Чи зберігається зарплатня у захисників Вітчизни?

Рішенням Верховної Ради України від 13 березня 2014 р. на базі внутрішніх військ МВС було створено Національну гвардію. Хоча насправді депутати повернули назву війська, яке існувало в Україні з 1991-го до 2000 року. Оголошена 17 березня часткова мобілізація до її лав не стала зразком організованості: планували призвати офіцерів запасу, але запрошення отримали і багато з тих, хто не служив. І навпаки, люди військових професій не завжди можуть потрапити в армію

24 березня Секретар РНБОУ Андрій Парубій оголосив, що до лав Збройних Сил України мобілізовано 10 тисяч громадян, а Верховна Рада проголосувала за соціальні гарантії для них: згідно з ухваленим законом, за кожним мобілізованим зберігається його робоче місце та середня заробітна плата — відповідно до п. 7-8 Інструкції про умови виплати грошового забезпечення та заохочення військовозобов’язаних та резервістів, затвердженої наказом Міноборони від 12.03.2007 № 80.

Ця інструкція розроблена відповідно до постанови Кабінету Міністрів України ще від 23.11.2006 № 1644 і передбачає, що виплата середнього заробітку військовозобов’язаним, зокрема, резервістам, призваним на збори, проводиться підприємствами, установами та організаціями, в яких працює означена категорія громадян.

Заробітна платня мобілізованим працівникам виплачується за відпрацьований час до дня припинення роботи у зв’язку з від’їздом на збори, а також зберігається середня зарплатня за перші півмісяця зборів. Згодом, за решту часу перебування на зборах заробітна плата виплачується у звичайні терміни, встановлені на підприємстві, в установі чи організації, де працює військовозобов’язаний.

Водночас, на період мобілізації, на особливий період, але не довше, ніж на один рік, за працівниками також зберігається місце роботи і середня заробітна плата. Означену норму запроваджено з 01.01.2014 Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення проведення мобілізації» від 27.03.2014 № 1169-VII. Отже, трудові відносини впродовж вищезазначених строків з такими працівниками не перериваються.

У разі ж, якщо період мобілізації або перебування працівника на військових зборах не перевищує межі одного місяця, середня заробітна плата, нарахована за цей час, відображається сукупно із заробітною платою за такий звітний місяць. Коли ж такий період виходить за межі одного календарного місяця, то «перехідна» сума середньої заробітної плати відображається окремим рядком за наступний календарний місяць, аналогічно відпускному, але без зазначення типу нарахування.

А у випадках, якщо військовозобов’язаний був призваний зі щорічної чи додаткової відпустки, за погодженням з роботодавцем такі відпустки підлягають продовженню після закінчення зборів або перенесенню їх на інший строк.

Термін дії цього закону — рік, а люди викликані максимум на 45 діб. Може, саме через короткочасність в цьому законі не прописано покарання для роботодавців, які, не виключено, зловживатимуть своїми правами.

Ситуацію коментує адвокат Денис Ципін:

Безлад у державі ставить під сумнів реальність існування інститутів гарантування військовозобов’язаним їхніх прав у разі заклику Батьківщини стати на її захист. Якщо мова йде про державний сектор економіки чи комунальні підприємства, то працівнику, скоріш за все, буде реально забезпечений державний соціальний захист, бо гроші платять не свої, а державні. Але ж приватні підприємства, у своїй більшості, навіть не мають поняття, що в них є обов’язки. У більшості випадків, директор просить написати заяву про звільнення, обіцяючи потім, після війни чи зборів, прийняти на роботу “по-хорошому”. За таких умов, зайняти працівнику принципову позицію — вимагати зарплату і компенсації — можна, але наслідки такої принциповості непередбачувані. Тому що найняти адвоката, перемогти корупцію, кумівство і хабарництво в судах, правоохоронних органах, змусити виконавчу службу виконати рішення суду і забрати гроші (а ще треба враховувати, що за час зборів і поневірянь по судах фірма може й збанкрутіти!) доступно далеко не кожному працівнику, а вірніше сказати — одиницям. Отже, скоріш за все, працівник “добровільно” звільниться, а потім, можливо, знову працевлаштується

Хоча насправді достатньо, щоб голова місцевої державної адміністрації, разом з профспілками і соціальними фондами, провели “роз’яснювальну роботу” з керівниками приватних підприємств на випередження, тобто до початку призову. Якщо підприємець зрозуміє, що буде мати справу не з бідним працівником, а з державними структурами, положення закону будуть діяти “не уві сні, а наяву”. Отже, сподіваємося, що цю статтю прочитають ті, кому треба, а мери і губернатори належно відреагують. Бо “партійні роз’яснення” — це звичайна річ для місцевих еліт, і роблять вони це на відмінно.

Коментарі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *