Новий «депозитний» закон: ухвала під тиском народу

Нещодавно Президент України Петро Порошенко під натиском вкладників збанкрутілого банку «Михайлівський» (які домагалися повернення своїх депозитів), виявив право власної законодавчої ініціативи та скерував до Верховної Ради законопроект про відшкодування заподіяної шкоди, яку було завдано зловживаннями у сфері банківських та фінансових послуг. Народні обранці ухвалили проект закону, а Президент його підписав

Що це за документ і чи дає він щось не лише вкладникам «Михайлівського»? Чи не став він просто «відпискою» саме в той час, коли на вулицях столиці назрівали широкомасштабні акції непокори різних верств населення? Чи не буде цим посилено навантаження на Фонд гарантування вкладів фізосіб (ФГВФО), і де Фонд візьме гроші на повернення коштів саме тим вкладникам, депозити яких наразі переведено у небанківські фінустанови?

Драматична історія вкладників «Михайлівського»

Історія, що сталася з вкладниками «Михайлівського», вкрай драматична. Вона демонструє, якими “сліпими” подекуди бувають регулятори, та якими беззахисними є пересічні громадяни.

Так, у цій фінустанові здобула популярність схема, згідно з якою фізособам пропонували укладати не стандартні договори банківського вкладу, а угоди позики з небанківської установою через спеціального повіреного, що ним виступає банк.

…при цьому з метою введення в оману споживачів щодо дійсного предмету договору, банк відкриває кожному клієнту банківський рахунок, з якого в подальшому кошти перераховуються на рахунки небанківських фінансових установ, — роз`яснює задум фінустанови ухвалений Закон

Слід визнати — вигадка добряча.

За інформацією ФГВФО, завдяки цій схемі за посередництвом лише банку «Михайлівський» ошукали 14 тисяч українців на загальну суму понад 1,5 мільярда гривень. Годі казати й про інші банки, що вже давно канули в Літу, й про ті, що досі працюють в Україні.

Звісно, шахраї знали, що кошти вкладників, які вони «ювелірно» перераховували на рахунки небанківських фінустанов, не підпадають під дію ФГВФО. Тобто ця установа ніколи б не віддала людям грошей із відсотками, позаяк гарантій на такі депозити від неї згідно з законом немає.

Правда, днями екс-глава правління банку «Михайлівський» Ігор Дорошенко заявив, що всі фізособи, які вклали свої гроші в ці сумнозвісні фінкомпанії, нібито знали про відсутність гарантій від ФГВФО. Скидається на виправдовування, та чи це так — покаже слідство та керівники тимчасової адміністрації банку.

Проте автор статті спілкувався з ошуканими вкладниками «Михайлівського» і вони стояли на своєму: те, що такі кошти не підпадають під систему гарантування вкладів фізосіб, вони не знали. Ніхто їм про це не обмовився жодним словом.

Незаконні дії банкірів і техніка закону

Взагалі, а чи мав право банк здійснювати такі операції?

За словами юриста ЮК «Центр Конфліктології і Права» Олени Садовець, згідно із Законом «Про банки і банківську діяльність», банківська діяльність — це залучення у вклади коштів фізичних та юридичних осіб та розміщення їх (коштів — Ред.) від свого імені на власних умовах та на власний ризик:

Банк фактично залучив кошти споживачів не на власний ризик, а на ризик останніх, тобто вкладників. Банк обійшов вищезазначене та здійснював небанківську діяльність. Українське законодавство дозволяє банкам надавати й інші фінансові послуги. При цьому Національний банк веде реєстр комерційних агентів банків та встановлює вимоги до них. Банк має право укладати агентський договір з юридичною особою, яка відповідає встановленим Нацбанком вимогам.

Таким чином, із положень Закону вбачається, що Нацбанк повинен брати участь у відносинах із повернення вкладникам коштів, що залучені банком не як банком, а як фінансовим агентом

З такою думкою згодні, власне, й банківські працівники. Приміром, як вважає директор із юридичних питань банку «Кредит-Дніпро» Максим Грінченко, засновувана схема керівниками банку «Михайлівський» — залучення депозитів третіми особами — є незаконною:

Залишається не дуже зрозумілим те, як різні фахівці та інстанції раніше не помічали й не оскаржили такого очевидного порушення? Навіть за умови, що компанія, яка залучала вклади, вивела всі гроші, законом встановлено досить багато інструментів вимагати кошти як від компанії, так і від її контрагентів, від пов’язаних із банком осіб (включно з акціонерами) та від інших винних осіб

Експерт вважає, що прийняття цього Закону не стало несподіванкою, адже в умовах нереформованої судової системи та недосконалих правових механізмів значно простіше прийняти «технічний» закон, аніж боротися з проблемою системно. Проте, на його думку, попри те, що цей Закон закриває декілька технічних прогалин у законодавстві, він не вирішує жодної системної проблеми.

І, звісно, експерт, як кажуть, тричі правий — про ці всі «нововведення» банку «Михайлівського» повинні були знати керівники Нацбанку та упередити такі неподобства. Пригадаймо хоч, що трохи раніше влада казала про безпідставність вимог вкладників, а потім дуже швидко ухвалила проект закону.

Чому ніхто не захистив споживачів фінпослуг?

До речі, у ВР лежать десятки важливих і нагальних законопроектів щодо наведення ладу в банківсько-фінансовій сфері України, проте вони чомусь ніяк не «пройдуть» у сесійний зал на голосування.

Цікаво, що цей новоспечений Закон активно підтримує керівництво Нацбанку України та особисто пані Гонтарева. Так, на офіційному сайті регулятора можна прочитати:

В Україні захист прав споживачів фінансових послуг відбувався лише в загальному контексті захисту прав споживачів і не є врегульованим законодавством. Конкретні вимоги до розкриття інформації щодо фінансових продуктів та відповідальність за порушення прав споживачів під час надання фінансових послуг не визначені, і від цього зазвичай потерпають користувачі фінансових послуг

Звісно, все дуже правильно. А чому ж таким поганим був усі ці роки захист прав споживачів фінансового ринку? Невже цього не помічало керівництво Нацбанку, Уряд та Верховна Рада? Питання є просто риторичним, бо лобіюються та ухвалюються, передусім, ті закони, що вигідні владі.

Читайте також: Як Нацбанк ішов по головах, або два роки банківської реформи

Що дасть новий закон вкладникам та всій фінансово-банківській системі? Які його прогалини та сильні сторони?

Недоліки та переваги: є і те, й інше

На думку пані Садовець, основним недоліком цього документу є те, що він прописаний під конкретну ситуацію:

По суті, він означає або нерозуміння чинного закону № 2121-III, або чинного законодавства загалом, — констатує вона

Інші експерти бачать у цьому Законі певні негативи. По-перше, він має так звану зворотну дію. Тобто його норми застосовуватимуться до договорів, які було укладено до ухвалення документу.

Тут можна поставити цілком слушним запитанням: чому за помилки минулого певних структур мають розраховуватися саме платники податків, тобто всі ми з вами. Адже гроші на виплати потерпілим вкладникам будуть «позичатися» саме з державної скарбниці, основне джерело надходжень яких є податки.

По-друге, норма, згідно з якою ФГВФО розглядатиме кожен договір вкладу окремо і ухвалювати за ним індивідуальне рішення. Фахівці впевнені, що така постановка питання робить «крок» до корупційних проявів.

Із позитиву можна виділити наступне — деякі шахрайські схеми просто стають неможливими в майбутньому, збільшується відповідальність працівників банку при його банкрутстві, також покращується інформування вкладників при оформленні різних депозитів.

Грошей вистачить?!

Чи вистачить грошей у ФГВФО, принаймні на те, аби розрахуватися з вкладниками «Михайлівського»?

За нашою інформацією, зобов’язання за такими вкладами складають близько 1,5 мільярда гривень. Наразі у ФГВФО є ресурсів на 6,6 мільярдів гривень. Таким чином, інституція буде в змозі виплатити кошти.

Проте, пан Грінченко впевнений у тому, що навіть не це питання є найголовнішим. На його переконання, банківська спільнота чекає на прояв політичної волі різних гілок влади, приміром, на розробку й ухвалення закону про захист прав кредиторів, що вже декілька років не може також «дійти» до зали Верховної Ради.

До речі, в цьому законі також повинно бути виписано і права кредитоотримувачів та вкладників. Чому не ухвалюється цей важливий закон, зрозуміти просто: навіть серед депутатів парламенту є чимало осіб-кредитоотримувачів, які свого часу набралися великих позикових сум і все ніяк не повернуть їх назад.

Також необхідно покращити систему банківського нагляду. Звісно, Нацбанк зробив у цьому напрямку чимало, проте, як видно, роботи й досі багато.

Ну, й наостанок: наші співвітчизники мають поглиблювати свої фінансові та юридичні знання, уважно читати документи перед тим, як їх підписувати. Гнатися за високими відсотками не звертаючи уваги на деталі (як це робили вкладники «Михайлівського»), в жодному разі не можна. Справді, скільки ж разів поспіль ми будемо ставати на одні й ті самі граблі?!

Ігор ГОНТА