Адвокат Денис Ципін: Мета пенітенціарної системи – тримати ув’язнених у страху і експлуатувати, як рабів
Моторошні звістки надходять у ЗМІ з місць позбавлення волі. Як повідомляє Інтернет-видання “ТЕМА”, в Житомирській області, у ВК-73, 13 квітня 2014 року був жорстоко побитий засуджений Сливин Д.Б. – через особистий конфлікт, що виник з першим заступником начальника установи Слободянюком О.Ю. Після тортур, в яких Слободянюк особисто брав участь, на ув’язненому не залишилось живого місця, в нього стався інсульт, зараз він паралізований, перебуває в лікарні на території установи. Під час відбування покарання в цьому закладі Сливин Д.Б. побудував церкву
25 квітня в цій же 73-й колонії був побитий засуджений Колесніков О.О. Бив, зі слів джерела, старший прапорщик Юрій Хоренко. Слободянюк сказав: «Ми напишемо, що нібито засуджений накинувся на персонал, і буде кримінальне провадження». Колесніков оголосив голодування.
Під керівництвом Слободяника був жорстоко побитий засуджений Повідайчик О.С., син відомої правозахисниці Повідайчик О.П. З часом син зізнався матері, що йому проломили голову за те, що намагався скаржитися на дії персоналу.
У виправному центрі Житомирської області №108 на знак протесту проти жорсткої ізоляції, використання в’язнів як безкоштовної робочої сили засуджений Морван Садиб порізав собі вени і зашив рота.
24 квітня Лук’янівське СІЗО №13 відвідала омбудсмен Валерія Лутковська. А вже наступного дня на територію установи заїхали три автобуси спецпризначенців. За інформацією “ТЕМИ”, в’язні збунтувались через нелюдські умови утримання.
Введення спецназу, погіршення умов утримання, прес-хати — це не більше ніж констатація фактів, які існують в Лук’янівському СІЗО останні 20 років, — коментує ситуацію адвокат Денис Ципін.
— Про такий стан речей фахівцям давно відомо. Єдина додаткова ознака, яка стала притаманна пенітенціарним установам, — це зрощення органів управління ув’язнених з керівництвом установи. “Козли”, “блатні”, “смотрящіє”, “опера” — всі ці персонажі стали ланками нової структури управління ув’язненими, головна мета якої — тримати ув’язнених у страху і експлуатувати, як рабів. Хто заможний — платить за спокій та безпечне життя і «блатним», і «операм» (“хозяївам”). Всі інші — мовчазні раби!
Того дня я був у слідчому ізоляторі і ОМОНа там не бачив. Якщо в Лук’янівці виник конфлікт, значить, “блатні” не домовилися з “операми” чи “хозяйкою”. Нещодавно відбулися зміни у керівництві Пенітенціарної служби, до влади прийшов минулий керівник оперативної частини Лук’яніського СІЗО пан Старенький. Можливо, він змінює потрібних “блатним” людей на своїх; можливо, підняв тарифи на додаткові блага, які сидільці можуть отримати за гроші (наприклад: переведення у потрібну колонію чи іншу камеру). “Смотрящіє” тому дозволили і очолили “бунт” ув’язнених, що їх позбавили дозволених їм раніше пільг чи фінансів. Все інше — це PR і провокації
У слідчому ізоляторі повинні відбутися процеси, які зможуть змінити систему в цілому, зробити утримання ув’язнених дійсно гуманним, відкритим, безпечним. Аби позбутися сьогоденної жахливої реальності, необхідно усвідомити, що СІЗО — це місце досудового утримання людей, чия провина не доведена, тобто до вироку суду вони не є злочинцями.
І позбавлення можливості вільного пересування не означає автоматичне позбавлення ув’язнених всіх елементарних прав, заборону спілкування з родичами і друзями, позбавлення належного лікування, застосування тортур і переслідувань.
Система має бути максимально відкритою, а люди, які там працюють, мають пам’ятати: держава довірила їм перевиховання співгромадян, що оступилися, а не поклала на них обов’язок фізично і морально знищувати тих, хто потрапив за грати. Про рабський труд, легальні тортури (карцер, прес-хати, катування голодом і позбавленням сну) не треба окремо говорити і намічати шляхи подолання. Бо якщо масштаби цього явища стануть відомі (через нову відкритість системи) родичам ув’язнених і міжнародній спільноті, кожен, хто дозволить собі подібне, буде звільнений через кілька годин майже автоматично.
Залишити відповідь