1000 і одна справа судді Ладиченка

Скандал навколо історії з ошуканими інвесторами ЖК “Кришталеві джерела” набирає обертів. Нещодавно у справі з’явились нові, доволі цікаві фігури, які намагались допомогти спритникам уникнути відповідальності та вийти сухими з води. Чи дійсно особам, причетним до будівництва житлового комплексу, вдалося заручитися суддівською підтримкою?

Ми розповідали, як Ярослава Осадчого через його активну громадську позицію було цинічно позбавлено нерухомості, яку він придбав у ЖК “Кришталеві джерела”. Осадчий позичив чималу суму грошей для того, щоб нарешті придбати омріяне житло, та ледь зводив кінці з кінцями, а натомість залишився практично безхатченком. Та Ярослав вирішив не здаватися, а навпаки, почав впевнено та рішуче відстоювати свої права. 21 грудня цього року Осадчим було подано позов до Голосіївського районного суду міста Києва про визнання права власності на придбану ним квартиру, а також заяву про накладення арешту на квартиру, якої забудовник житла Осадчого позбавив. Така заява цілком зрозуміла. Якщо не накласти арешт на об’єкт нерухомості, то це може ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього рішення суду. Тому, очевидно, що суд мав задовольнити заяву позивача. Але суддя Ладиченко С.В., який розглядав позовну заяву Осадчого, з невідомих причин вирішив вчинити зовсім по-іншому. Він взагалі відмовився розглядати заяву Осадчого про вжиття заходів забезпечення позову, що повністю суперечить українському законодавству, оскільки перешкоджає доступу до правосуддя. У порядку, передбаченому ст. 153 ЦПК України, заява про накладення арешту розглядається судом, у провадженні якого розглядається справа, у день її надходження.  Але станом на 25 грудня вона розглянута так і не була.

Звісно, Осадчий не прийняв незаконні дії судді і почав оскаржувати, а тому суддя все ж розглянув заяву про вжиття заходів забезпечення позову з порушенням строку і відмовив…. Суддя мотивував свою відмову тим, що нібито позивач не надав достатнього обґрунтування для вжиття таких заходів. Але суддя не записав в ухвалі, що саме не надав Осадчий, що означає, що йому не було, що писати.  Отже, суддя свідомо позбавив позивача права на захист і дозволив спритникам розпорядитися квартирою Осадчого на свій розсуд.  Крім цього, Ладиченко призначив розгляд справи на 15 березня цього року. Зауважимо, що Закон забороняє такі терміни розгляду справи. Справа має розглядатись не більше двох місяців з моменту відкриття провадження по справі. Натомість за рішенням судді Ладиченка суд має відбутися через три місяці, тобто і тут суддя знехтував правами позивача. Оскільки суддя Ладиченко свідомо порушив вимоги процесуального законодавства, це свідчить лише про одне – про необ’єктивність та упередженість судді. Тому адвокатом Осадчого було подано відповідну скаргу на протиправні дії Ладиченка до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України. А тим часом виникає питання: невже суддя Ладиченко має власний інтерес у цій справі?

Для того, щоб розібратися у ситуації, ми вирішили дізнатись все про діяльність Ладиченка на посаді судді і, як з’ясувалось, не даремно, оскільки деякі факти з не такого вже й давнього минулого Ладиченка виявились дуже цікавими.

Суддя Ладиченко 18 березня 1993 року був обраний на посаду судді Антрацитівського міського суду Луганської області. А в 2004 році Постановою Верховної Ради його було призначено суддею Ровеньківського міського суду Луганської області. З’ясувалось, що за весь час “царювання” Ладиченка на посаді голови Ровеньківського суду ним було винесено більше 50-ти рішень, які були направлені на фактично рейдерське захоплення підприємств, незаконної передачі державних та комунальних підприємств в приватну власність і т.д. З оприлюднених матеріалів Генеральної прокуратури України, звернення до Ради суддів заступника прокурора Луганської області Громова В.П. та інших джерел стало відомо, що у 2006-2008 роках на території міста Ровеньки під керівництвом та за безпосередньої участі голови Антрацитівського міського суду, який у ті роки був головою Ровеньківського міського суду Ладиченка С.В., було здійснено рейдерське захоплення підприємств та заподіяно збитків державі на суму більше 32 млн гривень! Зокрема, за підтримки Ладиченка рейдерами було захоплено майно державного підприємства  “Ровенькиантрацит”, будинок притулку, дитячий садок та інші об’єкти. Більше того, доведено, що у цей самий період суддею було прийнято ряд судових рішень про визнання права власності на самовільно побудовані приміщення суб’єктами підприємницької діяльності з грубими порушеннями законодавства.

Але найбільше дивує той факт, що хоч Генеральна прокуратура повністю довела вісім з більше ніж 50-ти фактів незаконної діяльності судді, кримінальну справу проти нього так і не завели. Зрозуміло, що жодне майно так і не було повернуто законному власнику, а суддя Ладиченко навіть не був притягнений до дисциплінарної відповідальності.

Відомо також, що через відверте самоуправство та нехтування законами суддею Ладиченком, членом Вищої ради юстиції М.І. Гаврилюком було подано до Вищої ради юстиції постанову про звільнення Ладиченка з посади судді Ровеньківського міського суду. Але Вища рада юстиції більше півтора року взагалі не розглядала цю постанову, а після закінчення терміну 15 березня 2012 року постанову Гаврилюка було відхилено. Крім цього, обласна прокуратура Луганської області та Генеральна прокуратура України повідомили про закриття кримінальної справи щодо фактично доведених злочинів судді Ладиченка. Причина закриття справи проти судді та відмова ВРЮ у звільненні останнього з посади була абсурдною: “суддя Ладиченко скоїв злочини, будучи суддею Ровеньківського міського суду, але за час розгляду справи він був Указом Президента України від 27 жовтня 2011 року переведений на роботу на посаду судді Антрацитівського міськрайонного суду. А 11 квітня 2012 року ВРЮ призначила суддю головою Антрацитівського міськрайонного суду”. Тобто ВРЮ зробила наступний висновок – суддя Ладиченко хоч і порушував закон при здійснення правосуддя, але в його діях відсутні ознаки порушення присяги, оскільки він більше не працює суддею Ровеньківського міського суду, а на новій посаді він закон не порушував. Хоча, судячи з вищезазначених фактів, дуже мало у це віриться.

Схоже, що суддя Ладиченко не з тих суддів, що будуть притримуватися букви закону та встановлювати правосуддя. Напевно, методи роботи судді Ладиченка не змінились і досі, якщо він продовжує нехтувати законами та відверто підіграє тим, хто може йому запропонувати пристойну винагороду. Можемо тільки припустити, що в осіб, які отримали від людей чималі гроші на будівництво ЖК “Кришталеві джерела”, а потім почали шантажувати інвесторів, а в декого взагалі відібрали житло, з фінансами все в порядку. І почувають вони себе дуже впевнено. На жаль, практика, коли судді переступають через закон, аби навмисно та свідомо підігравати спритникам, сьогодні дуже поширена. І найсумніше, що внаслідок такої поведінки суддів прості люди, які вкладають останні гроші в будівництво свого омріяного житла, позбавляються свого законного права – відстоювати власні інтереси та справедливість.

Але немає жодних сумнівів, що інвестори ЖК “Кришталеві джерела” навіть не думають відступати та будуть відстоювати свої інтереси до кінця. Нещодавно Ярослав Осадчий подав ще один позов до Голосіївського районного суду, в якому просив визнати дії ТОВ “ФК Прайм” протиправними та нарешті вжити необхідних заходів забезпечення позову до управителя. Цього разу позов розглядали інші судді, тому задовольнили заяву позивача про арешт на придбану квартиру та призначили засідання на 2 лютого. Але радіти довелось не довго. Виявляється, за цей короткий час квартиру Осадчого ТОВ ФК “Прайм” поспіхом встигло продати іншій особі. Схоже на те, що забудовник та управитель ЖК “Кришталеві джерела” таким чином вирішили просто позбутися інвестора, який знає закони, відстоює свої права і заважає деяким особам втілювати свої сумнівні схеми.

Отже, тепер Ярослав Осадчий буде вимагати у суді визнати процедуру передачі його квартири іншій особі недійсною. Крім цього, позивачем знову була подана скарга на дії судді Ладиченка, оскільки неправомірні дії судді та порушення ним закону призвели до того, що предмет позову було втрачено. До того ж, незаконне рішення судді про відмову у накладенні арешту на квартиру тепер може ускладнити виконання майбутнього рішення у суді по цій справі.

Будемо сподіватись, що Ярослав Осадчий нарешті дочекається справедливого рішення суду, незважаючи на незаконні дії судді Ладиченка та його відверте підігрування спритникам. Також маємо надію, що Вища кваліфікаційна комісія суддів належним чином відреагує на неприпустиму поведінку судді і по відношенню до нього будуть вжиті відповідні заходи.

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *