Черговий Елітацентр: прокуратура Києва “кришує” шахраїв?

До журналістів ЦКП Інформ звернулися потерпілі від шахрайства з нерухомістю. П’ятеро людей вклали кошти в майбутні квартири в 2008 році. Після завершення будівництва обдурені побачили, що і їхніх квартирах роблять ремонт невідомі люди. З’ясувалось, що нерухомість було продано повторно. Слідство з цього питання ведеться вже п’ять років через неквапливість прокуратури. ЦКП Інформ розпочало власне розслідування.

П’ятеро людей інвестували гроші у ще не збудовані квартири на Троєщині в 2008 році. На момент укладення договорів був зведений лише перший поверх, а до кінця будівництва лишалося півроку. Мова йшла про триповерховий 12-квартирний будинок, тому строки не викликали підозр. За договором, інвестори повинні були внести аванс розміром 100% вартості квартири. Таким чином шахраї отримали від потерпілих 3 млн 279 605 тисяч гривень за курсом 2008 року.

Введення в оману

Потерпілі розповіли, що в оголошенні про продаж квартир їх привабили вкрай низькі ціни. Кожен з обдурених телефонував за зазначеним номером і домовлявся зустрітися. На зустріч завжди приходили троє чоловіків: брати Едуард та Олег з батьком Василем Гірко. Всі були привітні, але говорив здебільшого старший з братів Едуард – чоловік під 30 років з чарівною посмішкою, що викликає довіру. Він розповідав про умови вкладання грошей в новобудову та пояснював, що низька вартість обумовлена їх нагальною потребою в інвесторах. Будинок триповерховий, тому півроку більш ніж вистачить на будівництво.

Едуард показував з десяток документів, які доводили його право на земельну ділянку та забудову. Саме з ним вкладалися договори. Говорив він дуже переконливо та наголошував на великій кількості бажаючих придбати ці квартири. З його слів, потрібно було встигнути вкласти договір якомога швидше, бо створилася ціла черга з охочих, а квартир всього 12.

Батько Василь говорив, що виконробом є саме він. За його словами, досвіду керування будівництвом йому вистачить через край, аби змусити будівничих зробити все якісно і швидко. Молодший брат Олег говорив мало, здебільшого погоджувався з іншими та навів кілька аргументів на користь заключення договору якнайшвидше.

Потерпілі погодились на запропоновані умови та уклали попередні договори продажу у нотаріуса. Серед вигідних умов було те, що одразу можна було виплатити не всю суму, а розбити її на кілька частин і виплачувати протягом трьох місяців. Виплати проводились в гривнях, проте сума прив’язувалась до долару, який на той час як раз почав рости.

Випробовування терпіння

Далі почалося очікування. Будівництво мали завершити до грудня 2008 року, чого, звісно, не відбулося. Не дочекалися горе-покупці своїх квартир і через рік. Весь цей час у телефонному режимі сім’я Гірків запевняла, що варто ще трохи почекати. Едуард взагалі часто не брав слухавки, а його батько Василь, перебуваючи на будівництві, пояснював відсутність сина хворобою та від’їздом на малу батьківщину – до Донецька.

Через півтора року після укладення договорів, у жовтні 2009, будівлю нарешті здали в експлуатацію. Про це покупці дізналися не від родини Гірко, а побачивши як у їхніх квартирах невідомі роблять ремонт. За договором там мали бути голі стіни. На запитання потерпілих невідомі відповіли, що вони власники квартир та показали всі документи. Про попередні договори вони чули вперше.

Очевидним став факт шахрайства Гірків, однак довести це виявилось нелегко.

Слідство сповільненої дії

Подібні шахрайські схеми працюють майже безвідмовно, тому притягти негідників до відповідальності вкрай важко. Проте у потерпілих було достатньо доказів, аби хоч передати справу до суду. То чому справу досі не закрито? Виявилось, що весь цей час слідчі та прокуратура просто затягували процес, жодним чином не сприяючи його завершенню.

Потерпілі розповіли, що довго намагалися розпочати кримінальне провадження, яку байдужість вони зустріли у стінах райвідділу міліції. У справі не був зацікавлений ніхто, окрім самих потерпілих. Коли нарешті вдалося розпочати слідство, міліціянти не проявляли жодної ініціативи з встановлення та допиту свідків чи підозрюваних. Фактично потерпілі були змушені вести слідство самостійно, встановлюючи свідків та збираючи докази.

Понад два роки слідчі Деснянського відділку здійснювали досудове розслідування, яке не дало жодних результатів. Обвинувачення родині Гірко так і не були пред’явлені. З 2012 року досудове розслідування проводили старший слідчий СУ ГУ МВС Баранюк Є.В. під керівництвом старшого прокурора прокуратури міста Києва Ковальської О.В. Розслідування затягнулось ще на два роки.

Лише восени 2014 року обвинувальний акт був переданий до суду. Кілька місяців потому справу повернули до прокуратури через невідповідність акту чинному законодавству. Вже 8 місяців прокурори та слідчі “доопрацьовують” обвинувальний акт.

Розслідування

У ході розслідування виявилося, що родина Гірко взагалі не мала права на жодні договори оренди чи продажу земельної ділянки і квартир. Вони самі взяли іпотеку на придбання нерухомості. За законом, якщо людина купує щось у кредит, вона не має права передавати цю власність в оренду чи продавати, доки не виплатить усю суму. Це називається забороною відчуження. Тож, розуміємо, що документи під час складання договору були підроблені.

Також з’ясувалося, що Едуард Гірко перебував у шлюбі та мав на утриманні малолітню дитину, проте за паспортом він був холостяком. Отже, договір купівлі-продажу тим більше не мав юридичної сили, адже на нього не давала згоду дружина.

До речі, свій холостяцький паспорт пан Едуард отримав 3 березня 2007 року, як раз за місяць до отримання кредиту на земельну ділянку.

Далі ми проаналізували висновки експертів щодо собівартості нерухомості на 2008 рік і з’ясували, що родина Гірко продавали квартири без жодного зиску для себе, а навіть у збиток. Усе перелічене доводить їхній завчасний намір обдурити покупців.

Здавалося б, склад злочину очевидний і доказів шахрайських дій достатньо, то чому справа вже п’ять років блукає між слідчими і прокуратурою? Можлива відповідь криється у тому, що строк притягнення до кримінальної відповідальності в Україні складає 10 років. Половину цього часу вже змарновано, тож братам та батьку Гірко лишилося чекати не так довго, аби звинувачення в їхній бік втратили чинність.

Складається враження, що такий стан речей вигідний не лише зловмисникам, а й слідчим з прокурорами. Хтозна, можливо вони мають певний зиск з такого безглуздого затягування часу.

Журналісти ЦКП Інформ звернулися з інформаційним запитом до першого заступника прокурора міста Києва із питанням, скільки часу необхідно, аби скласти обвинувальний акт та передати його до суду? Якщо цього не відбувається вчасно без об’єктивних причин, чи не варто притягнути до відповідальності слідчого та прокурора, які неналежним чином виконують свої обов’язки? Сподіваємось, ця справа стане показовою та навчить правоохоронців виконувати обов’язкі згідно законів, а не на користь свого гаманця.

Чекаємо на відповідь прокуратури. Слідство триває.