Обережно, сліпі! або Перевірка на вошивість черкаських прокурорів

Більше року тому Андрій Захарченко, колишній начальник Державної архітектурно-будівельної інспекції України у Черкаській області, подав скаргу на дії працівників СБУ, які сфальсифікували проти нього справу про хабарництво.

Курйозність ситуації полягає в тому, що співробітники СБУ власноруч задокументували свій злочин: запис стеження, який був переданий до суду, свідчить, що провокатор, який за вказівкою СБУ мав нав’язати Захарченку «хабар», кричить оперативникам: «Не взяв, ні, не взяв!». Після цього йдуть панічні спроби виправити цю «неприємність»: СБУшники вимагають якомога скоріше віддати їм пакунок з грошима, щоб, як з’ясувалося у подальшому, підкинути його Захарченку. Мабуть, нікого не здивує, що справу досі не закрито, і суд над Захарченком триває (коли це наші органи визнавали свої помилки?), а прокуратура тим часом навіть не намагається розслідувати безперечний факт службового злочину з боку правоохоронців.

Протягом півтора року Черкаська обласна прокуратура під тиском адвокатів чотири (!) рази починала розслідувати справу про фальсифікацію, тягнула час та… закривала провадження. За цей час усі призначені прокурори області та безліч звичайних слідчих прокуратури прослухало злощасний запис, але ніхто, ніхто не роздивився в очевидних для будь-якого пересічного громадянина речах навіть натяку на злочинні дії.

Хочеться акцентувати увагу на двох важливих моментах. Передусім, Захарченкові не присвоюють статус постраждалої особи – у справі проти СБУшників він фігурує лише як «заявник». Це при тому, що людину серед білого дня «скрутили», поставили до стіни, протримали у такому стані майже півгодини, доки провокатор-невдаха не поверне пакунок із міченими грошима. До речі, ані на пакеті, ані на грошах не знайдено відбитків Захарченка, а на його руках немає слідів спецфарби, але хіба можуть такі дрібниці засмутити доблесних слідчих?

Невизнання статусу постраждалого не дає можливості Захарченку та його представникам проводити власне розслідування, долучатися до вивчення матеріалів справи, доказів, опитування свідків. Слідчі прокуратури свідомо йдуть на порушення положень ст. 55 Кримінально-процесуального кодексу України, в якій зазначено, що потерпілим у кримінальному провадженні може бути фізична особа, якій завдано моральної, фізичної або майнової шкоди; а також, що права і обов’язки потерпілого виникають в особи з моменту подання заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення. Начебто все чітко та зрозуміло. Але, на думку слідчих Черкаської облпрокуратури, це не так. Чи, може, у Черкасах прокурори мають виключне право змінювати КПК під себе?

По-друге, прокуратра в жодному разі не бажає вивчати аудіозапис переговорів учасників фальсифікації. Годі й казати про направлення цього доказу на експертизу. Мабуть, знає кіт, чиє сало з’їв…

25 лютого більше сотні черкаських активістів скандували «Ганьба!» під стінами прокуратури, вимагаючи відставки головного прокурора Черкаської області, який вочевидь не має наміру виконувати свою основну місію – слідкувати за дотриманням законності, у тому числі серед лав своїх підлеглих.

Того ж дня адвокат Денис Ципін уніс чергову скаргу щодо відновлення розгляду цієї справи. Прокурор черговий раз відведений, але справа знову затягується. Далі – по колу?

Справа Захарченка – це перевірка на вошивість черкаської прокуратури. Пішов другий рік з того часу, як відбулася Революція гідності, а в прокуратурі нічого не змінилися – ані обличчя, ані моральний рівень. Чи варто терпіти такий стан справ? Під час акції протесту Денис Ципін закликав громаду Черкащини створити об’єднання, яке буде розглядати всі скарги на протиправні дії працівників правоохоронних органів і  вимагати від прокурорів неухильного виконання своїх обов’язків. В іншому випадку – «ганьба» і «геть».

Автор:

Незаконні оборудки на відновленні країни: журналістське розслідування (анонс)

Мінрегіон тисне на ринок будівельної експертизи: примус і залякування

У Мінрегіоні назріває скандал: будівельні експерти б’ють тривогу