Питання в пику

Будь-яку добру справу можна довести до абсурду, якщо за справу візьмуться фахівці з надмірними амбіціями і меркантильними інтересами. Слід констатувати, що наші державні органи, міністерства і відомства, поки що нездатні на послідовні та прозорі кроки з реформування самих себе, і за кожною з «реформ» завжди можна побачити чиюсь сальну пику.

Деякі державні мужі, мабуть, із відчаю, запросили на державні посади «варягів», які, на їх думку, позбавлені успадкованих українським чиновництвом генів безладу, лінощів і дурості. Але ж вочевидь цей крок був не дуже вдалим, оскільки крім «варягів» потрібно було заступників і так далі до останнього чиновника відомства замінювати на пілігримів з більш розвинених країн. І ось вам останній приклад.

Міністерство економрозвитку і торгівлі очолив славетний пан Абромавичус, який відомий своїми досягненнями на міжнародній арені торгівлі та прибутків. Саме за його участю міністерство розробило шикарну концепцію реформування багатостраждальної економіки України «Шлях до процвітання». Погодьтеся, поетична назва? Прочитавши назву, одразу ж бачиш родючі лани, сучасні українські нано-виробництва і багато, багато грошей в кишенях заможних громадян. Гарна назва, піарники працюють – це точно. Але ж виконання цієї програми доручено не пану варягу, а його підлеглим, які мають дещо інші гени, адже дива почалися одразу. Масштабність запланованих змін позбавляє нас можливості прослідкувати за всім тернистим шляхом впровадження концепції з поетичною назвою, але документи, отримані редакцією, висвітлили один з цікавих аспектів реформування – створення інвестиційних судів. Зміст цієї новації зводиться до того, що держава створює третейський (тобто недержавний) суд з розгляду крупних інвестиційних спорів, на кшталт адміністративних судів, які спеціалізовано вирішують спори між громадянами і державою. Мабуть, це конче потрібна реформа, яка додасть іміджу Україні, і вельми коштовне створення окремої судової структури має право на життя, але довіра до цього суду – питання зовсім інше. Для непосвячених у тонкощі міжнародного права зазначимо, що арбітражне застереження, яке міститься у будь-якому контракті, конкретно визначає місце, де сторони будуть судитися, у разі якщо суперечку не вдасться вирішити по-мирному. І це місце записується сторонами контракту цілком добровільно, а тому, наприклад, інвестори з Великобританії напевно захочуть судитися з українськими підприємцями в Лондоні, а не в Києві. Отже, потрібно добре попрацювати, щоб інвестор погодився написати, що бажає судитися з Україною на її землі, заробити бездоганну довіру і таке інше – справа непроста, тривала і, здається, малоперспективна. Але якщо це потрібно зробити для процвітання України та ще й заробити…

Юлія Ковалів

Отже, знайомтеся з віртуозами реформування – перший заступник міністра економічного розвитку і торгівлі Юлія Ковалів. Ця дотепна пані знайшла можливість виконати завдання міністерства найкращім чином – вирішила затягнути в процес гравців, що мають свій власний інтерес і здатні бути гарними друзями, як то пані Тетяна Сліпачук, видатний, як пише її сайт, юрист, а також комсомолка, спортсменка і таке інше, як ви пам’ятаєте, з відомої комедії. Але якщо зазирнути у минуле, виявляється, що вона більше десяти років працювала генеральним секретарем Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України, найавторитетнішій всеукраїнській організації підприємців. Цей арбітражний заклад користується заслуженою роками довірою бізнесменів з усього світу, має безліч позитивних відгуків і здобутків за роки незалежності України.

Тетяна Сліпачук

Пані заступник міністра працює над виконанням тяжкого завдання із створення міжнародного арбітражу з розгляду інвестиційних спорів. Втомилася, сидить сумує – літо ж на дворі, пляжі, майорки. Аж по коридору прямує світоч сучасної юриспруденції! Пані заступник міністра зазиває її поговорити про жіноче, про купальники і таке інше. Розповіла про свою важку жіночу долю, про непосильні завдання варягів. А у відповідь провідний юрист і каже, як лебідонька з тієї казочки: не сумуй, лягай спати, ранок вечора мудріший. А зранку з’являється такий концепт: давайте не будемо створювати новий суд, а «переформуємо» старий арбітраж при ТППУ! І взагалі, це ж мрія мого життя, каже лебідонька, славетний пік кар’єри! А можна я, пані заступник міністра, замість тебе прокладу цей шлях до процвітання?! Пані заступник, ясна річ, дуже зраділа, та навіть забула запитати, хто буде процвітати після виконання цієї важкої місії. Одразу каже: будь, моя люба, виконавцем цієї клятої програми та створюй, як хочеш, цей інвестиційний суд!!! От тут справа й закипіла в надійних натруджених руках.

Так чи інакше, в середині липня з’являється доручення прем’єр-міністра Яценюка, де дивним чином, замість завдання створення арбітражу з розгляду інвестиційних спорів, зазначено: опрацювати питання функціонування міжнародного комерційного арбітражу в Україні. Ось він шлях до процвітання! Підміну відразу не помітиш, однак найуважніші зрозуміють – дехто вирішив попрацювати над функціонуванням МКАС при ТППУ. Не вірите? Ось вам цікава формуліровочка від пані Ковалів: створена робоча група з розробки концепції реформування міжнародного комерційного арбітражу. Пані заступник, а чи доручав Вам міністр це робити?! І чому про цю групу невідомо широкому юридичному загалу? І чому все так закрито і по-тихому, як то кажуть? Звісно, що пані заступник навіть не здогадується, в яку авантюру втягує її пані Сліпачук. Подейкують, що відомий полтавський олігарх обіцяв піднести їй МКАС в якості весільного подарунка. Знову не вірите? А хто «підкрутив» терміни дорученні прем’єр-міністра? Чи може вірите, що це технічна помилка?

Тоді трохи на додачу. Діючий голова МКАС пан Селівон, який про «реформи» ні сном ні духом, випадково дізнається про створення «робочої групи Сліпачук» і, хоч і з перешкодами, потрапляє на її засідання. Побачивши і почувши про наміри «групи», він, звичайно ж, дуже обурений, оскільки справа вдосконалення роботи МКАС – це його обов’язок, основний напрямок діяльності і труд багатьох років його життя. Багато що напрацьовано, багато що впроваджено. А тут виявляється пані колишній генеральний секретар нишком все вирішує за спиною. З цього приводу пан Селівон не забарився з листом пані Ковалів і навіть є шикарна відповідь: робоча група з радістю розгляне зазначені пропозиції та за результатами обговорення врахує доцільні і актуальні ідеї… Тобто іди геть, пан голова суду, професор, академік, кандидат наук і так далі, ми тут самі вирішимо, як реформувати ваш суд!

А на питання, що ж це робоча група без представників МКАС, відповіли: до складу робочої групи увійшли фахівці – юристи, які мають досвід роботи у міжнародному арбітражі в ролі арбітрів або представляли клієнтів у справах, які розглядалися міжнародними арбітражними судами у Лондоні, Стокгольмі, Відні тощо… І чия ж це пика виглядає?!

Наше інформаційне агентство буде тримати руку на пульсі подій і розповість про весілля і його наслідки для українського юридичного товариства.