Договір про нерозголошення комерційної таємниці: право чи обов’язок працівника?

Олена Садовець, юрист

Комерційною таємницею називають дані, пов’язані з виробництвом, управлінням, фінансовою або іншою діяльністю суб’єктів господарювання, використання яких у господарській діяльності надає можливість отримання прибутку чи збереження положення на ринку, та розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб’єкта господарювання.

Комерційна таємниця є об’єктом інтелектуальної власності, відповідно права на неї належать особі, яка належним чином визнала інформацію комерційною таємницею. Тож підприємство має право на власний розсуд розпоряджатися такою інформацією і здійснювати щодо неї будь-які законні дії, але не порушуючи прав третіх осіб.

Відомості, які відносяться до комерційної таємниці підприємства:

• відноситись до виробничої діяльності компанії
• не містити державної таємниці
• не наносити шкоди інтересам суспільства
• мати обмеження в доступі
• мати дієву або потенційну комерційну цінність та створювати переваги у конкурентній боротьбі

Законодавством не встановлено конкретних вимог до форми існування комерційної таємниці, тому це можуть бути відомості повідомлені усно, письмово, у графічному вигляді тощо.

Разом з тим відповідно до Постанови Кабміну “Про перелік відомостей, що не становлять комерційної таємниці”, є відомості, що не можуть бути віднесені до комерційної таємниці:

• установчі документи або документи, які дозволяють займатися підприємницькою чи господарською діяльністю та її окремими видами
• інформація за всіма встановленими формами державної звітності
• дані, що необхідні для перевірки обчислення і сплати податків та інших обов’язкових платежів
• відомості про чисельність і склад працюючих, їхню заробітну плату в цілому та за професіями й посадами, а також наявність вільних робочих місць
• документи про сплату податків і обов’язкових платежів
• інформація про забруднення навколишнього природного середовища, недотримання безпечних умов праці, реалізацію продукції, що завдає шкоди здоров’ю, а також інші порушення законодавства України та розміри заподіяних при цьому збитків
• документи про платоспроможність
• відомості про участь посадових осіб підприємства в кооперативах, малих підприємствах, спілках, об’єднаннях та інших організаціях, які займаються підприємницькою діяльністю
• відомості, що відповідно до чинного законодавства підлягають оголошенню

Відповідно до Цивільного кодексу, склад та обсяг відомостей, які становлять комерційну таємницю, визначаються власником підприємства.

Зазвичай керівниками створюється спеціальна комісія, яка безпосередньо займається визначенням переліку таких відомостей. До її складу входить не більше 4-5 осіб, які є найбільш кваліфікованими та компетентними фахівцями, ознайомленими з діяльністю підприємства та роботою його окремих підрозділів.

Але перед тим, як узяти з працівника підписку про нерозголошення комерційної таємниці, керівництву підприємства потрібно:

• видати відповідний наказ про встановлення комерційної таємниці
• затвердити перелік відомостей, що становлять комерційну таємницю, та форму договору
• проінформувати працівника про правила, пов’язані з доступом до інформації, що є комерційною таємницею, а також про відповідальність за розголошення такої інформації

У той же час слід наголосити, що немає жодного законодавчого акту, який би зобов’язував працівників підписувати договір про нерозголошення комерційної таємниці. Такий договір у рамках трудових відносин не є обов’язковим. Тим більше, що на працівників у рамках цих відносин покладається обов’язок своєчасно та чітко виконувати розпорядження власника або уповноваженого органу, і якщо робота з конкретною інформацією входить до обов’язків працівника, він мусить дотримуватись розпоряджень керівництва щодо захисту комерційної таємниці.

Працівникам слід розуміти всі правові наслідки, які можуть наступити у випадку розголошення ними комерційної таємниці: адміністративну, матеріальну, або навіть кримінальну відповідальність.

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачена відповідальність за отримання або розголошення комерційної таємниці, а також конфіденційної інформації з метою заподіяння шкоди діловій репутації або майну іншого підприємця. У такому випадку на правопорушника накладається штраф.

Щодо кримінальної відповідальності, то вона наступає у випадку умисного розголошення комерційної або банківської таємниці без згоди її власника, якщо воно вчинене з корисливих мотивів і завдало чималої шкоди підприємству.

Такі дії караються штрафом у розмірі від двохсот до п’ятисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на той самий строк (ст. 232 ККУ).

Примусити підписати працівника договір про нерозголошення комерційної таємниці роботодавець не може. Але водночас, відмова від підписання такого зобов’язання не звільняє працівника від відповідальності за порушення трудової дисципліни

Автор:

Використання генератора: екологічний податок, дозвіл на викиди та експлуатацію механізмів підвищеної небезпеки

Зберігання палива для генератора: чи потрібна ліцензія?

Що робити з договірними зобов’язаннями під час війни?