II Міжнародна конференція з питань розвитку туризму

Розвиток вітчизняного туризму безпосередньо пов’язаний із підготовкою екскурсоводів та гідів-перекладачів. Таку думку висловили учасники туристичного форуму, що відбувся 23 листопада у Торгово-промисловій палаті України.

Міжнародні експерти, науковці, представники влади та туристичного бізнесу проаналізували сучасний стан галузі та світовий досвід у питання регулювання екскурсійної діяльності.

Начальник управління туризму й курортів департаменту економіки та інвестицій КМДА Антон Тараненко наголосив, що рівень підготовки екскурсоводів сьогодні залишає бажати кращого. А з огляду на те, що кількість туристів, які приїжджають до столиці та інших міст України щороку збільшується, вирішенню цього питання слід приділити особливу увагу.

«Минулого року Київ відвідало понад мільйон іноземних і понад сімсот тисяч внутрішніх туристів. Очевидно, що цього року ми матимемо на двадцять відсотків більше осіб, і це буде приблизно мільйон двісті тисяч іноземних туристів. Тому необхідно, щоб ми отримали не лише в класифікаторі, а й в документах спеціалізації «гід», «екскурсовод» та інші фахівці туристичної галузі, та, відповідно, забезпечили їхню підготовку в освітніх закладах. На сьогодні варто хоча б через систему курсів «підтягнути» теперішніх екскурсоводів, щоб вони могли на належному рівні представляти нашу країну. В наших планах — створити єдиний акредитаційний центр екскурсоводів у Києві», – сказав він.

Антон Тараненко розповів, що за останні два роки найбільше гостей, зокрема Києва, було з Ізраїлю, Німеччини, Америки, Туреччини, Грузії, Великобританії та Білорусі. В 2015 році Київ отримав 13 млн грн від туристичного збору та понад 2,3 млрд грн – від розміщення туристів. Більшість іноземців віддають свою перевагу столичним музеям, історичним пам’яткам і театрам.

Проте, на його думку, те, що сфера екскурсійної діяльності в Україні жодним чином не регульована, це суттєво гальмує туристичну галузь загалом. Оскільки нормативна база, що стосується сфери туризму, визначає лише основні напрямки екскурсійних послуг. Фактично в законі визначені лише учасники відносин, що виникають при здійсненні туристичної діяльності, та відповідальність за порушення законодавства в галузі туризму.

«На жаль, в Україні немає певного стандарту якості з надання екскурсійних послуг. Ще три роки тому була можливість отримати акредитаційний лист в КМДА безпосередньо. Наразі ми хочемо розробити з ринком якусь спільну модель, яка не те, що буде напряму регулювати ринок (адже ми не хочемо втручатися в діяльність екскурсоводів), а швидше поліпшить якість надання цих послуг. Тому ми вважаємо, що модель, коли був би створений Акредитаційний центр, в якому особа, що прагне пов’язати своє життя з професією гіда або екскурсовода, могла б пройти акредитацію у фахівців – є найоптимальнішою», – підкреслив Антон Тараненко.

Своєю чергою, представники туристичної галузі провідних європейських країн презентували перед учасниками форуму концепції регулювання екскурсійної діяльності свої держав.

Керівник проектів «Конвеншн-Бюро» Вілма Даубарієне розповіла, що в Литві професія гіда регулюється певними нормативними актами, тому що в державі дуже велика увага приділяється саме якості надання екскурсійних послуг.

«Коли ця діяльність регулюється законом, вдається створити ефективний та привабливий ринок. Закон про туризм Латвії визначає, що гід, який не має ліцензії на екскурсійну діяльність, не може здійснювати цю роботу. Ми прагнемо, щоб у всіх містах працювали тільки ті гіди, які пройшли навчання та отримали ліцензію. До процесу навчання таких осіб ми підходимо дуже серйозно та виважено: для них розроблено спеціальний курс, який включає в себе навчальні програми з історії міст, архітектури. Окрім цього, вони навчаються методиці та правилам проведення екскурсій», – зауважила Вілма Даубарієне.

Вона розповіла, що литовський екскурсовод зобов’язаний знати культуру, географію регіону, основні екскурсійні об’єкти, правила обслуговування на пішохідних та транспортних маршрутів, а також інструкцію щодо правил поведінки туристів на транспортних засобах. Окрім цього, екскурсоводи та гіди Литви добре володіють схемою дій на випадок надзвичайної ситуації, не говорячи про вміння надати першу медичну допомогу в разі необхідності.

За словами Вілми Даубарієне, у Вільнюсі діють чотири організації, що займаються підготовкою гідів та екскурсоводів. Сам процес ліцензування досить простий. Щоб отримати кваліфікацію гіда, особа повинна мати вищу освіту та знати принаймні одну іноземну мову. Вона проходить курси тривалістю у півроку, здає екзамен та отримує ліцензію гіда, що є безстроковою.

Своєю чергою, представник інформаційного бюро «Угорщина-туризм» Світлана Кабиш поділилася досвідом Угорщини стосовно цього питання. Так, експерт наголосила, як і в Литві, без належного навчання та професійної, фахової підготовки особа не допускається до діяльності у сфері надання екскурсійних послуг. Екскурсійна діяльність в Угорщині регулюється й певними директивами ЄС, і внутрішніми законодавчими актами. І це не специфічні законодавчі акти, пов’язані з туризмом, а закони про торгівлю і про надання послуг на внутрішньому ринку. Про те, якою може бути модель регулювання екскурсійної діяльності в Україні, враховуючи її особливості, експерт відповіла наступне:

«Я переконана, що діяльність туристичних гідів неодмінно потрібно ліцензувати. Це необхідно для того, щоб виключити появу на ринку неякісних послуг, неякісного туристичного екскурсійного продукту. Україні варто вивчити досвід європейських країн, проаналізувати їхні помилки та виробити власну модель регулювання. Ми сьогодні чули, що Польща відпустила ринок, так би мовити, у вільне плавання і це призвело до негативних наслідків, тож потрібно враховувати і такі моменти», – підкреслила Світлана Кабиш.

Деякі експерти також згадали досвід Великобританії щодо розвитку туристичної галузі. Наразі туризм у країні на рівні центральних органів виконавчої влади входить до компетенції певного багатогалузевого міністерства. А підрозділ, що відповідає за розвиток галузі, здійснює свою роботу за двома напрямками. Перший включає в себе удосконалення законодавчої бази, аналіз статистики, координацію діяльності регіонів та вирішенням питань міжнародної співпраці в туристичній сфері. Другий напрям передбачає комерційні та маркетингові функції. Зокрема, презентацію країни за кордоном, реклама, управління туристичними представництвами в інших країнах.

На думку багатьох фахівців, така модель могла б бути ефективною і для України. Тим більше, що вона передбачає тісний взаємозв’язок та співпрацю між туристичною адміністрацією, місцевою владою й бізнесом. Не дарма її називають європейською, адже вона ґрунтується на принципах прозорості та демократії. Як наслідок, така система призводить до створення різних за формою власності державних інститутів в галузі туризму.

Слід зауважити, що в багатьох розвинених країнах світу державні органи всіляко підтримують туристичний сектор, а саме – виділяють бюджетні кошти на фінансування програм розвитку туризму, створення сприятливого інвестиційного клімату та зниження ставок по кредитах для будівництва та модернізації матеріально-технічної бази туризму. Крім цього, в них передбачено формування системи пільгового оподатковування туристичної галузі для стимулювання її діяльності, а також встановлення правил продажу або оренди землі й інфраструктури за ціною нижче ринкової, звільнення від мит деяких товарів інвестиційного значення тощо. Тож кожна європейська держава, що визначає туризм як один із пріоритетних напрямів розвитку своєї економіки, має на державному рівні запроваджувати політику стимулювання туристичного бізнесу та регулювати ринкову діяльність з точки зору суспільних інтересів.

Експерти наголошують, що одним із важливих механізмів управляння туристичною діяльністю також є здійснення сертифікації туристичних послуг. До речі, в різних країнах питання сертифікації вирішується на різних державних рівнях. Так, у Франції цим займається центральний орган у сфері туризму, а в Іспанії – регіональні органи. В окремих країнах сертифікація проводиться виключно державними організаціями, а в деяких – і приватними. До того ж у Швейцарії сертифікація, наприклад, готельних послуг не є предметом нормативно-правових актів, а вводиться з ініціативи представників готельного бізнесу. Відповідно до українського законодавства, обов’язковій сертифікації щодо безпеки для життя і здоров’я людей сьогодні час підлягають лише готельні послуги та послуги харчування. Але навіть попри обов’язковість сертифікації лише третина підприємств, що відносяться до цієї категорії, отримали відповідні сертифікати.

Під час свого виступу експерт з Польщі Ельжбета Томчук-Мічка наголосила, що повна відсутність регулювання екскурсійної діяльності в країні може призвести до дуже негативних наслідків. Так, це сталося в Польщі, де внаслідок цього на ринку зросла кількість суб’єктів підприємництва, що пропонують дешеві послуги, але водночас неякісні. Більшість таких осіб перетворили екскурсії на виключно перевезення туристів, забувши при цьому про пізнавально-виховну функцію екскурсійної діяльності. Тому наразі Польща розробляє механізми регулювання ринку, зокрема ліцензування таких суб’єктів. Задля розвитку туристичної галузі Польща створила Польську туристичну організацію (ПТО), що є державною установою. Головне завдання організації – просування Польщі як країни, передусім, привабливої для туристів, а також забезпечення розвитку польської туристичної інформаційної системи. ПТО має представництва в 14-ти країнах світу. Вона займається підготовкою та друком рекламно-інформаційних матеріалів про Польщу, що видаються 12-ма мовами. До того ж організація підтримує тісні зв’язки з національними туристичними організаціями, органами самоврядування, а також навчальними закладами. Це сприяє підвищенню ефективності просування польського туристичного продукту в Європі та світі.

Проаналізувавши досвід інших країн, учасники форуму дійшли висновку, що управління екскурсійною діяльністю в Україні повинно бути ефективним і включати в себе:

вдосконалення нормативної бази, а саме – визначення таких понять, як «гід», «екскурсовод» тощо;
розробку певних вимог до організації та здійснення екскурсійної діяльності;
введення механізму ліцензування екскурсійної діяльності, сертифікація;
запровадження стажування для майбутніх гідів та екскурсоводів після успішного закінчення курсів;
створення кваліфікаційних комісій, які матимуть у своєму складі фахівців та експертів у галузі туризму.

Тож питання вибору моделі регулювання, що визначатиме вплив держави на діяльність господарюючих суб’єктів у сфері туризму та гарантуватиме якість їхніх послуг, – є вкрай важливим для України.