Опитування: хто ж таки батько?

Кого можна вважати справжнім батьком дитини – того, хто народив, чи того, хто виховав? Чи варто позбавляти чоловіка, що відмовився від власної дитини й надалі ухилявся від виконання своїх батьківських обов’язків, права на батьківство? Чи довіряєте Ви українським суддям визначати походження дитини від батька, замість матері?

Ці та багато інших гострих питань виникло при розгляді справи про батьківство Свірського В.С  над дитиною від Ніколаєвої Л.А..

Нагадаємо, чоловік звернувся до Печерського суду м. Києва з вимогою про визнання його справжнім батьком дитини, до народження якої він колись був причетний. Вживаємо слово саме “причетний”, адже Свірський покинув ще вагітну на той час матір своєї дитини, відмовився визнати її своєю та після не брав участі у вихованні. І несподівано чоловік вирішив подати до суду щодо визнання його батьківства. Справа ускладнилася ще тим фактом, що в дитини по документах вже є офіційний батько на момент подання позову. Закінчилася історія тим, що Печерський суд міста Києва в особі судді Волкової, яка розглядала справу, таки визнав Свірського біологічним батьком дитини і зобов’язав матір змінити в свідоцтві дитини прізвище на прізвище батька.

Наскільки об’єктивне рішення виніс суд, не в наших правах судити, тому ми вирішили дізнатися думку суспільства. Було проведено опитування серед 353 респондентів з яких 220 жінок, та 133 чоловіків (103  опитаних віком до 25 років, 199 – від 25 до 45 років, 51 – старше 45 років).

Ми запитали в них наступне:

— Хто повинен бути записаний у свідоцтві про народження дитини. Той, хто народив або той, хто виховав?

Думки розподілилися так: 292 опитаних одностайно відповіли, що батьком дитини є перш за все чоловік, який її виховував, а 59 вважають, що право зватися татом належить біологічному батькові. 2 опитаних не змогли відповісти на питання.

— Чи вважаєте Ви справедливим те, що біологічний батько повинен бути повністю позбавлений батьківських прав у майбутньому, якщо він ухилився від реєстрації його як батька, а також від виконання своїх зобов’язань при народженні дитини?

342 опитаних вважають справедливим позбавити батьківських прав чоловіка, який не виявляв бажання реєструвати на своє прізвище власну дитину та не брав участі в її вихованні. В той час 9 осіб не погоджуються з такою думкою, вважаючи несправедливим позбавлення батьківських прав біологічного батька, навіть якщо він не був зразком для наслідування та не брав участі в житті дитини. 2 опитаних не змогли відповісти на питання.

— Чи довіряєте Ви українським суддям визначати походження дитини від батька, замість матері?

Ні в кого не викликало здивування, що 313 опитаних не довіряють українському суду визначати походження дитини від батька, замість матері, тоді як лише 29 осіб висловили протилежну думку. 11 опитаних не змогли відповісти на питання.

Нагадаємо, що вже в апеляційному судді суддя Рейнарт винесла таке рішення щодо справи: застосувала ст. 129 СК до вирішення спору, але лише в першій частині, що стосується права подати позов. Суддя також не застосувала щодо справи строк позовної давності терміном в 1 рік.  Тим самим дала можливість Свірському пожиттєво подавати позови щодо встановлення свого батьківства.

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *