомі люди голосно розмовляють у їх квартирі. Наступного ранку Ігор Вікторович приступив безпосередньо до обов’язків повноправного власника житла – він заявив, що здав квартиру в оренду своїм же ”товаришам”, намагаючись всіма можливими способами виставити за двері жителів квартири. Виникла зовсім парадоксальна ситуація: мешканці квартири стали заручниками у власному житлі, адже якщо вони вийдуть хоч на деякий час з помешкання, то назад їх вже не впустять.

 Що ж весь цей час робили правоохоронці? Дільничий, який перебував на місці подій охарактеризував ситуацію як “побутовий конфлікт” і відомості про правопорушення не були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Проте, юрист Олена Садовець порадила господарям квартири звернутися до начальника міліції і роз’яснити йому ситуацію. Тому мешканка квартири Валентина Писаренко  поскаржилися начальнику міліції на неправомірність дій і зі сторони дільничого, і з боку нового “власника” житла, і справу було внесено до ЄРДР.

“Вчинення правочинів з майном, яке перебуває під судовим арештом (його відчуження будь-яким чином) фактично є правочином, спрямованим на порушення публічного порядку у сфері правосуддя, оскільки, спрямований на уникнення від виконання рішення суду, відповідно до ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Отже, в силу Закону, такий договір (купівлі-продажу, дарування тощо) є нікчемним та не породжує правових наслідків. Це означає, що особи, які набули права власності на майно за таким правочином не мають права ним користуватись та розпоряджатись. В даному випадку набувачі квартири не постраждали, оскільки під час вторгнення “гості” називались представниками банку і вели себе не як покупці,  а як загарбники, з чого вбачається, що про дефекти у своїх правовстановлюючих документах добре обізнані. Більше того, ці особи добре розуміли, що діяти їм потрібно швидко, для того, щоб випровадити справжніх власників з квартири, та в подальшому вже показувати квартиру майбутнім покупцям (які вже будуть справжніми постраждалими), як начебто свою”, – говорить юрист.

Проте, навіть і з найскладнішої ситуації є вихід, а в будь-якій шахрайській системі знайдуться  недоліки. Варто розуміти, що лише ретельний аналіз документів, якими “апелює” банк, та чітка юридична стратегія допоможуть уникнути введення в оману власника майна.

“Доцільно зауважити, що для убезпечення себе від придбання такої нерухомості, не достатньо просто пересвідчитись у відсутності арешту в Єдиному державному реєстрі,  потрібно ретельно вивчити судову історію цієї квартири (це може зробити адвокат, шляхом подання запитів), оскільки виявляється так, що судовий арешт не завжди вчасно внесений до Державного реєстру, водночас такий арешт набуває чинності з моменту прийняття цього рішення судом”, – підсумовує Олена Садовець.

 

Поділіться корисною інформацією з друзями:

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *