Кредитування малого та середнього бізнесу в Україні: бути чи не бути?

Чимало банкірів неодноразово говорили про те, що один невеличкий мікрокредит (позика, що не перевищує 10-14 тисяч доларів) уже дає підприємству можливість створити хоча б одне робоче місце. Активне кредитування підприємств малого та середнього бізнесу (МСБ) сприяє не лише розвиткові економіки, а й найкращим чином поліпшує ситуацію на ринку праці. Саме ці види бізнесу, що в будь-якій цивілізованій країні становлять основу її валового виробництва (від 40 до 70% ВВП), в Україні почуваються аж надто недобре, і не лише протягом останніх двох воєнних років. Таке було фактично завжди

Проте активізація практично «мертвого» кредитування МСБ не спостерігається вже протягом трьох років. Яким чином можна докорінно поліпшити ситуацію? Що для цього можуть зробити, власне, банки, а що — держава?

Плутанина у визначеннях

Передусім, встановимо, які саме підприємства належать до малого та до середнього бізнесу. Так, за словами директора центру економічних досліджень і прогнозування «Фінансовий пульс» Сергія Мамедова, до них належать і підприємства, що мають 40 мільйонів доходу на рік, і навіть мільярд гривень. До речі, самі банкіри також плутаються в цих поняттях.

Тобто варіювання значне. На сьогодні фахівці виокремлюють і так званий мікробізнес, якому надають невеликі кредити на малі строки. Їх найбільше у кредитних портфелях фінустанов.

Однак на сьогодні переважна більшість вітчизняних банкірів впевнена, що новий дієвий поштовх до масованого кредитування може надати лише держава. Слід сказати, що автор статті пригадує точнісінько таку саму думку керівників фінансових установ, яку вони висловлювали рік тому. Як видно, в цьому випадку за останні дванадцять місяців нічого не змінилося…

Тим не менш, і тоді, й наразі державні органи наголошують, що кредитувати під значно менші відсотки наші МСБ, ніж вони є на сьогодні (25-35% річних), можна. Так, і в листопаді 2015, і в червні 2016 року керівники Нацбанку заявляли, що країна та її фінансова система поступово нарощують свої “м’язи” — поповнилися золотовалютні резерви, знижується облікова ставка регулятора — і передумов для надання дешевших позик у банків є чимало.

Зайва нерухомість та довгоочікуваний закон

На початку літа цього року банки накопичили чималу суму так званих обов’язкових резервів – частину депозитів, які вони повинні зберігати як безвідсоткові ставки в Нацбанку. Так, станом на 14 червня 2016 року цей показник становив 100 мільярдів гривень. Cаме з цієї суми фінансові установи (яких, до речі, стало набагато менше, ніж два роки тому) й можуть брати гроші на розвиток своїх систем кредитних портфелів. Можливо, це відбуватиметься не так швидко, але підґрунтя для процесу вже є.

У тому, що банки «прибідняються», що в них ледь жевріють програми кредитування МСБ, і що вони самі в цьому винні, зазначає президент Всеукраїнської громадської асоціації «Фінансова грамота України» Михайло Стрельников:

Банки мають гривневу масу та чималі активи у вигляді нерухомості, яка їм, по суті, вже не потрібна, і яку треба розпродавати, отримуючи за це чималі кошти. Це ж саме стосується й скорочення рухомого майна – десятків дорогих автівок. Так, відділення банків скорочуються за чисельністю, але не в таких масштабах, як це потрібно. Дуже часто непотрібні відділки обслуговують з десяток, а то й менше, клієнтів на день

І з цим, як то кажуть, не посперечаєшся…

Банкіри всі як один виправдовуються, що на заваді масовому кредитуванню МСБ нині стоїть і те, що досі не ухвалено законопроект про захист прав кредиторів. Так, дійсно, цей проект Закону №4529 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України (щодо стимулювання кредитування в Україні)» лише передано на розгляд депутатам.

Законопроект, який розглядає парламент, жорсткий: збільшується кримінальна відповідальність юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадян України за недостовірні документи, які вони надали для отримання кредитів у банках. Цим документом (до речі, його, як і інші банківські законопроекти, напевне, ухвалять, адже над цим працює банківське лобі) пришвидшено розгляд судових позовів щодо банків та позичальників. Крім того, банки можуть отримати право застосовувати валютний курс, що був чинним на момент видачі кредитів (проте це лише право, а не обов’язок, тобто вони можуть і не робити цього).

На стосунок курсу, то банки й раніше, й тепер встановлюють його як заманеться. Найбільша проблема — борги, що підлягають списанню. В нас є чимало чесних бізнесменів та валютних іпотекоотримувачів, які вже давно розрахувалися з боргами, проте банки вимагають, щоб ті сплатили ще й за відсотками. А ця сума в 2—4 рази більша, ніж саме тіло кредитів.

Додамо лише, що законопроект нещадно розкритикували наукові фахівці з Верховної Ради:

У проекті запроваджується дещо односторонній підхід до стимулювання кредитування, який полягає в наданні додаткових прав, передусім, кредиторам. Проте при цьому не враховується те, що для реального стимулювання кредитування не менш важливим є й захист інтересів боржника у вказаних відносинах, без чого мета проекту навряд чи буде досягнута.

Принагідно нагадаємо, що Конституційний Суд України <…> дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною в договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності й розумності. Виходячи з наведеного, на наш погляд, законодавче забезпечення розвитку кредитування в Україні має вдосконалюватися шляхом врахування інтересів обох сторін кредитного договору, а не лише кредиторів

Кредитори – це ще й вкладники

Юрист ЮК «Центр Конфліктології і Права» Олена Садовець додає, що в Україні чомусь (на відміну від західних країн) під кредиторами мають на увазі лише власників, акціонерів та інвесторів банків.

А от чомусь таких же кредиторів, як приміром, вкладники-фізичні особи, які в банках тримають чималі кошти, до цього переліку в нашій країні не відносять. Банкіри завжди іменують їх просто вкладниками. Тому законопроект №4529 жодним чином не вирішує проблем фізичних осіб – власників депозитів, — вважає юрист

Таким чином, цей законопроект в такому вигляді може довгенько так лежати «під сукном» у стінах парламенту, поки він, звісно, не захищатиме всі сторони. Хоча, враховуючи потужне банківське лобі, його можуть непомітно «проштовхнути» і недоробленим…

Та й внутрішньобанківські резерви для поновлення кредитування МСБ все ж таки є. Однак фінустанови чомусь їх не помічають і чекають на закон, що захищатиме лише їх.

На сьогодні банкіри продовжують вести свої песимістичні розмови щодо поновлення кредитування, так би мовити, із зовнішніх резервів.

Без надії сподіватись: кредити від держави

Нещодавно на одному зі спеціалізованих форумів керівники фінансових установ дійшли справедливого висновку, що програми міжнародних фінансових організацій (МФО) наших МСБ не працюють.

Так, кредитувати такі підприємства у валюті банки не наважуються – МФО приходять з валютою, яка потім жодним чином не контролюється фінустановами, бо вони не знають, яким буде курс долара чи євро за декілька днів після надання такої позики підприємствам. Звісно ж, банки повинні знати, хто буде хеджувати ризики надання (тобто захищати їх) таких валютних кредитів для бізнесу. Приміром, якась невелика фірма отримала від українського банку в межах МФО 15 тисяч доларів за курсом 1:26, а за рік цей курс став 1:32 і компанія не має коштів на погашення кредиту.

Банкіри вперто пропонують державі взяти участь у кредитуванні МСБ. Так, приміром, член спостережної ради банку «Глобус» Олена Дмитрієва вважає, що Україна може перейняти досвід Ізраїлю 80-х років минулого сторіччя, коли в цій країні утворювалися державні венчурні фонди, що інвестували в різні стартапи. Такі доробки згодом перейняла Польща. Так, держбанк країни-сусіда надає гарантії МСБ і це є забезпеченням 60% від усієї суми кредитів, які беруть клієнти. Максимальна сума такої гарантії становить до 1 мільйона євро, а вартість – перший рік безкоштовно, а другий – 0,5%.

За словами банкірів, є й мінімальний фіксований відсоток державних закупівель, які обов’язково мають проводитися через підприємства МСБ. Так, частка таких компаній в Угорщині складає 20-30%, а уряд цієї країни надавав фондування банкам під 1%, тоді як клієнти фінустанов мали змогу отримати кредити під 3-5%.

Чи спрацюють такі альтернативні схеми в Україні? Гадаємо, що в нашій державі, де навіть поляки іменують українську банківську систему не інакше, як таку, де працюють лише “міняйли та спекулянти, це не спрацює. Варто зазначити, що МСБ не дуже то й хочуть співпрацювати з українськими банками, тому що вони в будь-якому випадку втратять свої кошти й залишаться винними фінустановам.

Стосовно державної підтримки банківській системі та позичальникам, наприклад, пані Садовець негативно ставиться до будь-якої державної допомоги в цій царині:

Під таку програму буде виділено мільярди гривень, а от хто їх отримає та наскільки він їх потребував – потрібно буде власноруч слідкувати підприємцям, а потім знов-таки доводити, що держава «не туди» вклала гроші. На практиці державну допомогу отримують не завжди ті, хто потребує підтримки. Інвестування має бути здоровим, живим процесом, що можливий лише за наявності певних умов у країні, зокрема впевненості інвестора в захищеності його інвестицій, яку може надати правосуддя

Отже, як ми бачимо, ні внутрішні, ні зовнішні чинники, не бажання самих банків наразі не складаються в добру картину під назвою «Гарні передумови та бажання фінансування МСБ»…

Ігор ГОНТА