Різниця між «строк» і «термін»: як уникнути помилки в договорах

#договір

«Строк договору», «строк виконання зобов’язання», «термін виконання зобов’язання» – усі ці поняття мають різні значення, і це потрібно враховувати, підписуючи договір з контрагентом. Зверніть також увагу на вживання прийменників «до» та «по» стосовно дати, адже це також важливо. Детальніше – у нашій статті.

Строк і термін – у чому різниця

Згідно із статтею 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. А терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення. В ЦК також передбачено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. А термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Стаття 631 ЦК встановлює, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов’язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Втім сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення. В частині 4 статті 631 вказано, що закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Читайте також: Підписання договору: на що звернути увагу

Строк договору і строк виконання зобов’язання

Строк або термін виконання зобов’язання може збігатися зі строком договору, а може бути відмінним від нього.

Так, згідно із статтею 530 ЦК, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Приклад розмежування понять «строк договору», «строк виконання зобов’язання» та «термін виконання зобов’язання» можна спостерігати у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 444/9519/12. Спір між сторонами стосувався стягнення заборгованості за кредитом, відсотками, пенею, а також стягнення штрафу (фіксованої частини та процентної складової) після спливу передбаченого договором строку кредитування. Сторони строк договору окремо не визначили, але погодили термін закінчення кредитування і термін щомісячного виконання зобов’язання.

Верховна Палата ВС зазначила, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування (строку, на який позичальник отримав кредит) чи у разі пред’явлення до позичальника вимоги дострокового повернення частини позики в разі прострочення повернення її чергової частини (згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України). 

На підставі положень конкретно укладеного договору позики у даній справі суд приходить до висновку, що «припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування».

Фінансовій установі залишилося захищати свої інтереси лише за допомогою статті 625 ЦК України, яка дозволяє кредиторам нараховувати проценти за користування коштами понад строк кредитування у розмірі 3 % річних, якщо інше не передбачено умовами договору.

«Варто додати, що стаття 625 Цивільного кодексу України поширюється не тільки на договори про кредитування, а й взагалі на правовідносини пов’язані з грошовими зобов’язаннями. Тобто у разі, якщо особа (боржник) прострочила виконання грошового зобов’язання (не сплатила вчасно кошти), то на вимогу кредитора вона буде зобов’язана сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом», – зазначає юрист Адвокатського Бюро «Ципін і партнери» Катерина Давидюк.

«До» і «по»

Вищий господарський суд України у своєму рішенні від 13.12.16 року у справі № 910/21225/15 дав таке роз’яснення щодо вживання прийменників «до» і «по» стосовно дат.

У цій справі в договорі між сторонами було передбачено, що товар постачається до 01.12.2014. Відповідно до висновку суду, якщо у договорі виконання грошового зобов’язання визначається до настання певного терміну (до 1 грудня 2014 року), то останнім днем виконання такого зобов’язання вважається день, що передує цьому терміну (30 листопада 2014). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов’язання визначено «по 1 грудня 2014» або «включно до 1 грудня 2014», то останнім днем виконання такого зобов’язання буде 1 грудня 2014 року.

Помилки, пов’язані із часом, іноді називають темпоральними (від лат. tempus – час). Укладаючи договір, ретельно перевірте його на наявність як юридичних, так і технічних темпоральних помилок. Професійно підготовлений і вивірений документ допоможе уникнути судових спорів щодо його виконання. 

Читайте також: Як правильно укласти договір оренди?

Автор: Checkpoint

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *