Рука руку миє: прокуратура – суддя – слідчий
Суддя ігнорує незаконні дії слідчого, не визнає в них складу злочину, підробляє процесуальні документи, а прокуратура покриває бездіяльність судового апарату. На що здатні судді та їх поплічники? Як притягнути зловмисників до відповідальності?
Ще одна неголослівна історія на підтвердження “дивовижної” роботи органів судової та виконавчої влади тягнеться вже більше півроку. Дія перша: слідчий Манзенко незаконно вилучає майно ТОВ “Візіо 21”. Це призводить до тривалої матеріальної кризи в товаристві та інших непоправних наслідків. У липні 2014 року директор товариства подає скаргу до канцелярії Шевченківського райсуду міста Києва на дії слідчого… Ось тут беруть початок безпрецедентні події, в яких замішані і слідчий, і суддя, й столична прокуратура.
Українське законодавство встановлює чіткі строки, в які громадяни можуть дізнатися про дату майбутнього судового засідання за своїм зверненням. Однак, у нашому випадку система демонструє неабиякі дива. 14 липня 2014 року після подання директором “Візіо 21” скарги до канцелярії райсуду з’ясовується, що чарівним чином ще 11 липня 2014 року слідчий суддя Радчикова вже постановила ухвалу про повернення скарги скаржникові.
У чому магія? – В журналі судового засідання зазначено, що саме́ засідання розпочалося о 09 год. 11 липня 2014 року та закінчилося о 10 год. того ж дня. Тоді як скарга на дії слідчого до канцелярії Шевченківського райсуду надійшла об 11 год. 11 хв. 11 липня. Тобто, суддя Радчикова розглядала скаргу за дві години до моменту надходження самої скарги до канцелярії суду!
Однак, навіть після постанови міфічної ухвали матеріали скарги разом з ухвалою суду працівники судового апарату повертати не бажали. Трохи пізніше, 6 серпня 2014 року, правозахисники звернулися до канцелярії Шевченківського райсуду з вимогою надати йому копію казкової ухвали та матеріали судового розгляду для ознайомлення. Дедалі стає цікавіше. Під час ознайомлення з матеріалами справи було виявлено журнал судового засідання. Окрім того, що суддя Радчикова розглядала скаргу за відсутності самої ж скарги, у журналі судового засідання зазначено, що розгляд справи здійснювався у присутності скаржника адвоката Дениса Ципіна, який навіть ніби й не заперечував проти розгляду скарги за відсутності слідчого, а також начебто підтримав подану скаргу та просив її задовольнити. Звісно, адвокат фізично не міг бути присутнім на засіданні.
Секретарем судового засідання Базяк було складено апріорі неправдивий документ – журнал судового засідання з неправдивими відомостями, що є беззаперечним злочином. Але навіщо секретареві судового засідання йти на такий злочин? На думку правозахисника адвоката Дениса Ципіна, секретар Базяк намагалася приховати незаконні дії слідчого судді Радчикової, яка постановила завідомо неправосудне рішення.
Складається враження, що театр абсурду, який розіграла слідчий суддя Шевченківського райсуду, є настільки очевидним, що Прокуратура міста Києва мала б терміново звернути увагу на протиправні дії судді, внісши відомості про кримінальні вчинки судді до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань, притягнувши до відповідальності всіх винуватців. Натомість, опісля звернення безпосередньо до Прокуратури Києва, маразматична ситуація з круговою порукою держапарату набуває інтенсивнішого розгортання.
1 грудня 2014 року київська прокуратура відмовляється відкривати провадження проти злочинних дій судді Радчикової, даючи банальні відписки, ніби у діях судді обставини злочину не вбачаються, а діяльність суддів виключає будь-яке втручання, однак, суддя Радчикова може бути притягнена до дисциплінарної відповідальності.
Порушуючи можливі й неможливі закони пані логіки та здорового глузду, у своїх відписках столичні прокурори всіляко намагалися покрити злочини судді Радчикової та її помічника. На кшталт, фігурує безглузда фраза типу “…доводи про неправомірні дії судді Радчикової О.П., по суті, зводяться до незгоди з постановленим судовим рішенням. Водночас, саме лише незгода з постановленим судовим рішенням не є притягненням судді до відповідальності“. Стає зрозуміло: Прокуратура міста Києва не вважає злочином умисне постановлення неправосудного рішення підробку процесуальних документів суддею та її помічником, відхрещуючись від відповідальності перед законом.
Тільки після того, як адовкат Денис Ципін звернувся зі скаргою до Печерського райсуду Києва з приводу бездіяльності слідчих київської прокуратури, які відмовилися у відкритті кримінального провадження проти судді Радчикової, слідчий відділ прокуратури міста Києва нарешті нарешті вніс відомості про кримінальне правопорушення, вчинене суддею Радчиковою, до ЄРДР.
До речі, на ім`я славнозвісного слідчого Манзенка наразі також відкрите кримінальне провадження.
Залишити відповідь