Нечесні керівники: як притягнути роботодавця до відповідальності

#робота

Не всім щастить із колегами, а в умовах кризи місце роботи обирати не доводиться. Із роботодавцями, які затримують зарплатню, примушують працювати понаднормово чи просто відверто принижують підлеглих, мати справу ризиковано: за непокору можна навіть втратити своє місце. Разом із юристом з’ясовуємо, як протистояти недбалим роботодавцям

Бухгалтер Анастасія влаштувалася на роботу до однієї зі столичних турфірм одразу після інституту. Будучи наймолодшою в команді вона здогадувалася, що виконуватиме всю “чорну роботу”, але навіть не могла припустити, що керівництво так над нею знущатиметься. Спочатку дівчина працювала за зарплату на рівні прожиткового мінімуму, знаючи, що ставку їй не підвищуватимуть. Згодом бос уперше попросив її попрацювати у вихідні, потім вдруге, втретє, доки це не стало нормою. Жодного разу за працю в неробочий час дівчині не доплатили, мотивуючи це тим, що “у фірми тимчасові фінансові труднощі”.

Усі розмови та вмовляння не діяли — знаючи, що нову роботу дівчині знайти буде складно, їй не підвищували зарплатню, не давали премій та казали, що за нею “черга таких самих”, тож їй треба працювати мовчки і не скаржитися. За чотири роки роботи майже без вихідних та за мізерну зарплатню дівчині не дали жодної відпустки.

Анастасія у своїй біді не самотня — до ЗМІ часто звертаються люди, права яких так чи інакше порушені роботодавцями. Комусь не платять зарплатню, хтось працює по сім днів на тиждень без доплати, а в когось після спілкування з начальством — нервові зриви.

Яке законодавство регулює взаємини між роботодавцем та підлеглим, що робити, коли ваш шеф примушує працювати понаднормово та принижує вас? На ці та інші питання відповідає юрист ЮК “Центр Конфліктології і Права” Тетяна Журавель.

Як закон регулює взаємини між роботодавцем і працівником?

Закон захищає всіх громадян: працевлаштованих офіційно й неофіційно, за наявності трудового договору та за відсутністю такого. Це слід запам`ятати кожному, хто за якихось причин боїться протистояти керівникові та доводити свої права.

Передусім, трудові відносини регулюють Кодекс про Працю України, Закон України «Про зайнятість населення», «Про колективні договори і угоди», «Про оплату праці» ,«Про охорону праці», «Про визначення розміру збитків, завданих підприємству, установі, організації розкраданням, знищенням (псуванням), недостачею або втратою дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння та валютних цінностей», «Про порядок вирішення колективних трудових спорів (конфліктів)», Укази Президента, Постанови КМУ тощо.

Тобто, на сьогодні немає єдиного нормативного документа?

Уже не перший рік планується прийняти Трудовий кодекс, який би відповідав сьогоднішнім реаліям. Знати основні положення трудового законодавства потрібно ще до моменту прийому на роботу. Більшість людей вважає, що до закону треба звертатися, коли вирішити питання етично, так би мовити, за домовленістю, вже неможливо. Це помилкова думка. Знання цього Закону — можливість убезпечити себе ще до того, як виникнуть складнощі у стосунках із керівником.

Найпоширеніша проблема — коли не дають відпустку, змушуючи працювати нон-стопом. Або вигадують “дивний” корпоративний статут, що передбачає відпустку тривалістю кілька днів на рік. Що робити, коли працівникові не надають відпустку взагалі?

Передусім, основний законодавчий акт — це Закон «Про відпустки», відповідно до якого кожен має право мінімум на 24 дні щорічної відпустки.

Якщо сталося так, що роботодавець відмовляє вам у цьому праві, потрібно письмово до нього звернутися з заявою про надання відпустки. У крайньому випадку, можна звернутися до суду з вимогою про зобов’язання роботодавця надати щорічну відпустку, при цьому працівник при подачі такого позову звільняється від сплати судового збору.

Що робити, якщо під загрозою звільнення безоплатно примушують працювати понаднормово, приміром, зовсім без вихідних по декілька тижнів, хоч у трудовому контракті було прописано 5 днів на тиждень?

Звичайно, такі вимоги є незаконними. У трудовому законодавстві прописано, що за виконання понаднормових робіт працівник має право вимагати додаткову відпустку.

Взагалі, це питання не є поодиноким  і пов’язано, передусім, із незнанням своїх прав, страхом втратити роботу, недовірі профспілковим органам. Для України, на відміну від західних країн, незвичним є трудові страйки для захисту прав працівників. Але це нерідко є досить дієвим інструментом захисту своїх інтересів.

Яким чином можна вплинути на роботодавця, який словесно принижує свого підлеглого та ображає його? Чи може він понести за це відповідальність? 

Звичайно, при доведеності вини роботодавця, останній буде нести відповідальність. Наприклад, можна звернутися до суду за захистом честі, гідності та ділової репутації. В 2012 року був прийнятий Закон «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні», який може бути застосовано і при таких дискримінаційних діях, як приниження з боку роботодавця.

Підняте питання знову ж може бути вирішено в новому Трудовому Кодексі. Це було б дуже вагомою зміною на користь працевлаштованих громадян.

Що загрожує роботодавцеві за невиконання своїх зобов’язань та чи можуть підлеглі скаржитися на роботу керівника та притягнути його до адміністративної чи іншої відповідальності?

Усе залежить від того, які саме порушення були допущені з боку роботодавця. Органами, уповноваженими реагувати на протиправні дії, можуть  бути Державна фіскальна служба, Державна служба України з питань праці, поліція чи прокуратура.

Так, Держпраці може накласти штрафи на роботодавця, передбачений ст. 265 КЗпП. До порушень, за яких настає фінансова відповідальність належать: фактичний допуск до роботи без трудового договору, виплата заробітної плати «в конверті», порушення строків виплати зарплати, невиплата доплат за роботу в нічний час.

Адміністративна відповідальність може наставати за виплату зарплати не в повному обсязі, порушення термінів видачі працівникові документів стосовно його трудової діяльності, фактичний допуск до роботи без трудового договору, звільнення працівника з порушеннями законодавства, певні порушення вимог про охорону праці. При цьому адміністративні стягнення можуть бути накладені не пізніше як за 2 місяці з дня вчинення/виявлення правопорушення.

Існує також і кримінальна відповідальність за грубі порушення законодавства про працю, як то незаконне звільнення працівника з роботи з особистих мотивів чи грубе порушення угоди про працю шляхом обману до виконання роботи, не обумовленої трудовим договором. Кримінальна відповідальність передбачена і за умисну невиплату заробітної плати більш як за один місяць.

Нечесні керівники нерідко користуються з цього, знаючи, що іншу роботу буде складно знайти. Але коли розмови, вмовляння, прохання та “мирні” аргументи не допомагають, на захист постраждалих від свавілля своїх шефів приходить закон.

Автор:

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *