«Швидкі гроші» не працюють. Про недоліки і ризики дрібних кредитів

Небанківські фінансові установи, що надають переважно невеликі суми грошей, проте дуже швидко, нерідко приховують повну інформацію про всі платежі, які доведеться сплатити клієнту. Потім вони часто виявляються «космічними». Як держава регулює діяльність таких установ? Як убезпечити себе від таких нечесних проявів?

Наразі в Україні відбувається просто-таки бум створення та функціонування небанківських фінансових установ: кредитних спілок, ломбардів, які працюють навіть вночі, фінансових супермаркетів, що пропонують гроші «до зарплати» тощо. І слід зазначити, що пересічні українці тягнуться до них, беручи кредити та вкладаючи туди свої кошти. Що треба знати про такі небанківські фінустанови? Поговоримо про плюси та мінуси, держрегулювання, зловживання та юридичні аспекти їх діяльності.

Попит «швидкі гроші» не знизився

Спершу пару слів про те, чому ж таки ці фірми і фірмочки набули такої широкомасштабної «круговерті». За словами юриста ЮК «Центр Конфліктології і Права» Олени Садовець, на тлі повідомлень про неплатоспроможність чергового банку та очевидної незахищеності грошових коштів та активів банківською системою, закономірним є те, що суспільство розробляє нові фінансово-кредитні інститути для задоволення своїх потреб.

Заснувати власний банк для звичайного українського підприємця надзвичайно дорого, можна сказати неможливо. У той же час ринок фінансових послуг потребує більш швидко та адекватно реагуючих установ, аніж банківські, відповідно, зростає і кількість установ, що не потребують такої складної та дорогої процедури створення. Отже, саме по собі існування небанківських фінустанов не несе нічого поганого суспільству. Навпаки, вони створюють конкуренцію, що є здоровим засобом стимулювання розвитку фінансових послуг, — додає вона

З нею, по суті, згоден й керуючий партнер юридичної фірми «Правовест» Гліб Сегіда. Чимало банків, у тому числі тих, що активно кредитували населення (Дельта Банк, VAB, Банк «Михайлівський»), покинули ринок.

Ті, хто лишився, також значно скоротили обсяги кредитування, або ж повністю згорнули програми. Заборгованість приватних осіб за споживчими кредитами на кінець 2013 року становила більше 137 млрдгривень, на початок цього літа – тільки 102 млрд. Іншими словами, за останні 2,5 року населення віддало банкам на 35 млрд гривень більше за старими кредитами, ніж отримало нових, — зазначає ві.

У той же час експерти додають, що попит населення та бізнесу на позики не знизився. Навпаки, підвищення цін на імпортну техніку та автівки викликало необхідність у зростанні середньої суми позики. Тому, за словами пана Сегіди, на цей ринок і почали активно виходити небанківські установи – ломбарди та кредитні установи, які надають «позики до зарплати».

Аналітики вважають, що ринок небанківських фінпослуг наразі знаходиться на «піку» своєї діяльності. Однак вони переконані, що його подальше, але вже не таке стрімке зростання, все ж таки буде.

Приміром, ломбарди завжди будуть мати свій ринок. Вони представлені як у найбідніших країнах, так і у найбагатших. До того ж, у розвинутих країнах навіть функціонують супермаркети, де реалізується заставне майно з ломбардів.

А полюбилися небанківські фінансові установи людям передусім через те, що у більшості випадків кредити там оформлюють без застави і з мінімальним набором документів. Так, на думку аналітика Івана Нікітченка, до позитивних моментів такого позичання грошей можна зарахувати швидкість та легкість їх оформлення:

Треба лише мати при собі паспорт та ідентифікаційний код – вся процедура займе кілька хвилин

Тримаймося до зарплати

Розглянемо більш розлого сервіси такого кредитування, їх позитивні та негативні якості, на які потенційним клієнтам треба обов’язково звернути увагу. До таких установ, в першу чергу, належать так звані фірми, які виконують мікрокредитування, що в народі іменують «гроші до зарплати».

Позитивний момент – це швидкість оформлення такої процедури, яка може зайняти у клієнтів лише 5–10 хвилин. Проте зручність зручністю, а «платити за рахунками» доведеться потім.

Так, оформлюючи такий кредит, потенційному позичальникові слід звернути увагу на повну річну ставку. З маркетинговою метою співробітники сервісів мікрокредитування вказують, що плата за таку позику становитиме лише 2–3%. Проте незабаром з’ясовується, що цей показник щоденний, а за рік – 730–1095%. Отже, часто-густо подібні установи, напевно це усвідомлюючи, вводять людей в оману. А враховуючи дуже низьку фінансову обізнаність нашого населення, клієнти таких фінустанов дуже часто потрапляють на цей «гачок».

Щоб у цьому переконатися, можна просто відвідати один із таких мікросервісів, яких чимало наразі функціонує у наших великих та маленьких містах і селищах для так званого «ознайомлення».

Так, в одному з них, який відвідав автор статті, не вказано розміру ані добових, ані річних ставок. Це вочевидь зроблено для того, щоб людина, переглянувши умови і добре поміркувавши, відразу не пішла геть.

Наведемо простий приклад. Людина бере 500 гривень позики у так званому макрофінансовому сервісі, приміром, терміном на 7 днів за умови сплати 10 гривень за день. За підсумками, кредитоотримувачеві доведеться викласти 570 гривень, тобто тіло кредиту плюс відсотки. Але ж про це допитливі потенційні клієнти та ті, хто має хоча б невеликий рівень фінграмотності, ще можуть розпитати. А от прочитати — зась: у документах, які «висять» на дошках цієї установи, немає жодного слова про так звані приховані платежі. До речі, цим не гребували і не гребують й наші банки.

На одному з блогів, присвяченому мікрокредитуванню, автор статті прочитав відгуки клієнтів цієї компанії — ніхто спочатку не говорить про комісію, і лише коли настає час віддавати позичені гроші, то платіж значно «товстішає». Приміром, щодо наведеного вище прикладу, «прибавка» може становити 100–120 гривень. Тобто за тиждень користування кредитом у 500 гривень, людина повинна викласти поверх суми позики ще 170–190 гривень. Тобто взяв 500 на тиждень, а віддав 670–690 гривень! А що вже й казати про більш великі за розмірами та на більшій термін позики?

За кожний день прострочення виплати таких кредитів «до зарплати» ці установи нараховують чималі відсотки (пеню), деякі додають штрафи. Тобто суми виходять значні, нерідко перевищуючи саме тіло кредиту в 3–4 рази. А це вже явне порушення законодавства, стверджує юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права» Олени Садовець. Згідно з пунктом 5 частини 3 статті 18 Закону України “Про захист прав споживачів”, встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад 50% вартості продукції/послуг) у разі невиконання ним зобов’язань за договором вважається несправедливою, а отже незаконною умовою договору зі споживачем.

Ще один «мінус», який треба мати на увазі — такі організації тісно співпрацюють із бюро кредитних історій, тому несплата позики нашкодить кредитній історії фізособи. Звісно, коли про таке дізнаються банківські установи, отримати будь-коли нові кредити такій людині буде дуже важко.

Кредитні спілки: чужі тут не ходять

Кредитні спілки (надалі КС) надають гроші лише своїм членам, проте чимало людей намагаються стати повноцінними особами їхньої «команди» і отримати кошти у борг. Для цього треба небагато-немало: відкрити у КС депозитний рахунок, тобто спершу принести свої гроші, а вже потім отримати позику.

Такий вступний внесок у багатьох кредитних спілках є суто символічним – 20–100 гривень. Проте навіть ставши членом КС і, зрозуміло, відкривши депозит, отримати позику в таких небанківських фінустановах набагато тяжче, ніж у тих же самих макрофінансових сервісах чи ломбардах. Так для цього треба мати при собі паспорт, ідентифікаційний код, документи, які підтверджують джерела погашення цього кредиту (довідку про зарплату тощо). Кредитна спілка має право відмовити у видачі кредиту члену КС, якщо потенційний позичальник не надав необхідне підтвердження можливості повернення коштів.

Найбільшим попитом користуються споживчі кредити (практично 60% від усіх позик), у їх складі на купівлю автотранспорту 3,2% від усіх кредитів, аудіо-, відео- та побутової техніки — 4,3%, на інші потреби — до 92,5%. Цікаво, що у нашій аграрній країні найменшою є частка на кредитування фермерських господарств — лише 2,7%.

Діапазон середньозважених кредитних ставок від КС є доволі широким. Так, найбільша кількість спілок (до 30,5%) надають позики за ставками від 40 до 50% річних. Половина ж КС пропонують такі показники — 30–50% річних. І, не дивлячись на чималий розмір, такі ставки від кредитних спілок є значно нижчими, ніж в інших фінансових небанківських установах.

Таким чином, єдиним мінусом КС можна вважати те, що вони надають кредити лише своїм членам. Проте стати ним може практично кожний — треба лише надати необхідні документи та внести кошти на депозит.

Ломбарди — «бігуни» на швидкість

Ломбардний кредит можна отримати за наявності документа, що посвідчує особу. Відмовити у наданні кредиту можуть, якщо наданий документ не містить обов’язкових реквізитів (наприклад, фотокартки). Деякі фінустанови вимагають ідентифікаційний код.

Найпоширенішим видом застави в ломбарді є вироби з дорогоцінних металів (приблизно 90% всіх застав). На другому місці — побутова та офісна техніка, звичайно лідерами є мобільні телефони. Отримати кредит в ломбарді можна під заставу автівок та інших транспортних засобів. А у промислових ломбардах заставою є великогабаритна техніка, будматеріали, інструменти, спорядження для туризму.

Як правило, і про це свідчать у Всеукраїнській асоціації ломбардів, середній термін користування ломбардним кредитом становить 7–14 днів. А отримати кредит під заставу різноманітних коштовних речей можна терміном до 30 днів. Кожен ломбард має власну систему кредитних ставок і тарифів, які залежать від строку кредитування, суми кредиту, кон’юнктури місцевого ломбардного ринку, карти лояльності клієнта.

Разом з цим, є закономірність: чим більша сума кредиту, тим менша відсоткова ставка за його користування. Середній розмір ломбардного кредиту становить приблизно 800–1000 гривень. Проте надають позики розміром 3–7 і навіть більше тисяч гривень. Ставка за день за ломбардним кредитом коливається від 0,3 до 1%.

Наведемо приклад. Так, за користування кредитом у розмірі 3 тисячі гривень строком на 7 днів при відсотковій ставці за день 0,7% фізособа має сплатити 147 гривень.

Позитивними якостями такого виду кредитування можна назвати простоту оформлення та швидкість отримання грошей. Проте є й «мінуси» — гроші надаються ломбардами лише під заставу, на відміну від інших фінустанов. Також ці кредити є короткостроковими і доволі дорогими, якщо приміром, отримувати їх терміном не на 1 місяць, а на півроку чи навіть рік, що теж не рідкість у ломбардах.

До контролю громадськості

Недивно, що клієнти небанківських фінансових установ часто стикаються із різними проблемами, більшість з яких ми згадали вище. За словами Олени Садовець, ці установи часто-густо не надають повної інформації для клієнтів про всі платежі та відсоткові ставки.

Приміром, для банків документ, який регулює ці питання, є — це документ від Нацбанку щодо правил надання банками інформації №168 від 10 травня 2007 року, де все розписано. А для небанківських фінустанов такого документу взагалі немає. Однак такі установи у своїх діях мають спиратися на закон «Про захист прав споживачів». Втім, його у нас не вміють або не хочуть застосовувати», — додає вона

Юрист також вважає, що державі конче необхідно боротися із нечесними діями фінансових небанківських установ. Так, наприклад, за грубе повторне порушення ломбардом чи фінмаркетом встановлених норм закону треба у такої установи забирати ліцензію на діяльність терміном на 1 рік.

Проте орган, який контролює такі установи — Нацкомфінпослуг — теж не може чи не хоче долати труднощі у цій сфері, за що його постійно критикують і владні структури, і клієнти установ, і експерти. У той же час, функції цього комітету на себе хоче прибрати Нацбанк України. Проте більшість аналітиків переконана, що і від цього захист прав споживачів фінансових послуг не покращиться, а Нацбанк у цьому випадку взагалі стане повним монополістом. А це завжди погано і несе в собі великі корупційні ризики. Олена Садовець переконана, що такий орган повинен бути суто громадським. Адже саме тоді небанківські фінансові установи зможуть ретельно контролюватися клієнтами напряму.

Ігор Гонта

Поділіться корисною інформацією з друзями: