Чому в дитини з’являються уявні друзі?

#психологія

Якщо малюк розказує, що всі цукерки з’їв не він, а наприклад, кішка – рідні просто сміються. Але коли дитина починає розповідати про те, як вони весело провели час із уявним другом, батьки можуть почати нервуватися. Хтось сварить дитину за подібні вигадки, просить припинити розмови про нереального друга, а хтось веде дитину до психолога. Чому ж у дитини з’являються уявні друзі?

Більшість психологів стверджують, що поява уявного друга у дитини віком від 3 до 7 років це нормальне явище. За деякими даними, 65% дітей цього віку розповідають про вигаданого приятеля. Це може бути як людина, так і улюблена іграшка, яка ожила і вміє розмовляти.

Найчастіше уявні друзі з’являються у дітей з високими інтелектуальними та творчими здібностями. Дитина не бачить в цьому нічого незвичайного, тому розповідає про своїх приятелів батькам. Але деякі діти вирішують залишити це в таємниці. В такому випадку батькам варто почати приділяти більше уваги своєму малюку, інакше він ніколи не навчиться їм довіряти.

Читайте також: Навчання дітей на карантині: поради від експертів

Причини появи уявних приятелів

Появу уявного друга може спричинити надзвичайно розвинута фантазія. Коли дитині сумно на самоті, вона вигадує приятелів, з якими можна пограти. Та зазвичай у такій поведінці дитини винні певні життєві фактори.

  1. Дитині недостатньо спілкування

Якщо дитині важко знайти спільну мову з однолітками або їй не вистачає батьківської уваги, вона шукатиме собі уявних приятелів. Спілкування з вигаданим другом компенсує брак живого спілкування та допомагає справитися зі стресом.

  1. Занадто багато заборон

Інколи батьки, намагаючись вберегти дитину від усього, зловживають заборонами, тиснуть на дитину зайвою опікою, не залишають її можливості самовираження. В такому випадку дитина шукає територію волі, їй хочеться бути самостійною. Уявний світ дозволяє дитині відчути власну силу, досягти омріяних висот, адже у світі фантазії можна літати на хмаринках, гойдатись на місяці, розмовляти з веселим другом.

  1. Відчуття провини

Це може здаватися дивним, але дитина дуже часто відчуває себе винною, навіть якщо вона зовсім не причетна до певної ситуації. Наприклад, якщо батьки вирішили розлучитись, але не поговорили про це з дитиною, вину за цю неприємну ситуацію в сім’ї може взяти на себе малюк. Діти схильні думати, що через їхню неслухняність мама й тато посварились, та замикатися у собі. Єдиною розрадою для дитини у такому випадку залишається уявний друг, з яким можна поділитись печалями.

  1. Незахищеність

Маленькі дітки дуже чутливі до образ. Часто на дитячому майданчику малюк не може налагодити контакт з іншими дітьми, тому що ображається через дрібниці. А уявний приятель ніколи не образить, не відбере іграшку, а навпаки, підтримає та виконає будь-яке бажання.

  1. Брак вражень

Сьогодення примушує батьків багато часу приділяти роботі. На жаль, сил на те, щоб поспілкуватися з дитиною після важкого робочого дня, не залишається. А малюкам необхідно щодня отримувати порцію нових вражень. Буденність підштовхує їх до світу мрій та фантазії. Якщо немає можливості побувати в зоопарку в реальності, дитина вигадає чудернацьких тварин і спілкуватиметься з ними у своєму чарівному світі.

Як поводитись батькам?

Вигадані дитиною персонажі зазвичай відображають її внутрішній світ, риси характеру. Не можна забороняти дитині спілкуватися з ними, сварити за «безглузді вигадки». Малюк все одно не відмовиться від свого казкового світу, але батькам про це більше не розповість.
Насміхатись над дитиною також не варто. Це дуже образить її. І переконувати, що вигаданого друга не існує, теж марна річ. Малюк подорослішає і сам все зрозуміє. У нього з’являться нові захоплення, і він просто забуде про свого героя.

Все, що можуть зробити мама і тато проводити більше часу зі своєю дитиною, спілкуватись з нею, відповідати на запитання. Якщо дитина буде зайнята прогулянками з батьками чи веселими іграми з однолітками, у неї не вистачатиме часу на вигаданих друзів.

Є ще один варіант допомогти дитині забути про свою фантастичну країну. Більшість діток мріє про цуценя або кошеня. Коли батьки втілять цю мрію в реальність, дитина буде безмежно їм вдячна. Вона, найімовірніше, забуде уявного друга, оскільки з реальним їй сумувати не доведеться.

Коли варто звернутись до психолога?

Бувають випадки, коли дитина не усвідомлює межу між фантазією та реальністю, не цікавиться нічим, крім вигаданого друга, не йде на контакт з батьками й друзями, розповідає жахливі історії, бачить вигаданий світ у похмурих барвах. Таким чином малюк може випускати свої негативні емоції та переживання. Найчастіше це стає результатом частих конфліктів між батьками, вияснення відносин на очах у дітей. Тоді варто всією сім’єю відвідати психолога, щоб розібратись у складній ситуації.

Звичайно, будь-яке відхилення від загальноприйнятих норм поведінки у дитини може хвилювати дорослих. Але що стосується уявних друзів, то у більшості випадків – це лише ознака бурхливої фантазії малюка. А такий незвичний її прояв – привід приділити ще більше уваги і любові своєму чаду.

Читайте також: «Три кити» сучасного лідера або якості сильної особистості. Як їх розвинути в дитині

Поділіться корисною інформацією з друзями:


Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *