Чому не все можна знімати на відео? Про закон і відповідальність

Ми надто звикли до відеозйомки, охороняючи своє майно та бізнес, тож часто забуваємо про відповідальність. Ми рідко звертаємо увагу на те, що випадково потрапляє до нашого об’єктива. Ця випадковість може довести до суду, тому що не всіх і не всюди можна знімати на відео

Чому не всіх можна знімати на відео?

Від відеореєстраторів на автомобілях та систем зовнішнього спостереження до зйомки працівників в офісі — підприємці використовують відеозйомку не тільки для збереження майна або охорони порядку, але і як превентивні заходи до представників влади або співробітників компанії.

І якщо на відео потрапив хтось, хто зовсім цього не хотів, суд може стати на його бік, адже стане відомо, що зйомка була протизаконною.

Фото-, кіно-, теле – чи відеозйомка — це процес фіксації фактів на відповідні носії. За законом, це може суттєво порушувати певні особисті немайнові права громадян.

Як закон захищає тих, хто не хоче, щоб його знімали на відео?

В Цивільному кодексі України зазначено, що людей не можна знімати на фото або відео без їхньої згоди — письмового чи усного залежно від обставин, за яких відбувається знімання.

Невтручання до особистого та сімейного життя під час фото-, кіно-, теле – та відеозйомок виходить зі статті 307 Цивільного кодексу України

В Конституції теж ідеться про обов’язкову згоду громадян на збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації. Тобто без їхньої згоди цього робити не можна, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Згідно із Законом «Про інформацію», під конфіденційною розуміють інформацію про фізичну особу та інформацію, доступ до якої обмежила фізична або юридична особа для всіх, крім суб’єктів владних повноважень.

Не у всіх публічних місцях можна знімати. Це правда?

Публічні (громадські) місця — це ті, де:

  • можуть бути присутні ті, хто не є членами сім’ї чи близьким знайомими
  • де людина не сподівається усамітнитися або якимось чином розкривати своє приватне життя з упевненістю, що цього ніхто не побачить

Тобто це вулиці, площі, людні місця, кімнати для переговорів або робочий кабінет, де можна зустріти сторонніх.

Відкриті фото та відеозйомка у громадських місцях абсолютно законні і для них не потрібна письмова згода громадян. Але в окремих випадках не можна знімати, навіть відкрито, в тих місцях, що визнані місцями особистого користування (туалети, роздягальні, ванні кімнати). Тому в магазинах, парних і туалетах закладів це заборонено законом.

Не можна знімати без дозволу в транзитних будівлях, будівлях суду, урядових будівлях. Якщо це заважає міліції, пожежникам або медичним працівникам, зйомка теж заборонена.

Не можна знімати в громадських місцях, які є приватною власністю, за умови, якщо є попередження про заборону зйомок.

Чи повинен співробітник погоджуватися на відеозйомку в офісі?

Незважаючи на те, що на підприємстві/в офісі можуть бути приміщення, які підпадають під поняття публічності (робочі кабінети, конференц-зали), це не означає, що там можна знімати без згоди працівників або робітників.

Але щоденне виконання трудових обов’язків важко назвати заходом публічного характеру.

У так званих публічних місцях зйомка дозволена. Але Кодекс Законів про працю зобов’язує роботодавця проінформувати працівника під розписку про умови праці. Тобто працівника письмово погодитися на знімання.

Відсутність письмової згоди на відеозйомку на робочому місці — це підстави вважати запис незаконним.

Яким має бути відеоспостереження у публічних місцях?

Відеоспостереження має бути відкритим. Камер спостереження у громадських місцях має бути видно або ж, принаймні, має бути попередження про проведення зйомок або спостереження. Якщо камери приховані або відсутнє попередження про відеоспостереження або зйомку, такий відеозапис незаконний.

Що особливого у зніманні в місцях особистого користування?

Інакше ставляться до проведення зйомок у приватних місцях. Місця особистого користування — це приміщення або окремі кімнати в приміщеннях, наприклад, туалети, роздягальні, ванні кімнати, квартири. Це й інша приватна власність, яка займає певну територію (приватний будинок і прибудинкова земельна територія). Без дозволу того, кого знімають у цих місцях, зйомка на відео та фото- заборонена.

Але і тут є винятки у проведенні зйомок. У Законі «Про оперативно-розшукову діяльність» зазначено, що підрозділи, які здійснюють таку діяльність мають право негласно знімати інформацію з каналів зв’язку, застосовувати інші технічні засоби отримання інформації тільки за рішенням суду.

При цьому проводити оперативно-розшукову діяльність і фото-, кіно- та відеозйомку, іншим приватним організаціям або особам заборонено.

Яка буває згода на зйомку?

1. Ясно висловлена згода. Письмовий формат є найкращим варіантом отримання згоди. Найкраще підходить для фотозйомок, оскільки на фото не видно, чи надала людина усну згоду.

2. Усна згода. Перед камерою, усне висловлення згоди на зйомку і трансляцію результатів зйомки у ЗМІ. Часто використовують журналісти.

3. Мовчазна згода. Це коли людина знала й бачила, що її знімають на фото- або відеокамеру, але не висловлює своїх заперечень щодо проведення зйомок. Мовчазна згода — це й звичайний кивок перед камерою після питання про згоду на проведення зйомок.

Що таке презумпція згоди і навіщо вона потрібна?

В окремих випадках згода на зйомку мається на увазі, є передбачуваною. Тобто вважають, що людина погодилася на зйомку, поки вона не заперечить проти цього. До таких випадків презумпції згоди на знімання фізичної особи на фото або відео належать відкриті зйомки на вулиці, на зборах, конференціях, мітингах та інших заходах публічного характеру.

Якщо людина заперечила проти фіксації, зйомку потрібно припинити, а моменти з її участю видалити. При цьому не важливо, чи знімалося відео відкрито або на «приховану» камеру.

Що робити, якщо людина погодилася на зйомку, а потім передумала?

Але, крім випадків заборони зйомки, Цивільний кодекс також надає фізичній особі можливість захисту й тоді, коли вона попередньо погодилася зніматися. Людина, яка погодилася на проведення зйомок у приватних місцях, може вимагати негайно припинити знімати. І припинити зйомку потрібно відразу після цього.

В цьому випадку людина може вимагати припинити публічно показувати ту частину зйомки, яка стосується її особистого життя. Тобто коли відзнятий цикл передач про відому особистість, в одній з яких вона поширила інформацію про своє особисте життя, а потім передумала оприлюднити цю інформацію, вона має право вимагати вилучити цю частину інтерв’ю з циклу.

Аналогічно, коли фотограф зробив серію знімків та організував виставку, то будь-який, хто вважає, що та чи інша фотографія з його зображенням порушує його право на особисте життя, він має право вимагати вилучити фотографію з виставки.

Демонтаж відзнятого матеріалу чи виставки є доволі тривалим та складним, і тому ті, хто проводили відповідні зйомки за попереднім погодженням, мають повне право вимагати від того, хто передумав, відшкодувати всі витрати, пов’язані з демонтажем. До витрат слід відносити як реальні збитки, так і втрачену вигоду, а також моральну шкоду.

Матеріал підготовлений за інформаційної підтримки юридичної компанії «Центр Конфліктології і Права».

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *