Безоплатний різнороб за сумісництвом: як освітянам відмовитися від надурочної праці

Не секрет, що українські працівники освіти, зазвичай, виконують не лише свої прямі обов’язки, а й багато інших, мало пов’язаних з інтелектуальної працею завдань. Наприклад, фарбування огорож та альтанок, саджання квітів, миття підлоги та багато іншого – все це негласно входить до «обов’язків» працівників освіти. Чи дійсно вчителі та вихователі вимушені за безоплатним сумісництвом бути різноробами – читайте у матеріалі Checkpoint

Працівники державної сфери часто вимушені миритися не тільки з мізерними зарплатами, а й з незаконною економією на додаткових кадрах за рахунок безоплатної праці вже існуючих. Так, навіщо наймати зайву прибиральницю, коли вихователь дитсадка може самостійно протерти пил та підлогу. Сумлінні та несміливі працівники за старою радянською традицією мовчки миряться з  таким станом речей, та виконують понаднормову роботу безкоштовно.

Таких працівників, звісно, можна зрозуміти, адже у школах та дитсадках зазвичай працюють немолоді жінки, які понад усе бояться втратити робоче місце – нове їм знайти навряд чи вдасться. Атмосфера покори незаконним діям керівництва настільки вкоренилася в держустановах, що молодий персонал також сприймає подібне як належне.

Проте, якщо прагнемо бути європейською прогресивною країною, такий стан речей неприйнятний і вимагає негайного втручання. Почати варто з вивчення власних прав та розуміння, що скаржитись на незаконну поведінку керівників – це звичайна практика, це абсолютно нормально та навіть необхідно.

Перш за все, згідно Кодексу законів України про працю, для окремих категорій працівників (учителів, лікарів та інших) встановлюється скорочена тривалість робочого часу. Тобто, при нормі в 40 робочих годин на тиждень, для таких працівників встановлюється менше навантаження. Наприклад, для вчителів визначається лише 18 годин викладання на тиждень. Проте не все так просто.

Робочий час працівників установ освіти включає не тільки викладацьку та виховну роботу, а й іншу педагогічну діяльність, передбачену посадовими обов’язками і режимом робочого часу. Так, необхідно перевіряти домашні завдання, готуватися до занять (часто з роздатковими матеріалами як то заготівки з пластиліну, або для аплікацій), працювати з батьками, заповнювати безліч журналів, писати плани та багато іншого. Однак робочий час, який використовується на виконання такої роботи, жодним документом не нормовано.

Тобто, законодавством, з одного боку, пропонується скорочений робочий тиждень для вихователів та вчителів, але з іншого – сила-силенна додаткової роботи нічим не нормується і може навіть перевищувати 40 годин на тиждень. З іншого боку, ст..61 КЗпП говорить, що тривалість робочого часу за обліковий період не може перевищувати нормального числа робочих годин – скороченого робочого тижня для працівників освіти. Тож законодавство з цього приводу не чітке і вимагає доопрацювання.

Але це тільки півбіди. Як зазначалось вище, на вчителів та вихователів часто вішають ще й додаткові обов’язки, які жодним чином не пов’язані з їх основною діяльністю. І з цим варто і навіть необхідно боротися.

Відволікання педагогічних працівників від виконання професійних обов’язків на виконання робіт, не передбачених трудовим договором, без згоди педагогічного працівника не допускається. Відмова педагогічного працівника від виконання робіт, не передбачених трудовим договором, не може бути підставою для його звільнення з посади, крім випадків, встановлених законодавством.

Тобто, якщо вихователю або вчителю наказують витирати пил, мити підлогу, фарбувати альтанки тощо, ще й в неробочий час – це понаднормова праця, яка може здійснюватись лише за згодою працівника. Якщо керівник погрожує працівнику звільненням за відмову виконувати таку роботу навіть у робочий час – це підстава для адміністративної та кримінальної відповідальності згідно законодавства. Мовчати про таке порушення прав працівників просто безглуздо.

Якщо працівник все ж дав згоду на виконання надурочних робіт, варто знати, що, згідно ст.. 65 КЗпП, вони не повинні перевищувати чотирьох годин протягом двох днів підряд і 120 годин на рік. Власник або уповноважений ним орган повинен вести облік надурочних робіт кожного працівника. Праця в надурочний час оплачується в подвійному розмірі. Також законодавство забороняє оплачувати роботу нижчої кваліфікації (прибирання, фарбування) за нижчою ставкою, ніж основну роботу працівника. Якщо ці норми не виконуються – це підстава скаржитись на керівництво.

Юрист Центру Конфліктології і Права Олена Садовець наголошує, що в тарифну сітку вихователів та вчителів не може входити жодне фарбування альтанок.

Зрозуміло, що у школи або немає фінансів на малярів, або вони не туди спрямовані. Звичайно, все навантаження має припадати виключно на робочий (оплачуваний/тарифікований) час, – говорить Олена. Про яке фарбування альтанок в неробочий час може йти мова, якщо навіть дорогу від дому до роботи ЄСПЛ минулого тижня визнав робочим часом (а значить оплачуваним), — додає юрист

Думаю, тут просто потрібно порахувати оплату на годину і пред’явити рахунок роботодавцю. Крім того, ніхто не може залучати працівника до примусової праці (ст.43 КУ Використання примусової праці Забороняється), – зазначає юрист.  Куди скаржитися? У вищий орган управління над тим, на який ви скаржитесь. Кінцевий пункт – Міносвіти. Також існує Державна інспекція України з питань праці – туди також можна звертатись у разі порушення прав працівників —підсумовує Олена Садовець

Отже, якщо ваші права на робочому місці порушуються, тим більше систематично – про це не можна мовчати. Якщо кого і звільнять після підняття цього питання – то вашого керівника, який діє неправомірно. Ви просто виконаєте своє громадянське право працювати згідно українського законодавства. Тож не варто боятися – варто діяти, і чим скоріше – тим краще. Можливо саме ваш випадок стане прецедентом для змін ситуації з понадурочною працею в держустановах по всій країні.

Поділіться корисною інформацією з друзями: