У чому різниця між адвокатом та юристом? І чому це важливо

На ринку юридичних послуг існує дві основні категорії виконавців: юристи та адвокати. Ми поговорили з юристом та з’ясували, в чому полягає ця різниця і коли це має принципове значення

Рівня бакалавра мало, щоб стати адвокатом, нотаріусом, суддею або прокурором

Оксана Воловик, юрист

У юристів є різні освітні рівні: молодший бакалавр, бакалавр і магістр. А з 2017 року в Україні скасовують рівень «спеціаліст». Дипломи спеціаліста, отримані до цього, прирівнюють до дипломів магістра.

Повна юридична освіта — це диплом магістра. Тому рівня бакалавра, який хоч і розглядають як автономний, недостатньо, щоб стати адвокатом, нотаріусом, суддею або прокурором. Та й щоб отримати юридичну посаду в державних організаціях та корпоративному секторі зазвичай теж потрібна повна вища освіта.

Про юристів, їхні повноваження та обмеження

Будь-хто, в кого є диплом про юридичну освіту, — юрист. Рівень знань магістра при цьому вище, ніж бакалавра. Але вони обидва можуть працювати у сфері юридичних послуг: консультувати, складати юридичні документи, представляти клієнтів у суді.

Індивідуальні послуги в галузі права може надавати фізична особа-підприємець (ФОП). Для такої юридичної практики ліцензія не потрібна (не плутати з адвокатським статусом).

Тому перевірка рівня кваліфікації «просто юриста» — це турбота клієнта й роботодавця. Якщо для вирішення службових завдань потрібні не стільки юридичні знання і навички, а організаторські компетенції та ділові зв’язки, то диплому звичайно не надають великого значення.

За дорученням від юридичної або фізичної особи юрист може здійснювати різні юридичні дії. Наприклад, представництво в суді, але тут важливо врахувати зростання обмежень адвокатської монополії.

Компетенція юриста, й особливо корпоративного (inhouse), не обов’язково поступається адвокатській. І тим більше, якщо він спеціалізується у галузях права, далеких від кримінального процесу

Inhouse-юрист працює в міжнародному приватному праві, господарському, договірному, патентному, податковому, банківському і корпоративному.

Юрист може скласти заяву (формуляр) при зверненні до Європейського суду з прав людини і представляти клієнта в суді, не будучи адвокатом. Українська адвокатська монополія не поширюється на правила ЄСПЛ. Але юрист повинен володіти мовою судочинства (англійською або французькою).

Про адвоката і те, чому не кожен може ним стати

Доступ до професії адвоката вимагає додаткової атестації й окремих практичних навичок у сфері правової допомоги.

Стати адвокатом може той, у кого є повна вища юридична освіта, мінімум 2 роки юридичного стажу після отримання диплома, відсутність судимостей і психіатричних протипоказань.

Адвокатами не можуть стати ті, в кого є не погашена або не знята судимість, хто обмежений у дієздатності, позбавлений права займатися адвокатською практикою, колишні адвокати, звільнені за корупційні порушення судді, прокурори, слідчі, нотаріуси та державні чиновники.

З метою запобігання корупції адвокатською діяльністю не можна займатися депутатам і чиновникам певного рангу, військовослужбовцям, нотаріусам і судовим експертам

Статус адвоката дає право займатися професійною юридичною практикою одноосібно (як самозайнята особа), у складі адвокатського бюро або об’єднання.

Що таке адвокатська таємниця

Будь-яка інформація, що стала відома адвокату або його персоналові (стажисту, помічнику адвоката) у зв’язку з дорученням клієнта, а також зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката, складені ним документи, зокрема на електронних носіях, — це адвокатська таємниця. Адвокат не може розголошувати її без згоди клієнта.

Тому ніхто не має права вимагати відомості, що становлять адвокатську таємницю. Заборонено залучати адвоката до конфіденційної співпраці під час проведення оперативно-розшукових чи слідчих дій, якщо ця співпраця може призвести до розкриття такої таємниці.

Що може адвокат і чого не може юрист

За законом, адвокат має широкі спеціальні права. Він може звертатися з адвокатськими запитами до органів державної влади та місцевого самоврядування, збирати відомості про факти, які можуть бути використані як докази, запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їхні копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб з їхньої згоди.

Адвокат має дотримуватися присяги та правил адвокатської етики, на вимогу клієнта надавати звіт про виконання послуг, повідомляти клієнта про виникнення конфлікту інтересів.

Адвокат не може займати у справі позицію всупереч волі клієнта, за винятком самообмови клієнта. Він не може відмовлятися від надання правової допомоги, крім встановлених випадків. Йому заборонено розголошувати персональні дані про клієнта (за винятком подачі інформації у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансування тероризму та розповсюдження знаряддям масового знищення).

Кожному заборонено перешкоджати адвокату, погрожувати відповідальністю, втручатися в правову позицію, діяльність і спілкування з клієнтом, ототожнювати адвоката з клієнтом

А проводити стосовно адвоката оперативно-розшукові або слідчі дії можна тільки за рішенням суду, винесеного за поданням генерального прокурора та інших осіб, визначених законом.

Тобто в статусу адвоката є ряд переваг у порівнянні зі звичайним юристом, хоча більшість з них прямо або опосередковано пов’язані з кримінальним судочинством.

Юрист Адвокат
Освіта Вища юридична (зазвичай, магістр) Вища юридична (тільки магістр)
Додаткова атестація Кваліфікаційний іспит, стажування, присяга
Об’єктивний тест Диплом юриста Свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, посвідчення адвоката
Юридичні консультації Усні та письмові Усні та письмові
Представництво в судах інших осіб Обмежений, з урахуванням адвокатської монополії Широке, в судах усіх спеціалізацій та інстанцій
Захист від кримінального обвинувачення Виняткове право на представництво в судах і правоохоронних органах
Звернення в Європейський суд Складання заяви та представництво Складання заяви та представництво
Професійні можливості Особиста компетентність і загальне законодавство Особиста компетентність, загальне законодавство та спеціальний закон про адвокатуру
Професійні обов’язки Посадова інструкція, цивільно-правовий договір Закон про адвокатуру, присяга, правила адвокатської етики, договір із клієнтом
Відповідальність за якість юридичної допомоги/супроводження Трудовий або цивільно-правовий договір (частіше відсутнє) Регулюється законом про адвокатуру (аж до позбавлення статусу)
Відповідальність за дотримання етики Не регламентована Регулюється законом про адвокатуру та правилами адвокатської етики (аж до позбавлення статусу)

Адвокатська монополія: що зміниться

Нещодавні зміни в Конституції надали адвокатам виняткові повноваження щодо представництва в суді та захисту від кримінального обвинувачення. Цим можуть займатися тільки адвокати, за винятком судового представництва.

Судове представництво – традиційне адвокатське заняття. Раніше конкуренцію некримінальним адвокатам складали звичайні юристи, зокрема значна армію inhouse-юристів. Але тепер останні змушені або залишити це поле діяльності, або стати адвокатами.

Монополію на судове представництво запровадять у кілька етапів:

  • у Верховному Суді й судах касаційної інстанції – з 1 січня 2017
  • у судах апеляційної інстанції – з 1 січня 2018
  • в судах першої інстанції – з 1 січня 2019
  • представництво органів державної влади та місцевого самоврядування в судах винятково адвокатами – з 1 січня 2020

Але навряд чи якість юридичної допомоги, яку надавали фахівці без адвокатської «корочки», значно підвищиться з її придбанням.

Та й адвокатський статус передбачає індивідуальну або групову діяльність із колегами по цеху. Але далеко не всі inhouse-юристи готові змінювати формат своєї зайнятості. Тому для багатьох «вимушених адвокатів» сьогодні актуальні питання переформатування діяльності, податкового статусу, оплати внесків та регулярного навчання.

Захист від кримінального обвинувачення — канонічна професійна територія адвокатури. Тільки адвокат може представляти інтереси клієнта як у суді, так і на досудових стадіях кримінального процесу (в органах поліції, прокуратури, СБУ, НАБУ)

Введення адвокатської монополії мотивують тим, що це має підвищити якість юридичних послуг, усунути непрофесіоналізм зі сфери правового захисту. Але будь-яка монополія призводить до зростання вартості послуг при відсутності помітних якісних змін.

Коли в суд можна без адвоката

Зміни до Конституції в частині адвокатської монополії залишили «віконце» для юристів і правозахисників, що не мають статусу адвоката.

Вони зможуть представляти клієнтів у судах по трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, на виборах і референдумах, у малозначних суперечках. Юристи представлятимуть малолітніх та неповнолітніх і тих, хто визнаний судом недієздатними або обмежено дієздатними.

При цьому для зазначених категорій спорів лише намічена, а не встановлена, можливість представництва в суді не-адвокатами (закріплюється окремим законом)

Але які спори законодавець із часом віднесе до малозначних, і чому права/інтереси малолітніх та недієздатних, які часто зачіпаються у майнових спорах, позначені в числі потенційно «неадвокатських» — невідомо. Адже оплату послуг адвокатів в останньому випадку держава може компенсувати як гарантовану правову допомогу.

Ніхто не скасовував й особисту участь та самозахист сторін у суді (крім гарантій мати адвоката у кримінальному процесі). Громадяни або керівник компанії як і раніше можуть самостійно відстоювати свою позицію в суді. Тільки відповідальність за незнання закону, можливу невдачу і додаткові витрати цілком залишається на них.

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *