Зашморг для столичного ринку піску: резонансне розслідування

#розслідування

Нашій редакції стало відомо, що колишній чиновник з помаранчевої команди Януковича Михайло Бродський вже кілька років нахабним чином намагається «захопити» ринок піску на Київщині. Все вказує на те, що компанія «Київський річковий порт», яка в 2016 році перейшла під його контроль, руками «правоохоронців» і сумнівних громадських активістів вижила з ринку майже всіх конкурентів. Про те, як Бродський «винищує» столичний бізнес, і хто досі не здався і продовжує боротьбу з «пісочною мафією» – в нашому матеріалі.

Про ринок піску нам розповів Валерій Шевчик, засновник у групі компаній “Позитив”. І ось його розповідь.

До 2016 року ринок піску Києва та Київської області функціонував у межах дивних ринкових відносин і не зовсім здорової конкуренції – бандити, прокурори, СБУшники і міліція мали свої годівниці і виживали як могли. Було багато і тих, хто взагалі нікому не платив відкатів. Але все різко змінилося, коли одним із власників «Київського річкового порту» став Михайло Бродський – сумнозвісний чиновник з помаранчевої команди Януковича і головний фігурант безлічі корупційних скандалів.

Дорвавшись до регіоналів – любителів монополій, Бродський зі своїм соратником Шуфричем відразу почали зачищати ринок видобутку піску під корупційну монополію. Спосіб для знищення конкурентів, судячи з усього, вибрали вже звичний для політичних рейдерів – “душити” руками правоохоронних органів, які й самі були не проти централізувати свої відкати і отримувати «з одних рук», та й обсяги «дивідендів» за рахунок укрупнення та ліквідації повних нелегалів обіцяли набагато більші бариші. Крім цього, обзавелися зазначені «схемники» і ручними активістами, які почали поширювати неправдиву інформацію щодо конкурентів і ставити їм всілякі палиці в колеса. З гучними фразами: «нелегальний видобуток піску», «бандити», «корупціонери», «титушки», «неврахований продаж за готівку», «робота без дозволів» – команді Бродського вдалося створити видимість очищення ринку від нелегалів, хоча насправді, як стверджують джерела, здійснювалося захоплення ринку справжнім ОЗГ. Відомо, що таким чином Бродському вдалося всього за 2 роки збільшити свою частку з 10% до 30% на багатомільярдному ринку видобутку піску. Можете собі уявити розмах доходів і розміри відкатів?

Зрештою на ринку залишилось лише п’ять так званих легалів, які мали всі необхідні дозволи і ще не були облиті брудом псевдоактивистами. І, судячи з усього, Бродський вирішив з цими компаніями «домовитися». Через посередників у вигляді поліції і прокурорів запропоновано було продавати пісок за однією завищеною ціною, а з кожної тони проданого піску давати відкати. Крім того, всі великі клієнти мали бути недоступними для «молодших братів», з крупняком міг торгувати тільки Бродський.  Очевидно, що власники цих компаній відмовилися, і тоді в хід пішли більш радикальні методи, які на той час вже були добре відрепетирувані і налагоджені.

“Юнітрейд”, ТОВ «Собі», ТОВ «Будіндустрія сервіс Лтд», «Мостобуд-Транс», «Позитив», – саме цим компаніям Бродський по суті оголосив справжню війну. І тут почалося…

Проплачені статті на сміттєвих сайтах, систематичні атаки правоохоронців, які блокували життєдіяльність підприємств, моральний пресинг – все це в одну мить звалилося на тих, хто не захотів «грати за правилами мафії».

ЗМІ в якості яскравого прикладу наводять цькування компанії «Мостобуд-Транс» в замовних сюжетах на проросійських каналах, а також маски-шоу податкової міліції на об’єктах ТОВ «Собі», де співробітників підприємства цілу ніч протримали на баржах і били, а потім спробували буксирувати вилучені баржі в Черкаси, нібито на зберігання фірмі, що складається з 2-х осіб, у тому числі директора – кримінального авторитета.

Подібні дії здійснювалися і щодо інших “неугодних”. Як правило, на дозвільну документацію не хотіли навіть дивитися. Вилучали будівельну техніку, автомобілі. За попередньою інформацією, незаконними діями правоохоронних органів області було завдано збитків понад 40 млн грн.

Звичайно, добувачі піску намагалися докричатися до влади, але влада, мабуть, займалася чимось більш важливим. Гроші та адміністративний ресурс зробили свою справу – більшість компаній «лягло» під «Асоціацію надрокористувачів», яка фактично повністю контролюється Михайлом Бродським і його оточенням. Так що ринок піску зараз монополізований на 90% і більше.

Останньою компаныэю, яка не здалася, стала група компаній “Позитив”. І, як нам стало відомо, «прибрати» фактично єдиного і дуже норовливого конкурента Бродський вирішив з допомогою своїх “зв’язків”. Відкриті джерела стверджують, що з боку криміналітету Бродський знайшов партнера в особі Суто Мамаяна, який фігурує в серії великих корупційних скандалів, а підтримку правоохоронних органів Бродський отримує в особі брата Мамаяна – Рустама Сутко. Прізвище він, скоріше за все, змінив – щоб менше асоціюватися з темними справами своєї сімейки. Відомо, що Сутко обіймає посаду керівника відділу Генеральної прокуратури Києва. Того, що координує роботу нового і, як ми знаємо, дуже впливового Державного бюро розслідувань. Непогано, правда? Всі правоохоронці в руках монополіста!

Як стверджує Валерій Шевчик, саме ці люди в зв’язці з Бродським намагаються зараз остаточно накинути зашморг на столичний пісочний бізнес. І можна тільки уявити, на що вони готові піти, щоб прибрати єдиний камінь спотикання у досягненні своєї брудної мети – підприємця з Броварів Валерія Шевчика, який хоче вести чесний бізнес і не збирається «грати за правилами мафії».

Ми дізналися – те, що відбувається в цей момент з бізнесом Шевчика і його життям, можна порівняти з найжахливішими кадрами з фільмів про лихі 90-ті.

Валерій Шевчик повідомив, що спочатку до нього кілька разів приходили люди Мамояна і вимагали «поділитися» заробленим, а в іншому випадку погрожували жорстоко розправитися з бізнесменом і його сім’єю.

А два тижні тому від слів бандити перейшли до справи – на одному з підприємств Шевчика робітники випадково натрапили на страшну знахідку – на шляху для величезних вантажівок, які щодня вивозять звідти тонни піску, лежала протитанкова міна.

А коли навіть це не зламало принципового підприємця, рекетири перейшли до найрадикальніших і просто нелюдських методів. Кілька днів тому, 7 серпня, на сім’ю Шевчика було скоєно замах, в результаті якого мало не загинули дочка бізнесмена та її няня. Жінка з 3-річною дівчинкою натрапили на бойову гранату, яка лежала прямо під парканом їхнього будинку, і дивом залишилися живі.

Це стало останньою краплею для тих, кому набридло терпіти рейдерські нападки і спроби Бродського будь-яким способом захопити ринок видобутку піску. Тому 9 серпня Валерій Шевчик і робітники “Позитиву” вийшли на акцію протесту під стіни Офісу президента і Генеральної прокуратури. Вимога людей одна, і вона очевидна – нарешті зупинити політичних рейдерів, які настільки осліпли через свою жагу до наживи, що готові не думаючи губити життя невинних людей, в тому числі дітей.

Валерій Шевчик та інші підприємці, які втомилися від свавілля Бродського і компанії, дуже сподіваються, що їх почують і захистять. І плани корупціонерів, які з чогось взяли, що можуть вершити долі людей і однієї з ключових галузей української економіки, проваляться. Як пісочний замок…

Далі буде.

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *