Український експорт в Європу: з’ясовуємо наші шанси на успіх

Жодна сучасна країна не може плідно розвиватися без експорту. Лише експортування надає економічні «крила», завдяки йому держави отримують валютні поповнення, інвестують у розвиток інших сфер життя, виплачують пенсії та зарплати, — одним словом, живуть

Військовий конфлікт та економічні санкції, введені проти України, змусили і чиновників, і бізнес переосмислити шляхи та можливості експорту українських товарів. Власне, й самі українці виявили бажання зорієнтувати нашу країну в бік Європи, інтегрувавши її до ЄС, — що й увінчали події на Майдані. Оновлена влада отримала пряму настанову до зрушень в історії українського експорту. А наразі Україна крокує під егідою Угоди про асоціацію Україна-ЄС щодо поглибленої та всеохопної зони вільної торгівлі (ЗВТ).

Однак за словами голови комітету Верховної Ради України з питань промислової політики та підприємництва Віктора Галасюка, минулого року через санкції проти неї з боку Росії та через несприятливу світову кон’юнктуру Україна втратила 16 мільярдів доларів.

Документ про (ЗВТ) з Європою не критикував хіба що ледащий. Та навіщо українцям ця угода взагалі? Які товари та послуги користуються найбільшим попитом у країнах ЄС? Хто з представників бізнесу вже запроторив туди шлях? І на кого ще чекати такій близькій за відстанню до нас Європі?

На думку того ж пана Галасюка, попри те, що українська продукція знайшла нові ринки збуту в країнах ЄС, минулого року обсяги експорту до Європи зменшилися на 4 мільярди доларів у порівняні з 2014 роком.

За інформацією Держстату, в першому півріччі 2016 року експорт товарів та послуг до країн СНД скоротився на 30% (з 3,81 млрд дол. до 2,62 млрд. дол.). Водночас експорт товарів до країн Євросоюзу збільшився майже на 7%. Загальні обсяги зовнішньоторговельних операцій частки країн ЄС порівняно з 2015 роком збільшилися й склали 39,2% в експорті:

Тут слід нагадати, що, приміром, у першому півріччі 2013 року (коли ще країною керувала минула влада), цей показник складав лише 27,1%. Таким чином, зростання обсягів вивезення товарів та послуг із України до Європи за три роки збільшилися на 12,1%. А це само по собі не може не тішити, — зазначає економічний експерт Володимир Данченко.

Суттєво зріс експорт до таких країн ЄС, як Угорщина (на 27,5%), Іспанія (на 20,5%), Нідерланди (на 8,4%) та Німеччина (на 7,4%).

Проте так зване позитивне сальдо зовнішньоторговельного балансу (тобто різниця між експортом та імпортом) за цей період 2016 року склало лише 1,02 мільярдів доларів, зменшившись порівняно з січнем-червнем 2015 року на 682,6 мільйонів доларів.

Таким чином, ситуація з експортом українських товарів та завезенням валюти від експортерів до України лишається доволі проблематичною. Наш бізнес ще довго відчуватиме втрату великих ринків СНД. Звісно, що на зменшення обсягів експорту до різних країн світу вплинула й тимчасова втрата Україною Криму та деяких окупованих РФ територій Донецької і Луганської областей. Разом ці регіони виробляли до 20% продукції та послуг нашої держави. Так, приміром, загальний експорт товарів та послуг України у січні-квітні 2016 року порівняно із аналогічним періодом 2013 року знизився аж на 29%!

Не тішить і те, що перше місце серед експортних товарів у першому півріччі 2016 року ще й досі посідає аграрна продукція — 40,8% від загального показника експорту. За інформацією Міністерства аграрної політики та продовольства, кожен п’ятий експортний долар, що надійшов до України за рахунок постачань на зовнішні ринки, був «рослинним», тобто від вивозу рослинної сировини.

Адвокат Денис Ципін зауважує, що 2016-ий став роком старту дії зони вільної торгівлі (ЗВТ) із країнами Євросоюзу, що надав, з одного боку, потужні можливості для експорту нашої продукції та послуг (у межах квот), а з іншого, квотування не є значним за обсягами та обирається за багатьма товарними позиціями практично за 1-2 квартали року:

Дуже позитивним для нас і, звісно, для Європи, також став факт масового переходу багатьох українських виробників товарів та послуг на стандарти ЄС. Цим не може похвастатися таж сама Росія чи багато інших країн колишнього СРСР. Тому Україні слід наполегливо працювати в цьому напрямку й надалі. Поступово варто було б вимагати збільшенню обсягів квотування продукції до країн Європейської спільноти, — зазначає пан Ципін

Так, якщо казати про сільгоспсировину та продукти харчування (а вони активно завозилися з України ще до дії ЗВТ), за інформацією прес-служби Продовольчої і сільгосгосподарчої організації (ФАО) при ООН, станом на 21 червня 2016 року, загальні квоти на експорт продуктів харчування до ЄС було використано на 85%! Приміром, квоти на експорт кукурудзи було вщент вичерпано ще першого місяця дії ЗВТ, а квоту на вивезення пшениці та продуктів із неї — на 99,7%!

Поміж тим, Україна може експортувати і за квотами, і поза квотуванням до країн ЄС близько 2-х мільйонів тонн пшениці. Водночас, як підкреслюють і самі зернові трейдери, експортери соняшникової олії (Україна минулого року посіла 1-ше місце серед експортерів цієї продукції у світі), ввозити до країн ЄС продукцію поза квотами є нерентабельною справою.

Уряд та Міністерство економічного розвитку і торгівлі (Мінекономрозвитку) цими роками досить активно допомагали українському бізнесу шукати нові ринки збуту своєї продукції. Під керівництвом заступника міністра Мінекономрозвитку, торгового представника Наталії Микольської було розроблено Експортну стратегію України. Щоправда, коли уряд очолив новий Прем’єр-міністр — Володимир Гройсман — було заявлено про розробку ще однієї нової Стратегії. Та наразі автор матеріалу не бачив цього документу. Натомість робота в цьому напрямку триває.

Так, слід додати, що на сьогодні наші бізнесмени постачають у межах квот товари не лише до країн ЄС, а й до Канади та Ізраїлю. З цими державами Україна також підписала угоди про ЗВТ, — додає Денис Ципін.

Для ще більшої допомоги нашим бізнесменам, як вважає президент Українського союзу промисловців та підприємців Анатолій Кінах, Україні конче необхідно створення Експортно-кредитного агентства. Саме ця структура, на думку експерта, буде не лише надавати консультаційні послуги підприємцям-експортерам, вона й кредитуватиме їх. Проте пан Кінах думає, що можна навіть і не чекати на створення такої структури, а просто «переформатувати» роботу вже чинного Укрексімбанку.

Слід додати, що ця думка є цілком слушною, адже чимало експертів давно критикують роботу цієї банківської установи, зазначаючи, що вона перетворилася на чисто імпортний банк, а експортної «роботи» там надто замало.

Задля ще більш успішного прориву на експортному «фронті» директор державного підприємства «Укрпромзовнішекспертиза» Володимир Власюк радить якомога скоріше змінювати асортимент випуску продукції. За його словами, замість сільгоспсировини та металу, які непогано збувалися протягом 2000-2015 років, треба переходити на вироблення продукції з великої часткою доданої вартості.

Як він вважає, Україна може виробляти та постачати на зовнішні ринки продукти харчування, машини, різного роду обладнання, товари легкої промисловості.

Проте й сьогодні існують виразні зразки того, як навіть середні та малі українські підприємства «торпедують» ринки ЄС. Меблева компанія «Морган Феніче» з Рівного, за словами її президента Лорена МакМахона, стала практично лідером вітчизняного ринку. Свого часу вони найняли європейський менеджмент та висококласних вітчизняних фахівців. І меблі почали поступово завойовувати Європу. Частка експорту до ЄС продукції цієї компанії є досить високою.

Одеський «Айсберг», що виробляє холодильні установки для європейських та світових споживачів попри труднощі, пов’язані з закупівлею валюти, що необхідна їм для імпорту закордонних запчастин, працює в бік ЄС «на повну». Чимало європейських країн хочуть закуповувати нашу машинобудівну, хімічну та фармацевтичну продукцію. Також є домовленість про створення промислових підприємств на території України, продукція згодом скеровуватиметься до країн Євросоюзу.

Особливо тішить зростання товарообігу України з Німеччиною. Так, за інформацією Східного комітету німецької економіки, експорт українських товарів та послуг до цієї країни за перше півріччя 2016 року зріс на 3,75% або на 890 мільйонів євро! Можливо, ця цифра не надто дивовижна й ми повинні очікувати значно більших обсягів, натомість зрозуміло, що тенденція до зростання є.

Українські бізнесмени, звісно, «атакують» не лише ринки ЄС. Найбільшим після європейського ринку може стати азійський. Так, нещодавно Україна та Китай домовилися, що будуть створювати переліки товарів для експорту та імпорту, залучаючи до цього підприємства обох держав. Уже зараз чимало українських підприємств харчової промисловості, що працюють за європейськими стандартами якості, почали постачати свої товари до Китаю. Так, китайці дуже цікавляться українською кисломолочною продукцією.

Дуже перспективними є також ринки Близького Сходу та Індії. Наразі українські державні та приватні підприємства уклали чимало цікавих угод про постачання на ці ринки продукції машинобудування, зокрема літаки та гелікоптери, хімічної продукції тощо.

За словами віце-президента Українсько-Африканської ділової ради при Торгово-промисловій палаті України Руслана Гарбаря, цей континент стане чи не найпровіднішим з огляду на імпорт та експорт у 21-му сторіччі.

Дуже прикро, що владні структури не проявляють великої зацікавленості у поліпшенні міжнародної торгівлі з країнами Африки. І це даремно, — указує він.

ВВП багатьох африканських країн щороку зростає на 5-6%. Такого немає в жодній із розвинених країн чи держав світу! Минулого року Україна збільшила експорт своїх товарів та послуг до Африки порівняно з 2014-м на 5,8%. Загальний обсяг торгівлі становив 4,4 мільярди доларів, а експорт наших товарів — 3,8 мільярди доларів. Ми маємо навіть позитивне сальдо торгівлі — +3,2 мільярдів доларів.

Але це не можна вважати нормальним, тому варто всіляко збільшувати обсяги товарообігу та торувати нові взаємовигідні шляхи експорту. Адже показник — 3,8 мільярда доларів — на весь великий континент є занадто малим.

Що можуть постачати та вже постачають українські компанії на африканський континент? Це — метали, зерно, жири, молочні продукти (сухе молоко), яйця, тютюн, мінеральні добрива, устаткування тощо. Таким чином, як вважає Руслан Гарбар, експортувати до Африки можна практично все, а продукти харчування там купуються різними країнами в необмеженій кількості.

За словами заступника директора департаменту зовнішніх зв’язків Мінагрополітики Євгена Крекотуна, населення Африки зросте дуже швидко майже вдвічі.

«Лише продукції АПК цей континент щорічно закуповує на 40 мільярдів доларів. Ці товари Україна може експортувати на суму до 3 мільярдів доларів на рік у такі країни, як Єгипет, Південно-Африканська республіка, Мозамбік, Намібія, Кенія. У багатьох країнах Африки вже створено цілу верству населення, яка споживає європейські продукти», — резюмує він.

Таким чином, це не значить, що африканці споживачі (які практично є одними із найчисленніших у світі) не є вибагливими до якості продукції. Автор матеріалу спілкувався свого часу з головою правління ПАТ «Індар» (виробники інсулінів) Любов’ю Вишневською. За її словами, вони «прощупували» всі тонкощі експорту продукції до африканських країн (якщо бути точнішим, то до Кенії), і зрозуміли, що навіть там дуже цінуються товари, які випускаються за європейськими стандартами. Тому бізнесмен просто радить тим колегам, які планують опанувати африканський ринок, сертифікувати свою продукцію згідно вимог ЄС.

Своєю чергою, приміром, пан Гарбар радить українським бізнесменам набувати більших знань про Африку. На його думку, кожну країну треба вивчати ретельніше, адже вони мають дуже різні специфіки — будь то Підсахарна Африка чи країни півночі континенту. Так, Західна Африка є франкомовною, і там бізнесмени дуже люблять, коли з ними розмовляють їх рідною мовою. Звісно, що в цьому випадку й заключати вигідні контракти буде набагато легше.

Проте слід сказати, що ці застереження можна адресувати і нашому бізнесові, який збирається експортувати продукцію, приміром, до Ірану (це також є дуже великий ринок з населенням більше 80-ти мільйонів, який, до речі, ще досить нещодавно став відкритим для експорту — з цієї країни зняли санкції), чи Індії, чи Саудівської Аравії.

Експортна стратегія за останні два роки (чи є такий офіційний урядовий документ, чи його немає – бізнес працює й поза тим) зазнала для багатьох українських підприємців великих змін.

«Росія практично вже не є тим великим ринком збуту товарів, що ним вона була три роки тому. За прогнозами, в 2016 році експорт продуктів харчування та сільгоспсировини до РФ займе дуже невелику частку – менше 2% від його загального показника. Практично перестала експортувати туди Україна товари машинобудування, хімічної галузі, фармпрепаратів тощо. Значно впали й обсяги експорту наших товарів до інших країн СНД», — резюмує юрист ЮК “Центр Конфліктології і Права”, фахівець із міжнародного права Олена Садовець.

Попри те ми наново відкрили для себе ринки ЄС, стандартизувавши наші товари згідно з європейськими критеріями якості. Їх постачають до інших країн світу, адже всі люблять не лише невелику ціну, але й якість наших товарів. ЗВТ України з ЄС вже дає певні непогані результати і вони, безперечно, закріплятимуться й надалі. Слід сподіватися на збільшення квот на наші експортні товари, що «прямують» до Європи.

Бізнес власноруч та за допомогою уряду виходить на нові й досить екзотичні ринки різних країн. Тож роботи за всіма напрямками експорту ще вистачатиме. Україна отримала реальний і надкорисний шанс — перебудувати експортну стратегію, зробити експорт багатонапрямковим, почати нарешті виробляти не лише сировину та вивозити її за кордон, а й поступово переходити на випуск та експортування високотехнологічних товарів.

Ігор Гонта