Дарувати щастя: як стати наставником для сироти
Більше 100 тисяч дітей в Україні позбавлені батьківського піклування та виховуються в закладах інтернатного типу. Правила усиновлення сиріт в Україні дуже жорсткі, тож, навіть якщо родина й має бажання подарувати дитині з інтернату сім’ю та батьківську любов, часто в неї немає шансів через невідповідність бодай одній умові. Однак у жовтні в Україні набув чинності новий закон, що запалив вогонь надії у серцях маленьких мешканців дитбудинків. Із запровадженням наставництва кожна дитина може отримати гарного друга, який, хоч і не буде при цьому її опікуном, але піклуватиметься, любитиме та проводитиме з нею час
Як діє наставництво, хто може до цього долучитися та чи добре це для дітей насправді — розповідає юрист ЮК “Центр Конфліктології і Права” Тетяна Журавель.
— Тетяно, розкажіть спершу, що таке наставництво та що нового вносить прийнятий закон?
Наставництво – це добровільна безоплатна діяльність із надання дитині, яка проживає в закладі для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, або іншому закладі для дітей, індивідуальної підтримки та допомоги, насамперед, у підготовці до самостійного життя. Новий закон значно спрощує умови для тих, хто бажає стати наставником, фактично узаконюючи цю діяльність, та вносить певні зміни у всю систему загалом.
— До прийняття цього закону чи була можливість у людей допомагати подібним чином якійсь конкретній дитині, проводити з нею час, але не оформлювати опікунство чи усиновлювати її?
Крім встановлення опіки та піклування і усиновлення існували й існують зараз такі форми влаштування дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківських прав, як передача до прийомної сім’ї, дитячих будинків сімейного типу, до інших спеціальних закладів, в яких проживають діти.
Будь-хто з охочих міг і раніше приходити до дитини, спілкуватися з нею, допомагати.
— Чим цей закон корисний для вихованців інтернатів та для тих, хто їх утримує?
Наставництво передбачає, що будь-яка повнолітня дієздатна особа, яка хоче допомогти дитині, відтепер може це робити без перешкод. Чим більше людей виявлять бажання взяти в цьому участь, тим краще це буде, передусім, для дітей. Адже вони зможуть формулювати для себе на конкретних прикладах моделі поведінки, що є однією з головних проблем виховання дітей, які перебувають у спеціальних закладах, тобто поза сім’єю.
— Дитячим наставником може стати будь-хто чи для цього є якісь спеціальні вимоги?
Особи, які бажають стати наставниками, повинні будуть укласти договір про наставництво з соціальними службами для сім’ї та дітей і з адміністрацією закладу, де проживає дитина. Кабінет Міністрів України ще має затвердити Положення про наставництво та типовий договір про наставництво, тож на сьогодні це питання це остаточно не врегульовано.
Перед укладенням договору необхідно буде ще для майбутнього наставника пройти курс підготовки з проблем соціальної адаптації дітей та їх підготовки до самостійного життя. Такий курс має бути, як на мене, спрямований на те, аби в майбутньому знайти спільну мову з дитиною, адже не всі, наприклад, мають педагогічні навички.
З переліку вимог до кандидатури наставника можна виокремити ще й такі:
- громадянин, який хоче бути наставником, повинен досягти повноліття
- пройти медогляд
- надати соціальній установі довідку про несудимість
- надати довідку про те, що він не перебуває на обліку у наркологічному диспансері
— Яку відповідальність несе наставник? Ким (яким державним органом) контролюється спілкування дитини та наставника?
Взагалі, це велика відповідальність — бути наставником — передусім, перед дитиною, адже діти бажають знайти друга, порадника, близьку людину.
Спілкування має контролюватися соціальними службами для сім’ї, дітей та молоді, а також адміністрацією закладу, в якому проживає дитина.
— Чи можна стати наставником одразу для декількох дітей?
Немає обмеження щодо кількості дітей, для яких можна стати наставником. Головне — щиро бажати допомогти дітям, знаходити для них якомога більше часу.
— Які зобов’язання має наставник перед дитиною та закладом, де вона виховується?
Напевне, головне зобов’язання – забезпечення інтересів дитини, що має проявлятися в розвитку здібностей дитини, допомозі у вирішенні побутових питань, подоланні складних життєвих ситуацій, отриманні, власне, дитиною, різноманітних соціальних послуг.
— Чи мають право наставник та дитина жити разом? Чи може наставник забирати дитину з інтернату на тривалий час?
Так, це можливо, але без порушення графіку дня дитини, тобто не під час шкільних занять. З дитиною можна проводити вихідні та святкові дні, канікули.
— Чи розривається угода про наставництво з досягненням дитиною повноліття та її випуском із інтернатного закладу?
Із досягненням повноліття, особа має право вирішувати, чи бажає вона надалі спілкуватися, підтримувати стосунки з наставником. Договір укладається саме з дитиною, тому після 18 років особа повністю вільна в своїх діях.
— Які ризики мають впроваджені законом нововведення?
По-перше, особи, які бажають стати наставниками, мають відповідально ставитися що дітей, щоб не завдати їм шкоди, адже дитина прив’язується до наставника, довіряється йому, і тому потрібно допомогти розкритися дитині, дати надію на краще життя.
Залишити відповідь