Ринок акцій в Україні: чому все працює неправильно і як це виправити

#акції

Ринок акцій в Україні існує радше формально – враховуючи низьку ліквідність, капіталізацію та зацікавленість з боку населення. Уряд планує змінити ситуацію вже найближчим часом. То чого очікувати від нововведень?

Хоча бум на заснування акціонерних товариств відбувся в Україні ще в 90-ті роки, коли доводилося масово переформовувати цілі сектори економіки, вітчизняний ринок акцій досі знаходиться в зародковому стані. Чому так склалося та чи довго це триватиме?

Акції приносять користь бізнесу, державі і простим громадянам

Купівля цінних паперів дає змогу брати участь в управлінні компанією та претендувати на її майно в разі ліквідації.

Розвинутий ринок акцій вигідний і для держави, оскільки гроші працюють на економіку, так і для населення, адже це складає конкуренцію депозитним накопиченням, дає можливість підзаробити в рази більше, якщо правильно вкласти.

На противагу іншим інструментам залучення коштів акція підвищує фінансову автономію підприємства.

Ринок акцій — це частина фондового ринку. Саме він є випереджальним індикатором розвитку економіки країни. Спочатку змінюється динаміка фондового індексу, а потім ми спостерігаємо те ж і в реальному секторі. Якщо в економіці проблеми, то ми спочатку побачимо падіння фондових індексів, а вже потім наслідки кризи відчуває на собі кожен громадянин.

Цивілізованого ринку акцій в Україні досі не склалося

Еталоном ринкової економіки з великою часткою фондового ринку є господарство США. Акціями володіє 91 млн населення країни, а це майже третина всіх громадян. Тож мінімальні коливання на фондовому ринку Штатів спричинюють глибокі кризи — навіть у світових масштабах.

Що ж до України, то, за словами заступника міністра фінансів Юрія Буци, ринку акцій тут як такого немає:

Не було жодного публічного розміщення акцій компаній усередині країни. Всі залучають кошти через ринок акцій за її межами

Між тим в нас є Українська Біржа, яка розраховує Індекс UX, базуючись на цінах п’яти акцій “блакитних фішок” України — акцій найбільших національних компаній, лідерів у своїх галузях. Це акції, які можна придбати на міжнародних біржах. 

Український фондовий ринок катастрофічно недооцінений: якщо провести аналіз і порівняти вартість акцій українських підприємств з вартістю цінних паперів аналогічних зарубіжних компаній, ми побачимо, що ціни на них відрізняються в рази.

Навіть якщо ринок акцій в Україні й був, то протягом останніх років він щораз сходить нанівець. Та й вартість акцій зараз набагато нижча, ніж у 2010 році. Навіть якщо папери українських емітентів повернуться до цін того року, то від нинішніх рівнів зростання складе 300-1500%.

У нас працює “дивна” стратегія купівлі акцій

У розвинутих економіках ринок акцій працює за такою схемою: зацікавлений щодня вивчає фондову біржу, знайомиться з пропозиціями та перспективами різних компаній і обирає, куди вкласти гроші. В Україні така модель неприйнятна.

Наші гравці на фондовому ринку віддають перевагу скупити по максимуму акцій однієї-двох компаній. Часом доходить до того, що в руках одного власника зосереджується до 98% активів підприємства.

Тут важко говорити про акціонерне товариство. В разі програшу підприємець втрачає фактично все і звертається по допомогу до держави. Назвімо це вертикальним інвестуванням.

У світі ж подібна модель подекуди навіть заборонена законодавством. Якщо європеєць, американець чи японець володіє акціями різноманітних компаній, їх частка зазвичай невелика — це принцип так званого горизонтального інвестування.

По-перше, так він має можливість “грати на ринку”, продаючи та купуючи акції за найбільш вигідними умовами, тим самим заробляючи. По-друге, диверсифікація активів гарантує, що втративши в одній царині за умови ліквідації чи кризи підприємства, акціонер зможе заробити в іншій. А гарантія для держави: той, хто зазнав поразки, не вимагатиме від неї відшкодувати йому втрати.

Всьому виною складність гри на ринку акцій для простого населення і непрозорість системи

Успіх ринку акцій в контексті загальнодержавної економіки залежить від зацікавленості з боку населення. Це — складний механізм, що передбачає глибинні економічні знання та загальну орієнтацію на світовому ринку. Тож більшість підприємців навіть не береться за фондовий ринок.

Проблемою є й те, що ніхто не сприяє українцям долучатися до ринку акцій, — ані держава, ані акціонерні об’єднання.

Інформація, що міститься в річних звітах ВАТ і оприлюднюється серед учасників ринку через уповноважені агентства, часто є суперечливою й не відповідає основним вимогам фінансової звітності. Та й за офіційними відкритими каналами доступу така інформація надходить на ринок надто пізно. А приймати інвестиційні рішення на основі інформації, яка надійшла на ринок за 9 місяців після закінчення звітного року, неможливо.

Серед зареєстрованих в Україні понад 30 тисяч ВАТ торгують акціями на постійній основі близько ста компаній. Що робить решта ? Чому не закриваються, якщо така низька ліквідність? Вони не афішують свої справжні прибутки, а сам ринок закритий від сторонніх очей.

Цінні папери активно використовуються у схемах ухилення від сплати податків – за рахунок технічних цінних паперів. Акції більшості підприємств не використовуються як застава, що скорочує доступ до ринку кредитних ресурсів підприємствам.

Низька ліквідність призводить до формування спреду між ціною купівлі та продажу в розмірі до кількох десятків відсотків для акцій, що входять до складу індексу ПФТС, та може досягати кількох сот відсотків для всіх інших. Це відштовхує більшість потенційних інвесторів ринку.

Держава зацікавлена в реструктуризації українського ринку акцій радше на папері. Адже серед ділків, які поскуповували до 98% активів підприємств, є чимало тих, хто якщо не при владі, то наближені до неї.

Ситуацію обіцяє змінити новий законопроект, але після доопрацювань

20 червня ВРУ проголосувала в першому читанні за Проект Закону, який передбачає публічну прозорість гравців фондового ринку, а також “велику чистку” так званих сміттєвих паперів.

Законопроект уже викликав дискусію. Керівник активами “АРТ КАПІТАЛ Менеджмент” В’ячеслав Король, закидає законотворцям упередженість і пропонує зробити публічними дані лише 50-60 найбільших акціонерних підприємств України та всього банківського сектору. Решті ж — дрібним та середнім гравцям — не ускладнювати життя додатковою звітністю та прозорістю. Адже введення в дію законопроекту в такій редакції призведе до ліквідації ринку акцій. 

Автор: Checkpoint

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *