«Це не працівник, а стажер» – неоформлене стажування теж карається штрафом

Іноді, щоб уникнути штрафів за неоформлених працівників, підприємці при перевірці називають їх стажерами. Однак згідно із законодавством, стажерами можуть бути тільки окремі категорії осіб. Які саме – читайте у матеріалі.

Якщо інспектори Держпраці виявлять на підприємстві працівника без оформлення трудового договору, юридичні та фізичні особи – підприємці нестимуть відповідальність у вигляді штрафу у 10-кратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення. Саме такий розмір штрафу встановлює стаття 265 Кодексу законів про працю України. Виключенням є юридичні особи та фізичні особи – підприємці, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої – третьої груп. До них застосовується попередження. Однак якщо це ж порушення буде вчинено повторно протягом двох років, до роботодавців буде застосований штраф вже у 30-кратному розмірі мінімальної заробітної плати за кожного неоформленого працівника.

Читайте також: Як правильно оформити працівника: розповідає юрист

Стажування безробітних

Знаючи про такі значні штрафи, часто під час перевірок підприємці називають неоформлених працівників стажерами. Однак навряд чи це допоможе уникнути відповідальності. Справа в тому, що Кодекс законів про працю України не передбачає укладення між суб’єктом господарювання та найманим працівником договору на стажування та прийняття працівника на стажування. Відповідно до Наказу «Про затвердження Порядку професійної підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації зареєстрованих безробітних» № 318/655 від 31.05.2013 року стажування безробітних здійснюється на замовлення роботодавців за індивідуальною програмою, що затверджується роботодавцем і погоджується центром зайнятості.

Так, у статті 35 Закону України «Про зайнятість населення» зазначено, що професійне навчання зареєстрованих безробітних організовується територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, на замовлення роботодавця або для самозайнятості, провадження підприємницької діяльності з урахуванням побажань безробітних і здійснюється у закладах професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання.

Стажування студентів

Стажерами можуть бути і студенти, однак з ними має бути підписаний договір про стажування.

Зокрема, стаття 29 закону «Про зайнятість населення» говорить про те, що студенти закладів фахової передвищої та вищої освіти, учні закладів професійної (професійно-технічної) освіти, які здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», освітньо-професійним ступенем «фаховий молодший бакалавр», освітнім ступенем «молодший бакалавр», «бакалавр», «магістр» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, мають право проходити стажування за професією (спеціальністю), за якою здобувається освіта, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, на умовах, визначених договором про стажування у вільний від навчання час.

При цьому слід пам’ятати, що строк стажування студентів не може перевищувати шести місяців.

Замість стажування – випробування

Обмежуючи роботодавця у прийняття на роботу стажерів, законодавство дає йому можливість встановити випробування для перевірки відповідності працівника роботі, яка йому доручається. Випробування вказується у трудовому договорі та наказі (розпорядженні) про прийняття на роботу.

«Варто зазначити, що термін випробування вважається завершеним, якщо працівник після закінчення строку випробування продовжує працювати, тобто успішно пройшов термін випробування, – розповідає юрист Адвокатського бюро «Ципін і партнери» Аліна Сколота. – Звільнення такого працівника стає можливим лише в загальному порядку. Після закінчення випробування трудовий договір такого працівника стає безстроковим. Якщо згідно із результатами випробування встановлено, що працівник не відповідає займаній посаді або виконуваній роботі, то роботодавець звільняє такого працівника впродовж терміну випробування та письмово повідомляє про це за 3 дні. Останній день роботи вважається днем звільнення працівника. У день звільнення роботодавець видає працівнику трудову книжку, проводить розрахунок».

Однак згідно із статтею 26 КЗпП є категорії осіб, до яких випробування при прийнятті на роботу не встановлюється. Це особи до 18 років, молоді робітники після закінчення професійних навчально-виховних закладів або ВНЗ, особи, звільнені у запас з військової чи альтернативної (невійськової) служби та особи з інвалідністю, направлені на роботу відповідно до рекомендації медико-соціальної експертизи. Випробування не може бути встановлене для осіб, обраних на посаду, переможців конкурсного відбору на заміщення вакантної посади, осіб, які пройшли стажування при прийнятті на роботу з відривом від основної роботи, вагітних жінок, одиноких матерів, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, осіб, з якими укладається строковий трудовий договір строком до 12 місяців, осіб на тимчасові та сезонні роботи, внутрішньо переміщених осіб.

Випробування також не встановлюється при прийнятті на роботу в іншу місцевість і при переведенні на роботу на інше підприємство, в установу, організацію, а також в інших випадках, якщо це передбачено законодавством.

Отже, чинне законодавство про працю не передбачає проходження стажування особою, яка бажає працевлаштуватися шляхом укладання трудового договору, для перевірки її кваліфікації та навиків роботи або отримання таких. Проте, роботодавець може встановлювати випробування. Однак в цьому випадку на робітника поширюється законодавство про працю, а також оплата праці відповідно до трудового договору.

Читайте також: Про трудові відносини. Гід для тих, хто хоче працювати не переймаючись про гроші