Руїна освіти: про те, чому фах учителя непопулярний

Останнім часом проблеми вчителів відійшли далеко на задній план через більш пріоритетні економічні та гострі політичні питання в Україні. Та й ні для кого вже не є таємницею, що заощаджують, передусім, на бюджетниках, чия зарплатня залежить від державної скарбниці. Ми проаналізували стан галузі освіти в Україні, зокрема статус та умови праці педагогів, і висновки виявилися невтішними

Наразі ви точно не зустрінете вчительський фах серед найзатребуваніших професій України. Освітяни, що викладають у загальноосвітніх державних школах, отримуючи мінімальну зарплатню, зазвичай, втрачають професійну мотивацію, працюючи лише на ентузіазмові й підробітках. Дійшло до того, що педагоги нерідко нехтують етикою, закривають очі на якість викладання, а учні показують дуже низький рівень знань. Тому батьки школярів віддають перевагу приватним школам, де персонал значно зацікавленіший, а кількість учнів у класі втричі менша, ніж у закладах із держзабезпеченням. Це, на думку батьків, впливає на загальну якість освіти, самовідданість викладачів та залученість школярів до навчання.

Минулого року ми перевели дітей до звичайної школи — чоловік хотів, аби вона була ближче до дому. Та з 1 вересня ми повертаємо дітей до приватної школи, в якій вони вчились раніше. Так, там значно дорожче, але різницю ми відчули колосальну: в звичайній школі вчителі не справляються з 30-ма учнями: там не довчать, тут не доперевірять… А потім, коли кажеш, мовляв, нашій дитині треба до репетитора, так вони з радістю пропонують додаткові заняття за окрему платню!, — зауважує мешканка столиці Валерія Лисенко

Нерідко українські вчителі змушені виконувати не лише свої прямі обов’язки, а й багато інших, зовсім не пов’язаних із інтелектуальною працею завдань. На кшталт, вони фарбують огорожі й альтанки, саджають квіти на пришкільній території, стають на заміну прибиральникові — миють підлогу та навіть власноруч роблять ремонт у навчальних аудиторіях. Учителі й вихователі стають різноробами, паралельно перевіряючи зошити. В освітян не інвестують, їх мало заохочують, тому вони шукають додаткові шляхи заробітку.

Репетиторство стало рятувальним жилетом, що вже тривалий час тримає викладачів на плаву. Завдяки понадурочним заняттям, загальні показники зарплатні репетиторів, за наведеною статистикою robota.ua, зросли на 41%. Така тенденція невпинно зростає вже кілька років із моменту введення ЗНО (зовнішнього незалежного оцінювання). Тому педагоги прагнуть всіляко підзаробити — майже завжди за рахунок своїх підопічних.

Нагадаємо, що одним із найгостріших каменів спотикання залишається гендерна нерівність у сфері освіти. І мова йде не тільки про дисбаланс між кількістю чоловіків, що звичайно займають ніші з найвищою оплатою праці (зараз це IT-сфера), та жінок, які й є переважними представниками вчительського фаху. До того ж, за даними Міжнародної організації праці, заробітна плата жінок на 30% – 50% нижча від зарплатні чоловіків по всіх країнах СНД. Член громадської ради при МОН України та заступник голови комітету з науки та інновацій Юлія Стребкова зауважує, що в школах та дитсадках, де майже всі вчителі та виховательки — жінки, зарплати взагалі одні з найнижчих у країні. Тому сильну стать не надто цікавить такий рівень платні й вони, врешті-решт, обирають інші галузі.

Останнім ударом для педагогів стала заява Міністра освіти і науки України Лілії Гриневич про скорочення вчительських ставок. Таке “розвантаження” та нововведення в освітньому питанні зовсім не потішили пересічних викладачів. Проте стан української освіти, за оцінкою експертів, дійшов граничної стадії руїни й Україна стоїть на порозі кардинальних змін не тільки в інвестуванні освітньої галузі, а й  у методах викладання, оновленні кадрів, заохочуванні зарплатнею молодих фахівців тощо.

Колишній директор Українського центру оцінювання якості освіти Ігор Лікарчук у своїй статті в газеті “Дзеркало тижня. Україна” (№8, 5-11 березня 2011 р.) наголошує на необхідності щонайшвидшого реформування системи освіти в Україні:

Колапс освіти в Україні обумовлений архаїчною системою управління освітньою галуззю, відсутністю ефективного фінансового менеджменту в освіті і катастрофічним відставанням освітнього життя від суспільних потреб

Українські педагоги поставлені в умови, коли вони не можуть ефективно здійснювати місію вчителя, оскільки рівень заробітної плати в навчальних закладах не відповідає потребам нормального життя. Роль учителя потребує переосмислення, поборення стереотипів, уведення новацій. Але це неможливо без рішучих змін та усвідомлення того, що майбутнє України — в руках наступного покоління, що навчається у школах уже сьогодні.

Автор: Checkpoint

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *