Інвестиції в аграрний бізнес: час для капіталовкладень настав

Стало відомо, що загальний обсяг капітальних інвестицій в аграрний сектор за початок 2017 року зріс на 58%. Це на 4 млрд гривень більше, ніж за цей же період минулого року. Кажуть, що цього вдалося досягнути за рахунок іноземних інвесторів. Але чому так відбулося насправді і хто дійсно вкладає в українських аграріїв? Чи втримається тенденція надалі і що отримає малий та середній бізнес?

Тенденцію пов’язують зі змінами в українському законодавстві

Так, за прогнозами Інституту аграрної економіки, якщо в 2017 році не виникне форс-мажорних обставин, загальний обсяг капітальних інвестицій в аграрний сектор виросте з 49,7 млрд грн (у 2016 році) до 75 і більше млрд. Або до $2,8 млрд.

Ця сума перевищує розміри траншів кредитів, які нам надає МВФ. Тому тенденція вагома. Але навряд чи її можна пов’язати зі змінами в нашому законодавстві:

Основні напрямки розвитку нашого агрокомплексу визначив уряд наприкінці 2016 року, а на їх реалізацію виділено близько чотирьох років. Системних змін у законодавстві, з якими можна б було пов’язати зростання іноземного інвестування у АПК, ще не відбулося, — Ігор Кравченко, юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права»

Згідно зі змінами до Податкового кодексу, було скасовано спецрежим ПДВ. Тому така тенденція пов’язана швидше з економічними, а не правовими чинниками.

На відміну від харчового виробництва для агрокомплексу настав сприятливий час

Причини особливо високих темпів зростання інвестицій у сільське господарство є різні.

Найважливішими з них є ті, що обумовлюють сприятливу для цієї галузі господарства порівняно з харчовою промисловістю так звану фазу циклу Саймона Кузнеця. Вона почалася в 2010 році, коли через брак сировини виробничі потужності харчової промисловості недовикористали, — Юрій Лупенко, директор Національного наукового центру «Інститут аграрної економіки», академік Національної академії аграрних наук (НААН)

Це, а також швидке зростання експорту збіжжя, викликало потребу в швидкому нарощуванні його обсягів. Тому на 1 гривню капітальних інвестицій у харчову промисловість нині спрямовується 3,38 гривень у сільське господарство.

Так, якщо порівняти показники 2010 року, то таке співвідношення було рівноважним — 1:1.

Аграрні економісти також припускають, що така сприятлива для сільського господарства фаза триватиме до 2025 року, а її пік припаде на 2017-2018 роки. Таким чином, саме сільське господарство, а не переробна (харчова) галузь нині і найближчими роками є інвестиційно привабливими.

У що найбільше інвестують

Капіталовкладення зростають у машини та обладнання. На початку цього року зростання, порівняно з аналогічним періодом минулого, склало 36% на транспортні засоби.

Слабке інвестиційне пожвавлення відбувається завдяки початку реалізації відкладених раніше планів бізнесу через макроекономічну та політичну ситуацію в Україні. Ця тенденція — перший сигнал поліпшення очікувань власників бізнесу щодо перспектив в Україні, — Олександр Донченко, експерт аграрних ринків Асоціації «Український клуб агарного бізнесу» (УКАБ)

Хоч іноземні інвестиції у сільськогосподарські підприємства становлять значно меншу суму, ніж вітчизняні, сукупно вони є значущими. За інформацією УКАБ, на 1 квітня 2017 року, іноземні інвестори управляють портфелем прямих інвестицій у статутні фонди підприємств в Україні вартістю $38,5 млрд.

Щодо іноземних інвестицій у сільськогосподарське виробництво, то за перші місяці цього року, за даними НААН, вони не надто зросли — лише на $1,3 млн. Правда, є й інша інформація від Державної служби статистики, де це число є вдвічі більшим:

Національним малим і середнім виробникам слід сподіватися не на іноземні інвестиції, а на держпідтримку

Малі і середні підприємства (МСП) практично не отримують іноземних коштів. Для них важливою умовою є те, щоб їхні доходи перевищували витрати, що дозволяло б виділити частину коштів на інвестиції.

Це працює у державах Організації економічного співробітництва і розвитку, за винятком України, де сума випуску продукції у цінах світових ринків не перевищує, а навпаки, менша за витрати ресурсів у відповідних світових цінах.

Національні експортери просувають с/г продукцію і продовольство на світових ринках за демпінговими цінами, а вигоду отримують завдяки низьким орендній платі за землю, оплаті праці та цінам закупівлі продукції у малих і середніх виробників.

Тому нашим МСП слід сподіватися не на іноземні інвестиції, а на сприятливу державну підтримку. До речі, така практика поширена в багатьох країнах світу, зокрема ЄС.

Днями, Міністерство економічного розвитку і торгівлі затвердило перелік техніки українського виробництва, за купівлю якої передбачено державну компенсацію 20% її вартості.

Таке рішення стане сприяє відновленню і збільшенню виробництва нашими машинобудівними заводами, адже така компенсація можлива лише за умови купівлі техніки виробництва Харківського тракторного заводу, «Південмашу», Хорольського ковальсько-механічного заводу, Карлівського машинобудівного заводу, Херсонського машинобудівного заводу тощо.

Новина є радісною для вітчизняних МСП та фермерських господарств. Правда, головною умовою отримання такої компенсації є 100% сплата коштів за техніку через державні банки.

Відкритий ринок землі: думки розділилися

Чи підштовхне вкладання інвестицій, зокрема іноземних, в різні сільськогосподарські виробництва відкриття ринку землі?

Відкриття ринку землі спричинить зростання ділової активності в агропромисловому комплексі. Проте стверджувати, що це спонукатиме до ще більшого вкладення іноземними партнерами коштів в АПК, було б самовпевнено, оскільки ми ще не знаємо, як саме скасують мораторій на продаж землі, — вважає Ігор Кравченко

А переконання у надходженні великих іноземних інвестицій в сільське господарство після введення ринку землі значно міфологізоване:

Ринок землі вже існує. Його найважливіша складова — оренда земель сільськогосподарського призначення. Вона, згідно з нашим законодавством, дозволяє орендарю володіти і користуватися земельною ділянкою на строк до 50 років.

Під ринком землі багато хто розуміє лише купівлю-продаж земель сільськогосподарського призначення. Ця складова ринку землі теж потрібна і її слід запровадити. Але очікувані інвестиції мають надійти не для купівлі землі, а під проекти власників землі. Саме в цьому полягає основна привабливість інвестицій — ефективний, вмотивований, а головне, відповідальний власник як контрагент інвестицій, — Юрій Лупенко

Власникам неефективних проектів не допоможе й застава землі. Навіщо банку земля? У разі провалу проекту він здасть її в оренду тому чи іншому фермеру, як це колись масово відбувалося в Канаді.

Потенціал капітальних інвестицій залишається на високому рівні. І тут ідеться про можливі інвестиції в логістику, підвищення якості продукції та ефективності бізнес процесів. Малі й середні господарства, отримавши реальний інструмент власності, за умови відкритого ринку землі мали б більше інвестувати в стале виробництво, обробку та підготовку готової продукції.

Проблему інвестицій у сільське господарство слід вирішувати комплексно, із запровадженням усіх механізмів формування його інвестиційної привабливості, залучення інвестиційних ресурсів, зменшення ризиків, а найголовніше — формування власних джерел фінансування інвестицій суб’єктів усіх форм господарювання на селі.

Наразі мит переживаємо період активного вкладання коштів в сільгоспвиробництво. Сподіватися на велику «допомогу» в цьому від іноземних інвесторів не варто, а от внутрішні капіталовкладення цікаві та ефективні.

Для поліпшення інвестування в агарне виробництво слід змінити законодавство у суміжних галузях від послаблення валютного регулювання до реформування системи забезпечення якості і безпеки продовольчих продуктів. Тому найближчими місяцями і роками слід очікувати зростання кількості сільгосппідприємств, а також суттєвого збільшення інвестування (внутрішнього) у чинні господарства.

Ігор Гонта