Все про відпустки в Україні: хто має право на відпочинок?

Сезон відпусток триває, однак не всі працевлаштовані українці встигли відпочити на вітчизняних курортах або ж за кордоном. Співробітникам, які наразі не скористалися щорічною основною відпусткою, варто знати: кому з них, коли та протягом якого часу закон дозволяє відпочивати. На ці та інші питання відповідає юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права» Богдана Сорокопуд

Хто має право на щорічну основну відпустку та як правильно її оформити?

Право на відпустку кожного працівника закріплено й гарантовано Кодексом Законів про Працю України, Законом України «Про відпустки», постановою Кабінету Міністрів України «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ, організацій», де зазначено, що право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи.

Право на відпочинок має кожен працівник, що перебуває у трудових відносинах із роботодавцем.

Відповідно до закону, працівник має право отримати відпустку строком у 24 календарні дні. Це — мінімум, закріплений на законодавчому рівні. Але скористатися ним можна після сплину його безперервної роботи та перебування у трудових відносинах на одному й тому ж підприємстві (установі/організації).

Для працівників, які пропрацювали менше ніж 6 місяців, однак потребують відпочинку, відпустка надається у пропорційному співвідношенні до відпрацьованого часу. Тобто якщо колективним договором не встановлена більша кількість календарних днів ніж 24, то пропорція має становити 2 дні за відпрацьований місяць.

Отже, працівник у жодному разі не має бути обмежений у заслуженому відпочинку.

Чи існують особливості надання щорічних основних відпусток для кожної з категорій працівників?

Так, існують.

1. Перша категорія — сумісники. Це працівники, що перебувають у трудових відносинах на умовах неповного робочого дня.

За трудовим законодавством України, така категорія працівників жодним чином не може бути обмежена в своїх трудових правах. Зазвичай, відпустка на роботі, де працівник працює на умовах сумісництва, надається одночасно з відпусткою за основним місцем роботи.

Таким працівникам надається відпустка тривалістю не менше 24-х календарних днів за відпрацьований робочий рік за основним місцем роботи, а на роботі на умовах сумісництва — за бажанням працівника до настання 6-ти місяців безперервної роботи.

Виникають ситуації, коли відпустка за основним місцем роботи надається працівникові строком у 24 календарні дні, а відпустка за місцем роботи на умовах сумісництва є меншою за тривалістю. В такому випадку роботодавець зобов’язаний надати працівникові відпустку без збереження заробітної плати до закінчення основної щорічної відпустки за основним місцем роботи.

Для цього працівнику-суміснику необхідно подати роботодавцеві письмову заяву з вимогою надати йому відпустку без збереження заробітної плати — так звану відпустку за власний рахунок.

На роботодавця покладається обов’язок прийняти таку заяву і надати відпустку. Такий порядок є законним правом працівника, а не обов’язком, тому одночасно відпустка надається за особистою заявою працівника-сумісника. Інакше працівник виходить на роботу, де є сумісником, перебуваючи у щорічній основній відпустці за основним місцем роботи.

2. Друга категорія — майбутні мами, котрі мають право приєднати свою основну щорічну відпустку до відпустки у зв’язку з вагітністю та пологами.

Щорічні відпустки за бажанням працівника у зручний для нього час надаються жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю та пологами або після неї. Ця відпустка надається на підставі листка непрацездатності (так званого «декретного лікарняного листка»). Така перед- або післядекретна відпустка є повною за тривалістю навіть до настання 6-місячного строку безперервної роботи на підприємстві.

Відпустка за вагітністю та пологами входить до стажу, що надає право на щорічні відпустки, за умови, якщо новий робочий рік розпочнеться під час відпустки за вагітністю та пологами. Жінка матиме право на повну відпустку вже за новий робочий рік — безпосередньо після відпустки за вагітністю та пологами.

Тобто існує можливість надання щорічних відпусток за майбутні робочі роки, які ще не розпочалися, хоча законодавством це прямо не передбачено.

Використання зазначених вище відпусток — право, а не обов’язок. Тому після народження дитини жінки можуть оформити відпустку по догляду за дитиною до 3-х років або вийти на роботу й уже тоді скористатися своєю щорічною основною відпусткою

3. Третя категорія — військовослужбовці, або працівники, що перебувають в зоні АТО, за якими зберігається робоче місце.

Законодавством передбачено варіант, за якого працівник не розриває трудових відносин із роботодавцем, а тимчасово звільняється від виконання своїх трудових обов’язків на час перебування на військовій службі.

Перебування на військовій службі не обмежує працівника у праві на щорічну основну відпустку

Загальний порядок надання відпусток військовослужбовцям визначений Законом «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Військовослужбовцям надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Виняток становлять особи, які проходять строкову військову службу.

Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців:

  • за наявності вислуги в календарному обчисленні до 10 років — 30 календарних днів
  • від 10 до 15 років — 35 календарних днів
  • від 15 до 20 років — 40 календарних днів
  • понад 20 календарних років – 45 календарних днів

Додатковий час для проїзду до місця проведення відпустки й назад також не надається. Святкові та неробочі дні під час визначення тривалості щорічних основних відпусток також не враховуються.

Для військовослужбовців-контрактників, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад

Щодо військовослужбовців-контрактників, то тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року.

Для військовослужбовців-контрактників, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України.

А якщо тривалість відпустки менше 10-ти календарних днів, то за бажанням військовослужбовця вона може бути йому надана одночасно із щорічною основною відпусткою вже наступного року.

4. Четверта категорія — працевлаштовані пенсіонери та молоді фахівці. Вони також мають право на щорічну основну відпустку на рівні з іншими працівниками. На цю категорію поширюються всі трудові та соціальні гарантії, встановлені законодавством, зокрема право на відпочинок. Тому порядок отримання щорічної основної відпустки такий самий, що й для будь-якого іншого працівника.

Законодавством України передбачено лише два варіанти реалізації права на відпустку

Як піти у відпустку законно?

Законодавством України передбачено лише 2 варіанти реалізації права на відпустку.

Перший — коли роботодавець повідомляє працівника про надання йому щорічної основної відпустки у визначений ним календарний період. Особливість цього варіанту полягає в тому, що повідомлення надається працівникові письмово, для чого й складається у двох примірниках (один — для роботодавця, інший — для працівника).

Працівник має отримати таке повідомлення не пізніше, ніж за 2 тижні до настання самої відпустки. При цьому документ підписується роботодавцем і надається для ознайомлення працівникові. За умови згоди останнього – візується, та працівник іде у відпустку, а у випадку незгоди чи, наприклад, порушення терміну повідомлення, – не підписується, оспорюється та, як наслідок, — визначається інший календарний період за умови, що для цього існують правові підстави.

Повідомлення про надання відпустки базується на графікові відпусток.

Форма повідомлення працівників про відпустки розробляється самостійно роботодавцем. У ньому має бути зазначено: кому видається (+ посада працівника), конкретний календарний період та кінець відпустки із зазначенням календарного дня, місяця та року, ким надається відпустка (із зазначенням повної назви компанії-роботодавця).

Документ скріплюється підписом директора чи уповноваженої ним особи та печаткою. У графі «повідомлений» ознайомлений з документом працівник ставить власний підпис, даючи згоду на те, про що йдеться в документі.

Заробітна плата за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше, ніж за 3 дні до початку відпустки

Другий варіант реалізації права на щорічну основну відпустку — коли працівник самостійно звертається до роботодавця для отримання щорічної основної відпустки. Якщо працівник за власним бажанням подає роботодавцю заяву на відпустку, то обов’язок повідомлення роботодавцем працівника про відпустку автоматично виключається. В такому разі роботодавець надає відпустку на підставі наказу без відповідно попередження працівника. Це не є порушенням трудового законодавства.

Що робити, якщо не дають піти у відпустку?

Частотними є ситуації, коли недобросовісний роботодавець обмежує трудові права працівників, замовчуючи про їхнє право на щорічну основну відпустку або взагалі відмовляє працівникам, висуваючи вимогу брати відпустку виключно «за власний рахунок». Або ж порушують порядок виплат відпускних, що суперечить не лише трудовому договору, а й закону загалом.

Не бійтеся відстоювати власні права, а в разі необхідності — звертатися до Комісії з трудових спорів (якщо така реально існує на підприємстві) чи вирішувати це питання в суді

А що ж насправді відбувається на місцях?

З урахуванням особливостей ведення бізнесу в Україні досить незначний відсоток офісних працівників реально мають можливість відпочивати протягом 24-х календарних днів. Та якщо окремі компанії-роботодавці, демонструючи лояльність до своїх працівників, за їх згодою ділять ці 24 дні навпіл (12 днів влітку та 12 – у будь-який інший період року за домовленістю), то більшість з них обмежується лише двома тижнями.

Це підтверджують результати опитування сайту з працевлаштування hh.ua: відпустка більшості «білих комірців» зрідка перевищує два тижні. При цьому двоє з п’яти опитуваних планували відпочивати лише тиждень, а практично кожен десятий мріяв лише про кілька днів відпочинку.

Найпопулярнішими та найбажанішими місяцями для відпочинку для офісних співробітників є липень та серпень, рідше – червень. А от у п’ятої частини їх це питання на порядку денному навіть не стоїть: вони йдуть у відпустку тоді, коли їх відпустять.

На запитання «Що Ви зазвичай робите, якщо керівництво не дає відпустку?» 39% респондентів відповіли, що беруть відпустку в інший час, 26% відповіли, що обіцяють виконати більший обсяг роботи до настання відпустки й постійно бути на зв’язку, 14% беруть відпустку за власний рахунок, 6% — звільняються і лише 4% респондентів вдаються до хитрощів – ідуть на лікарняний.

 

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *